ЗАХВОРІВ СУДДЯ. СПРАВУ НЕСТЕРУКА ВІДКЛАЛИ
31 травня судове засідання за кримінальною справою Анатолія НЕСТЕРУКА та Миколи НЕЧАЯ не відбулося через хворобу судді. Наступне судове засідання призначено на 15 червня.
Щодо попереднього засідання, то на ньому свою промову в дебатах виголосив адвокат колишнього мера Лев КАРТУШИН:
– З точки зору правника з багаторічним досвідом, вважаю, що ця кримінальна справа взагалі не повинна була з’явитися. Слід зазначити, що чинним законодавством (стаття 94 КПКУ) визначено приводи і підстави для порушення кримінальної справи. Кримінальну справу може бути порушено лише у тих випадках, коли є достатня кількість даних, які вказують на наявність ознак злочину. Статтею 98 КПКУ регламентується порядок її порушення. З огляду на це, не може бути порушено кримінальної справи лише при наявності приводів, оскільки під час дослідчої перевірки, яка повинна так само проводитися всебічно та об’єктивно, має бути зібрано достатню кількість даних про те, що обставини, які досліджуються, мають ознаки скоєння злочину.
Анатолій НЕСТЕРУК, який займав посаду голови Кам’янець-Подільської міської ради, а також Анатолій НЕЧАЙ, котрий був на посаді керуючого справами міськвиконкому, звинувачуються у службових злочинах за статтею 364 частиною 2 та статтею 368 частиною 2 ККУ, тобто у зловживанні службовим становищем та одержанням хабара у великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою. Що ж стало приводом і чи були підстави для порушення кримінальної справи? Як ми встановили у судовому засіданні, приводом стала заява ГЕСЕЛЄВА до правоохоронних органів про те, що з нього як підприємця вимагають хабар за зміну цільового призначення земельної ділянки. Це було приводом для того, щоб почати розслідування і перевірку цього факту. Але цього недостатньо для прийняття рішення про порушення кримінальної справи.
Так і хочеться запитати: «Що ми тут робили півроку, що дослідували, що прокурор врахував у даному процесі»? Ми допитали тут 86 свідків по справі. Хоч один щось погане сказав щодо обвинувачуваного? Як можна так підходити до процесу? 8 років – одному, а другому – 5 років. Люди, заслужені перед громадою міста, перед державою, за якими стоять десятки організацій і говорять про їхню порядність.
Якщо би вони навіть і помилилися, які підстави були у досудового слідства тримати їх під вартою? Вони що – соціально небезпечні? Єдина мета взяття під варту, – аби свою гнилу версію пропихати в суді, щоб вплинути таким шляхом і незаконним способом зробити його засудженим. Матеріали справи взагалі не грунтуються на доказах, а лише на припущеннях.
У чому полягає особистий інтерес НЕСТЕРУКА-посадовця? У чому полягає його мотив при сприянні вирішення питань ГЕСЕЛЄВА, адже ГЕСЕЛЄВ прийшов до нього з бізнесовими інтересами? То яка була мета? Одержати хабар чи допомогти йому? Чи використати цю ситуацію, щоб допомогти місту, підприємству, яке «загинається», бо держава не виділила достатньо коштів для того, аби виплатити людям зарплату? Як повинен вчинити голова, який відповідає за все місто? Чи можна звинувачувати НЕСТЕРУКА в тому, що він зустрівся з ГЕСЕЛЄВИМ та обговорював питання про надання благодійної допомоги? На цей крок ГЕСЕЛЄВ йшов свідомо і знав, що необхідно допомагати місту, в якому розвиваєш бізнес.
Обвинувачення грунтується на припущеннях, що ГЕСЕЛЄВ говорить правду, а от НЕСТЕРУК, який ніколи ні в чому не був помічений, шанована в місті людина, – неправду. Але припущення не може бути доказом. У матеріалах справи немає нічого, що свідчило би про незаконні дії Анатолія НЕСТЕРУКА.
ГЕСЕЛЄВ ходив із міченими грошима два місяці. Говорив, що здавав їх в СБУ, потім брав знову. А в матеріалах справи цього немає. Відсутність легалізації апаратури, протоколів може свідчити лише про одне: ця процедура не здійснювалася згідно із Законом і не може бути прийнята судом як докази.
Чому слідство не врахувало свідчень мого підзахисного, коли він каже: «Шановні, це провокація!»? Це була офіційна заява. Скільки версій мало б виникнути у слідчого? А була лише одна, на яку працювало все слідство і правоохоронна система області, – НЕСТЕРУК – хабарник, до того ж хабарник настільки зухвалий, що втягнув у це всю міську раду, своїх підлеглих.
