П'ятница, 29 Березня 2024 р.
18 Листопада 2011

ДІЛО ЗАМІСТЬ БАЛАЧОК

МЕР, З ЯКИМ ХОЧЕТЬСЯ ПРАЦЮВАТИ

Кам’янчани вже вчетверте обирають мене депутатом. Свого часу мав можливість працювати з колишніми мерами: Анатолієм КУЧЕРОМ, Олександром МАЗУРЧАКОМ, Анатолієм НЕСТЕРУКОМ. Двічі був обраний депутатом районної ради. З упевненістю можу сказати, що саме за головування Михайла СІМАШКЕВИЧА депутати міської ради почувають себе найкомфортніше.

З Михайлом Євстафійовичем познайомився, коли він ще працював у податковій інспекції. Коли ж його було обрано мером, наші шляхи почали перетина­тися чи не щодня. Я побачив справж­нього патріота рідного міста, який щиро переймається його проблемами, не відмахується від простих кам’янчан, а намагається допомогти кожному. Міський голова глибоко цікавиться всіма питаннями, не перекладає на  плечі інших те, що в змозі вирішити сам. Щоб не бути голослів­ним, пригадаю нещодавній виїз­ний прийом громадян, який Михайло Євстафійович провів у ЗОШ №10, що в селищі Смирнова. У виїзній комісії був і я. Жінка похилого віку звернулася до голови з особистою проблемою. Мер попросив її зачекати до кінця прийому, а потім разом з комісією поїхав до неї додому, щоб особисто розібратися в ситуації. І це лише один з багатьох випадків. Він не відкладає справ у довгий ящик, а намагається якомога швидше їх вирішити.

2009А коли наприкінці квітня на одній із сесій я вніс пропозицію взятися за реконструкцію міського парку, деякі депутати, зігнувши голови, хихикали, мовляв, це все балачки. Але і вони, і, чесно кажучи, я, були приємно вражені, коли вже наприкінці серпня міський голова урочисто відкривав Лебедине озеро. Якось Михайло Євстафійович сказав мені, що для нього головне, щоб його онуки бачили, що дідусь залишив після себе у місті.      

Може, на сьогодні наше місто і не є серед лідерів, але хіба можливо зробити абсолютно все лише за один рік? Як правило, ми робимо звичайні, буденні справи, на які більшість кам’янчан не звертає уваги. Нещодавно у новинах почув, що в одному з міст досі не опалюється декілька багатоповерхівок, а у Львові вода у квартири подається за графіком. Хіба наші мешканці мають такі проблеми? Більшість навіть не помітила, як у їхніх квартирах стало тепло, а все тому, що опалення подали вчасно, люди не замерзали. До наших квартир цілодобово подається і холодна, і гаряча вода. За всім цим стоїть клопітка робота згуртованої команди міської влади. 

2011Також у місті налагоджений тісний взаємозв’язок між владою і громадою. Нашим нововведенням стала громадська приймальня депутатів міськради, яка працює у будні, з 14.00 до 17.00. Біля неї завжди людно. Особисто чотири рази приймав людей. Якби ми не вирішували проблем мешканців, хіба б вони приходили до нас, хіба б довіряли? Міський голова особисто присутній на всіх громадських слуханнях, щотижня проводить прийомні дні для громадян. Впевнений, що сьогодні ніхто не скаже, що не міг потрапити на прийом до мера.

А ДЕ Ж РЕШТА?..

Коли говорити про тандем Михайла СІМАШКЕВИЧА і депутата облради, голову міської організації Партії регіонів Володимира МЕЛЬНИЧЕНКА, то ці чоловіки не лише товариші, але й однодумці. Одностайність у поглядах допомагає вирішувати безліч проблем, які виникають у місті. Можливо, фото Михайла Євстафійовича та Володимира Володимировича часто миготять на шпальтах місцевих видань, але ж за кожною окремою фотографією – конкретна справа. Якщо Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО смажить яйця на газовій плиті, то за цим стоїть його конкретна допомога у проведенні газогону до села (до речі, смаження яєш­ні – традиція газовиків, коли вони підключають газогін); якщо сидить за кермом автобуса, то він загалом придбав три таких самих за власні кошти для безкоштовного перевезення пільгових категорій населення міста; якщо відпочиває на Соборній на комфортній лавці, то встановив її і ще понад 30 таких самих за власний кошт. Кожен репортаж про МЕЛЬНИЧЕНКА має конкретне підгрунтя. Це не простий піар. Нещодавно до мене звернувся головний лікар міської лікарні Дмитро ВАСИЛЬЯНОВ з пропозицією, щоб ми разом з Володимиром МЕЛЬНИЧЕНКОМ створили благодійний фонд для відро­дження лікарні. Виникає запитання: чому він не звернувся з цією пропозицією до інших депутатів облради? Що ж заважає решті, яких загалом п’ятеро, звертатися до місцевих видань? 

