Четвер, 28 Березня 2024 р.
20 Квітня 2012

ЯКИМ МАЄ БУТИ ГЕРБ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО?

26 січня 2012 р. розпорядженням міського голови «з метою належного врегулювання процесу відновлення місцевої символіки, ведення його на науковому професійному рівні, забезпечення координації герботворчих процесів в місті» було створено геральдичну комісію в складі 14 осіб під керівництвом першого заступника міського голови Григорія ГОРШУНОВА.

На одному з перших засідань комісія виробила критерії конкурсу ескізів: малого, середнього та великого гербів Кам’янця-Подільського, прапора та хоругви міста, хоругви та печатки міського голови Кам’янця-Подільського тощо.

Проект великого герба міста Валерія НАПИТКІНА6 квітня на засіданні комісії були розглянуті подані на конкурс ескізи та визначено переможця – геральдиста з Хмельницького Валерія НАПИТКІНА. Проте робота над символами міста триває.

Із запитанням про те, яким має бути герб Кам’янця-Подільського, та з проханням прояснити низку інших аспектів, тісно пов’язаних із цією проблемою, ми звернулися до члена геральдичної комісії – кандидата історичних наук Сергія ТРУБЧАНІНОВА.

– Сергію Васильовичу, як відомо, міська рада 21 вересня 1995 року затвердила герб Кам’янця-Подільського. На ньому ми бачимо у лазуровому полі золоте усміхнене сонце з 16 променями, а вгорі над ним напис «Кам’янець-Подільський». Чим цей герб не влаштовує геральдичну комісію?

– Питання про те, яким має бути герб Кам’янця-Подільського, не таке прос­те, як здається на перший погляд. Так, сьогодні місто послугується сучасним гербом, який 1995 року затвердила міська рада. Проте ще тоді у багатьох кам’янчан виникло відчуття, що цей герб не опирається на історичну основу, фактично є зовсім новим. Я добре пам’ятаю, як художник, що став автором герба, на обговоренні його ескізу стверджував, що в основу зображення кам’янецького сонця він поклав зображення на македонських іконах (!?).

– Що ж, тоді заглибимося в історію. Коли вперше зайшла мова про сонце як про символ Кам’янця-Подільського чи, якщо говорити ширше, всього Поділля?

Герб 1995 року– Добре відомо, що перша писемна згадка про символи Подільської землі припадає на початок XV століття. У хроніці польського історика Яна ДЛУГОША, що жив у 1415-1480 роках, у розповіді про Грюнвальдську битву 1410 року перераховано усі полки, які брали в ній участь з польсько-литовської сторони, а також хоругви (прапори), під якими вони воювали. ДЛУГОШ пише: «Сім­надцята, вісімнадцята і дев’ятнадцята – землі Подільської, яка мала три прапори через (велику) чисельність свого населення. Кожний з них мав сонячний лик на червоному полі».

Наступні свідчення про герб Поділля знаходимо в книгах Олександра ГВАНЬЇНІ «Хроніка Сарматії європейської» (1578) та Бартоша ПАПРОЦЬКОГО «Гніздо цноти» (1578) і «Герби лицарства польського» (1584).

Олександр ГВАНЬЇНІ в своїй книзі, згадуючи Поділля, пише: «Прапор цієї землі носить як герб сонце, оточене навкруги дванадцятьма зірками на білому фоні». А Бартош ПАПРОЦЬКИЙ стверджує: «Воєводство Подільське вживає за герб золоте сонце на білому полі».

Стосовно ж герба міста Кам’янця-По­діль­ського, то Бартош ПАПРОЦЬКИЙ був впевнений, що воно ще з часів княжат руських вживає зображення святого Георгія (Юрія-змієборця).

– Не можна, звісно, обминути увагою знаменитого, розтиражованого у багатьох книгах плану Кам’янця-По­діль­ського Кипріана ТОМАШЕВИЧА.

– Так, справді, 1672 року Кипріан ТОМАШЕВИЧ виготовив план Кам’янця-По­дільського. На ньому в лівому верхньому кутку зображено герб Подільського воєводства: сонце в променях із написом латинською мовою: «Оплот Поділь­ського воєводства». Герб оточують три зображення, взяті з печаток кам’янецьких громад, що користувалися магдебурзьким правом, – руської (української), вірменської та польської.

– Тоді давайте детальніше поговоримо про те, що саме мала символом кожна з трьох громад.