Жодної копійки не було отримано особисто НЕСТЕРУКОМ, його близькими чи якимись третіми особами, на користь яких він нібито діяв. Якщо НЕСТЕРУК і діяв на чиюсь користь, то це була громада: чи то була зарплата комунальникам, чи вікно, вставлене у квартирі сироти. Хіба мер не повинен дбати про цих людей?! Його біда в тому, що він був хорошим чиновником і всім хотів допомогти.
Мене турбує, як впорається із цією ситуацією суд, який дуже скрупульозно дослідив справу, щоб винести правильний вирок.
– Ми живемо у складний час, – завершив свій виступ захисник, – коли під пресом не лише бізнес, а й правоохоронна система: прокуратура, адвокатура, суди. Якщо нема доказів по справі, потрібно виносити виправдувальний вирок. З точки зору захисту, жодних доказів не було. У суду є якийсь сумнів? На жаль, у нас виноситься всього піввідсотка виправдувальних вироків…
Нині суд постав перед важким завданням, і якщо у нього вистачить мужності виправдати НЕСТЕРУКА, то таким чином Дунаєвецький суд зможе ще й високо підняти авторитет правосуддя. Народ тоді повірить, що правосуддя справді ще є. І правди таки можна добитися, навіть такою дорогою ціною.
Анатолій НЕСТЕРУК підкріпив виступ свого захисника, цитатами з документів справи, безпомилковим називанням номерів томів та аркушів.
– Винним в інкримінованому мені злочині себе не визнаю, – з обуренням наголосив Анатолій Макарович. – Хабарів я ніколи не брав взагалі та ні в кого не вимагав, у тому числі і в ГЕСЕЛЄВА та КОСТІНСЬКОГО.
Наголошую на те, що міський голова одноосібно рішень про виділення земельних ділянок і зміну функціонального призначення не приймає. Це вирішується на сесії міськради.
Потерпілий постійно плутається у своїх свідченнях. І коли слідча група зрозуміла, що перша версія дачі мені хабара не підходить, бо я тоді 5 днів був у відрядженні, з’являється нова – про хабар частинами. Потерпілий заявляв, що витягнув із барсетки особисті гроші – 34 тисячі гривень, поставив їх на приставний столик у кабінеті НЕСТЕРУКА, а потім я їх поклав у шухляду свого стола. Вони навіть не спромоглися запам’ятати того ньюансу, що шухляд у столі взагалі не було, тому й класти я їх туди не міг.
Не міг я брати хабара і 29 грудня, як свідчить потерпілий, адже проходила сесія міскради, і з 10.00 до кінця робочого дня я не мав можливості зайти до кабінету. Так само і 30 грудня – в обідню перерву мене не могло бути в кабінеті, бо тоді проходило засідання виконкому.
17 вересня у моєму службовому кабінеті мова йшла про 30 тисяч гривень, які необхідні були для проведення фестивалю. Тоді і було дано вказівку Миколі НЕЧАЮ дати рахунок підприємцю. Микола Анатолійович пояснив, що у п’ятницю цього не зміг зробити, бо був кінець робочого дня, а мав виконати це в понеділок, і гроші мали бути зараховані на спецрахунок від підприємця ГЕСЕЛЄВА, а не когось іншого.
Мені не зрозуміло, чому, знаючи, що міський голова має приїхати через декілька хвилин, вирішили віддати гроші НЕЧАЮ і чому саме 60 тисяч гривень, якщо попередньо йшлося про рахунок на 30 тисяч гривень?
У всіх записах, які було зроблено, жодного натяку з моєї сторони на те, що я вимагаю для себе гроші, не було. Отже, ця справа замовна і сфальшована.
Винним себе не визнаю!
До речі, за словами Євгена ГЕСЕЛЄВА, НЕСТЕРУК жодного разу не вимагав у нього грошей для себе особисто. Завжди йшлося про якісь перерахунки комунальним підприємствам чи підприємцям.
Що ж стосується 60 тисяч гривень, які чомусь були принесені готівкою, то потерпілий також підтвердив, що у кабінеті міського голови велася розмова про фінансування якогось фестивалю та оплату роботи артистів.
Жоден зібраний речовий доказ, навіть сфабрикований, моєї вини не доводить. Я працював лише в інтересах громади, ніяких корисливих мотивів не мав, інтересів третіх осіб не захищав. Вважаю, що досудове слідство проведено упереджено, мене звинуватили у злочинах, яких я не скоював. Я сам боровся із хабарництвом, будучи міським головою. Я – законослухняний громадянин, пишаюся своїм містом і чесно служив його людям. Прошу суд винести ухвалу про закриття кримінальної справи.
У дебатах своє слово сказав і потерпілий. Євген Олександрович ще раз наголосив на те, що претензій до НЕЧАЯ не має, він – жертва обставин. Його претензії – лише до НЕСТЕРУКА та АНДРУХОВИЧА. Свої позовні вимоги він підтвердив.