Швидше за все те, що вони нічого путнього для міста не роблять. Так, часто Сергій ВЕДЕР­НІКОВ проводить благодійні ак­ції, а де інші?! Один з таких депутатів на сесії міськради зверх­нім тоном повчав нас: він, мовляв, патріот Кам’янця, а ми так собі, сіра маса. А що той пат­ріот, окрім балачок, зробив для міста? Звичайно, легше обрати позицію спостерігача і критикана, забувши, що і його люди обирали, і від нього чекають дій. 

А один депутат міської ради за весь рік жодного разу (!) не з’явився на сесію. На кого він образився? Напевно, на людей, які його обрали і чекають від нього конкретних справ. Натомість, цього депутата вистачає лише на те, щоб завішати місто біг-бордами з текстами сумного змісту. В одному з творів Ільфа і Петрова є цікавий персонаж – Віктор Полєсов, який ніколи нічого не робив, а лише повчав інших. Прос­тий двірник влучно назвав його «аристократом собачим».  

Врешті, якщо не працюють ті, хто мав би це робити, то їм гарний приклад показують звичайні кам’янчани – справжні патріоти Кам’янця. Наприклад, покійний головний редактор «ПОДОЛЯНИНА» Віталій БАБЛЯК завжди матеріально підтримував мотобольну команду, від його імені зроблено перший внесок на рахунок благодійного фонду з відродження міського парку. Втім мова не йде лише про фінансову підтримку. Так, депутат міськради, член Партії регіонів, директор будівельного коледжу Надія СІЛЬ­ЧЕНКО разом зі своїми вихованцями періодично прибирає парк. У цьому їх підтримує керуючий вiддiленням Хмельницької фiлiї «ПриватБанку» Віктор ТІМЧЕНКО, який з усім колективом прибирав парк і фарбував у ньому лавки. Таких прикладів чимало. 

БАГАТО ЗРОБЛЕНО. ПОПЕРЕДУ – ЩЕ БІЛЬШЕ!

Не секрет, що я особисто переймаюся долею нашого парку, тому і далі робитиму все, що від мене залежить, аби найближчим часом кам’янчани побачили той парк, який існував у місті за радянських часів. Та це не єди­-

не прагнення. Я є секретарем постій­ної депутатської комісії з питань землекористування, ар­хітектури, будівництва та екології міста. У цій комісії намагаюся працювати так, щоб користь від її роботи отримувало все місто, а не декілька приватних осіб. Наприклад, кожен знає моє ставлення до дітей і спорту: не допущу, щоб ту чи іншу земельну ділянку забрали від дітей і віддали під будівництво якоїсь комерційної структури, як це робилося раніше. Днями наша комісія працювала на виїзді в Старому місті, адже нагальним є питання так званого замороженого будів­ництва. Людям набридло споглядати на зелені паркани, за якими – нічого, окрім будівельного сміття. Ми вирішили ще раз переглянути усі договори, по можливості розірвати їх, щоб дати змогу будувати тим інвесторам, які мають не лише бажання, але й кошти.   

Завжди підтримую тісний зв’язок з виборцями. Щочетверга на вул.Привокзальна, 21а, приймаю своїх виборців. Будь-хто може цього дня прийти і побачити, скільки людей у приймальні. А взагалі, говорити про себе важко. Нехай краще про це розкажуть справи. 

На початку осені для мешканців моєї виборчої дільниці збудував дитячий майданчик. Цього місяця моя організація здає в експлуатацію 9-поверховий будинок на Привокзальній, 22 (на фото). У ньому буде діяти спортивний комплекс, у який входитимуть зали з аеробіки, боксу, настільного тенісу і тренажерний. Також там буде лазня і душові кабіни. Для усіх дітей міста зроблю відвідування спор­тивних сек­цій безкоштовним. У планах – будівництво житлового будинку у мікрорайоні Жовтневому, де також зробимо спортивний комплекс, щоб діти і цього мікрорайону могли займатися спортом стільки, скільки завгодно. Думаю, що ми від того не збід­ніємо, а от наші діти додадуть собі здоров’я, якого їм сьогодні вкрай не вистачає.

Валерій СЛОБОДЯН, депутат міськради, член міської організації Партії регіонів.