П'ятница, 29 Березня 2024 р.
8 Липня 2011

ЗЕМЛЯ: ПРОДАТИ – НЕ ПРОДАТИ

Наша земля – унікальний дар природи, саме тому Україна завжди буде аграрною державою. В наш час постає питання приватизації землі. Однак приватна власність – це ще не запорука того, що сільське господарство вийде із кризи, подолає теперішню відсталість, удосталь нагодує наших громадян і зможе заробити на свій подальший розвиток. 

Із цього приводу повчальним буде гіркий досвід приватизації наших же підприємств, коли «ефективні» власники вирізали їх тисячами, залишаючи людей без роботи, а державу – без бюджету. 

Чи не буде так із землею?

«Земля – це мудрість», – так говорить Герой України Петро Володимирович ІВАЩУК, керівник одного з найкращих сільськогосподарського підприємства «Перлина Поділля» на Білогірщині. У своїх висловлюваннях він категоричний: «Землю в руки віддавати тільки вмілим, і продавати лише продукцію, а не землю. Бо землю продаш один раз, а залишишся жебраком на все життя».

У нашому районі десятки тисяч тримачів паїв, які мають право на приватну власність на землю. Це право вибороли наші предки, батьки у кривавих війнах ціною мільйонів життів. І земля наша священна і недоторканна. Ніхто не має права сказати: «Віддай» або «Продай». 

Тим часом проект нового Закону «Про ринок земель» якраз і передбачає, що землю нашу пустять у вільний ринок, а її власники назавжди втратять хай номінальне, але право на своє споконвічне багатство. Українець без землі – ніщо. Натомість будуть створені феодальні латифундії, прообраз яких уже бачимо нині, коли багатії, прихопивши десятки тисяч гектарів, побудували маєтки, звели 4-метрові мури, створили власні спецслужби, які залякують людей, а то й убивають. Такий прецедент уже стався декілька років тому, коли народний депутат ЛОЗІНСЬКИЙ разом зі своїми поплічниками вбив чоловіка тільки за те, що він зайшов у «його» ліс. Хоча ліс був ще і державним…

А тепер подумайте про таке: «Куди ми подінемо фермерів, більшість із яких навряд чи зможуть викупити землю для подальшого господарювання?». Якщо ми в них заберемо землю або продамо комусь іншому, то знищимо найталановитіший та успішний клас сільських трудівників. Більшовики колись знищили куркулів, то невже ми так само хочемо знищити фермерів? 

А що буде з нашими найкращими господарствами, що орендують паї, які після продажу будуть висмикуватися із суцільних масивів полів? Як тоді можна господарювати, дотримуватися сівозміни і застосовувати агротехнології? На жаль, це чомусь нікого не цікавить… Тож прислухаймося до досвіду мудріших.

У США вважають, що приватне володіння землею є на сьогодні головним гальмом зростання виробництва, яке в умовах світової продовольчої кризи може стати основною загрозою існування людської цивілізації. Тож у США, Ізраїлі, Нідерландах, Данії, Франції, Іспанії, Італії у власність держави перейшло 75-92% землі. Вона тут не «плаває» у вільному ринку, а викупляється державою та передається в оренду. При цьому від 1 га ріллі при серед-ній його комерційній вартості 

20 тис. євро та ставці орендної плати 10% надходить до бюджету держави 2000 євро. Порівняйте з нашими 30-50 євро, які отримують сільські жителі за 1 га… 

То чому ми повинні продавати просто так і ще й кому завгодно наше основне багатство? Хіба ми дурніші за Європу чи Америку? Вони пройшли цей шлях, побачили всі його можливі переваги та недоліки, тож давайте і ми скористаємося світовим досвідом і не будемо набивати зайвих гуль на лобі!

Та, на жаль, цього не всім хочеться. Оці «всі» (майбутні латифундисти) – підштовхують Верховну Раду, Президента, Кабінет Міністрів тільки продавати землю. Цим, вибачайте, штовхачам не відоме почуття любові до Батьківщини, вони не знають доброї пам’яті про тих, хто протягом століть уберігав цю землю від усіх ворогів. У них єдиний бог – «чистоган». Вони, такі «бідні» олігархи, позабивали іноземні банки «своїми» відібраними в українського народу грошима і тільки чекають сигналу: «Вперед! По українську землю!». Європа також 

накопичила сотні мільярдів на спецрахунках, аби скуповувати українські чорноземи. Спам’ятаймося!

