Четвер, 28 Березня 2024 р.
13 Січня 2012

ПАНИ ЧУБЛЯТЬСЯ, А СЕЛЯНИ…

Ростислав ЯремаМи розуміємо, що земля в усі віки і в усіх державах була і є това­ром. Вона має свою ціну і повинна ефективно використовуватись.

Політики різних політичних упо­добань по-різному трактують сьогоднішню ситуацію щодо мораторію на земельну реформу.


Давайте проаналізуємо це з погляду простого селянина, від імені якого виступають депутати і політики.

Землі розпайовані. Здебільшого власниками стали селяни або їхні нащадки. Обробляти землю можуть не всі, у більшості випадків ні техніки, ні здоров’я не­має. А отримуючи за пай 1 т зерна, дехто не знає, що з ним робити, бо старенькі, крім птиці, нічого вже не тримають, а дітям у місті зерно не потрібне. Вони, можливо, продали б землю за хорошу ціну, а тими грішми допомогли дітям, чи витратили їх на оздоровлення. Чи буде старенька людина триматися за пай, отримуючи тисячу гривень, чи при нагоді продасть? Думаю, друге імовірніше.

Поглянемо з іншого боку. Фермер в основному орієнтується на землі свої та своєї родини, йому ринок не на заваді, а можливо, навпаки, бо це змога взяти під землю кредит, закупити техніку, впровадити нові технології. Сміш­но ж спостерігати наші радощі при врожайності 60 ц з 1 га на чорноземах, тоді як Європа на супісках збирає по 100-120 ц з 1 га.

Але є ще один суб’єкт аграрного сектора – орендар-монополіст, який, маніпулюючи свідомістю селянина, що в цій місцевості або він, або ніхто, примушує укладати вигідні тільки для нього угоди, занижуючи оплату селянину, виснажуючи землю, консолідовано сплачуючи податок у місця реєстрації, а не за місцем здійснення господарської діяльності.

А чи чули Ви про орендаря, який обробляє тисячі паїв і при цьому сплачує за дороги між полями? А по Україні це 2,5% від усієї ріллі (33,3 млн. га), що складає 830 тис. га польових доріг, помноживши на середню оренду за 1 га, держава втрачає понад 500 млн.грн. у рік. А якщо добавити орендарів, які орендують державні землі зі згоди корумпованих чиновників по 100 грн. за 1 га у рік, то сума недоотриманих державою коштів буде сягати понад 1 млрд. щороку. Цього б наразі вистачило для дотації сільгоспвиробнику. І законодавцю варто звернути на це увагу.

На мій погляд, сьогодні саме орендарю-монополісту не вигідне впровадження закону про ринок землі, бо в подальшому, щоб ви­користовувати землю, доведеться заплатити чималу суму власнику, сплативши податок державі.

А ви спробуйте зробити власний висновок.

У мене складається враження, що суперечка між тими, хто за, і тими, хто проти, точиться лише для того, аби, захищаючи інтереси олігархів, нагріти руки.

Щоб провести земельну реформу, перш за все треба створити загальнодержавний кадастр України. А це на сьогоднішній день грошова оцінка, розмежування земель державної та колективної власності, інвентаризація та облік усіх земель.

Зверніть увагу тільки на Ка­м’янець-Подільський район, де і земельне управління, і ДЗК – одні з кращих в області, тут з 30 тис. власників паїв тільки 28 тис. отримали державні акти. З 41 тис. власників підсобних господарств в обслуговуванні будівель тільки 28 тис. отримали державні акти. Відповідно 30% земель належним чином не обліковані. Ситуація не краща і по всій Україні.

Створення земельного кадастру забезпечить прозорість ринку землі. Це дасть можливість через електронну систему дізнаватися, хто обробляє землю і хто її власник, які врожаї, яка її ринкова вартість і що держава отримала у вигляді податків.

Затягування зі створенням загальнодержавного кадастру ви­гідне не державі, а чиновнику, щоб поповнити власні кишені.

І на завершення. Чому держава, порушуючи конституційне право, надає можливість передавати землю у спадщину, але не дозволяє власнику продавати, дарувати чи обмінювати своє майно? Селянину потрібно повернути право повноцінно розпоряджатися землею і самостійно вирішувати її подальшу долю. Селянин повинен бути захищеним.

Щодо захисту суверенітету, то, на мою думку, потрібно обмежити продаж, а саме: продавати землю без зміни цільового призначення, і тільки громадянину України. А також унеможливити спекуляцію землею, вводячи після чергового продажу збільшену вдвічі оплату прибуткового податку, беручи за основу не вартість продажу, а останню грошову оцінку.

Потрібно бути щирим і відвертим із власним народом – тільки тоді у нас все буде добре!

Ростислав ЯРЕМА, екс-голова Кам’янець-Подільської РДА.