Голова Аграрного союзу України Геннадій НОВІКОВ слушно зауважує, що наразі земля перейшла в категорію товару. І сьогодні важливим є питання: кому її вигідніше реалізовувати – іноземцям чи співвітчизникам, або ж здавати в оренду? Тут з’являються морально-психологічні моменти. Землю у нас повинен мати право продавати, купувати чи (найліпше) здавати в оренду лише громадянин нашої держави. Уявіть собі: Ви – власник земельного наділу, у Вас виникли певні фінансові труднощі – і Ви продаєте його, а через деякий час розумієте, що гроші закінчилися, але Ви – вже не господар у власній країні. 

Щодо нового земельного законопроекту, то тут треба врахувати декілька важливих моментів. У першу чергу, треба захистити діючі господарчі суб’єкти і не допустити нового переділу земель. Аби цього досягнути, найкращим покупцем на ринку землі повинна виступити держава. І жодних юридичних чи фізичних осіб із закордонним паспортом. Земля – це стратегічний продукт, як і енергоносії. 

Сьогодні в Україні майже 7 мільйонів власників паїв. Треба створити земельну біржу і під жорстким контролем держави проводити торги. Держава має бути першим покупцем на цьому ринку, тоді вона зможе формувати лоти на біржі та виставляти свої умови перед покупцем, а ще отримувати постійну і стабільну орендну плату, – а це майже як золотий запас.

Друге – в жодному разі не можна змінювати цільового призначення земельної ділянки, яка продається чи здається в оренду. Кожна земельна ділянка, яка надана в користування чи знаходиться у власності громадянина або юридичної особи, має своє цільове призначення, зазначене в земельно-кадастровій документації, державному акті, договорі оренди, державному акті на право постійного користування. 

У розмовах із власниками земельних наділів досить часто доводиться чути занепокоєння з приводу подальшої долі українських земель. 

– Поки не збираюся продавати своєї землі, – так говорить одна із знайомих власниць земельного наділу. – Можливо, якби запропонували високу ціну, продала б, але тільки достойним людям і в жодному разі не іноземцям. По-перше, земля дісталася мені від батьків, нині покійних, які все життя пропрацювали в колгоспі. По-друге, це єдине, що в мене залишилося. По-третє, іноземець ніколи не стане добрим господарем на українській землі. Мета в них одна: прихватити побільше – заплатити поменше. Тому, коли почула, що ринок землі відкриють лише для громадян України, зраділа. Якби нашим аграріям дали фінансові ресурси і не змінювали правил, село би процвітало і розвивалось. А так – злидні, що й казати.

Ми – за ринок, за продаж, аби кожен міг скористатися правом розпоряджатися своєю власністю. І ми знову повертаємося – головним гравцем на ринку землі повинна стати держава. Хочеш продати? Вона через земельний банк купить у тебе, а потім передасть цю землю в оренду. Орендна плата – це сотні мільярдів гривень у Державний бюджет. Тоді не буде дефіциту в Пенсійному фонді, не буде куцих пенсій, на які животіють мільйони українців. Отримуватимуть гідну зарплату вчителі, лікарі, мистецька інтелігенція. Це поверне людям достоїнство, силу і повагу всіх народів світу. Бо поважають тільки сильних.

Анатолій ТКАЧ, депутат районної ради, заслужений працівник сільського господарства України.


ЗАКОНОПРОЕКТ «ПРО РИНОК ЗЕМЕЛЬ»

МЕТА:

– встановити порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та право на користування ними на відкритих земельних торгах і конкурсах;

– запровадити механізм запобігання спекулятивним операціям і монополізації ринку земель сільськогосподарського призначення;

– оптимізувати сільськогосподарське землекористування при обігу земельних ділянок;

– визначити ефективного власника землі.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ:

– сільськогосподарською землею мають право володіти виключно громадяни України, фермерські господарства або вона може перебувати у державній власності;

– запровадження переважного (першочергового) права купівлі земельних ділянок;

– встановлення граничних розмірів земельних ділянок у власності однієї особи з урахуванням агрокліматичних зон;

– унеможливлення спекуляції землею шляхом запровадження мита від 100 до 60% на перепродаж у терміни до 5 років.