Герб Подільської губернії– Герби населених пунктів були невід’ємним атрибутом середньовічного суспільства. Сама поява герба засвідчувала про привілеї, які отримали місцеві самоврядні громади. Тут варто навести думку відомого українського історика Ярослава ДАШКЕВИЧА, висловлену ним у статті «Кам’янець-Подільський XVI-XVIII століть: місто трьох гербів», опублікованій 2003 року в науковому збірнику «Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках». Ярослав Романович виділив 5 періодів вживання різних гербів в історії міста Кам’янця-Подільського (до того, як Поділля перейшло до складу Російської імперії):

у 1374-1491 роках – один герб: магдебурзької юрисдикції;

у 1491-1496 роках – два герби: магдебурзької і руської юрисдикцій;

у 1496-1670 роках – три герби: магдебурзької, руської та вірменської юрисдикцій;

у 1670-1790 роках – два герби: магдебурзької та вірменської юрисдикцій;

у  1790-1796 роках – один герб: магдебурзької юрисдикції.

Зображення з книги ПАПРОЦЬКОГОЩодо самих гербів цих юрисдикцій, то це: для магдебурзької юрисдикції – святий Георгій (Юрій-змієборець), для руської (української) громади – святий Петро, а герб вірменської громади – Боже ягня.

До наших днів дійшло декілька епі­графічних пам’яток із зображенням по­дільських гербів часів перебування краю в складі Речі Посполитої. Так, на Руській брамі збереглося нечітке зображення святого Георгія (Юрія-змієборця). На Старопоштовому узвозі на одному з пілонів герб Поділля свідчив про ремонт дороги 1753 року, а на Ратуші – відповідно про ремонт будинку коштом воєводства.

Зображення з книги ГВАНЬЇНІ– Сергію Васильовичу, традиційно ми уявляємо подільський герб як усміхнене сонечко, що має 16 променів. А що каже наука про це?

– Якщо уважно придивитися до всіх зображень подільського герба, то характерним для них є відмінність малюнка сонця і променів навколо нього. Як за­свідчує відомий геральдист Андрій ГРЕЧИЛО, в Польському королівстві, до якого входило Поділля, не існувало героль-дії – спеціального органу, який би за­тверджував герби. І тому кожний художник, кожний видавець передавав зображення геральдичних фігур по-своєму. Незмінним залишали лише сонце з людським обличчям – сонячний лик.

Якщо придивитися до зображення на будинку Ратуші, то можна нарахувати 

8 великих сонячних променів і велику кіль­кість тонких ліній між ними. На пілоні на Старопоштовому узвозі сонечко має 13 великих променів і 13 маленьких. На малюнку в книзі ГВАНЬЇНІ налічується 16 променів. На гравюрі ТОМАШЕВИЧА можна нарахувати 16 променів, які відходять від сонця, і чималу кількість ліній між ними. А в книзі ПАПРОЦЬКОГО «Гніздо цноти» великих променів вже 20.

Сонце, зображене на пілоні на Поштовому узвозіЩодо кольору поля (фону, тла), на якому зображене сонце, то лише в хроніці ДЛУГОША тло названо червоним, у всіх інших описах це поле білого кольору.

– А яким був герб міста в часи, коли Кам’янець входив до складу Російської імперії, тобто у післяпольський період?

– Після приєднання Поділля до Ро­сійської імперії було утворене Поділь­ське намісництво. 1796 року герольдія (комісія для затвердження гербів) у Санкт-Петербурзі, згідно з обраним принципом герботворення для всіх новоприєднаних територій, розробила Подільський герб. Царським указом від 28 січня 1796 року цей герб було затвер­джено. Він мав у золотому полі чорного імперського орла, в якого на грудях у синьому щитку було золоте сонце, а над ним – рівносторонній хрест. 

Сонце, зображене на РатушіЗ утворенням 1797 року Подільської губернії цей герб став гербом губернії. А 1856 року герб видозмінили. Зник двоголовий орел – в гербовому щиті залишилося лише сонце з хрестом над ним. Знизу і з боків гербового щита був вінок із листя. А над щитом – царська корона. 

Кам’янець-Подільський як губернський центр послугувався гербом губернії. 

– А що Ви скажете про часи, коли Кам’янець був столицею Української народної республіки?

Фрагмент плану ТОМАШЕВИЧА– 1919 року Кам’янець-Подільська міська управа видрукувала паперові бони. На них є два герби: тризуб та сонце.

– На варіанті великого герба міста, який запропонував Валерій НАПИТКІН, бачимо напис: «Sui generis». Що він означає?

– Це відомий латинський вислів, що оз­начає «своєрідний, єдиний у своєму роді». Щоправда, 6 квітня геральдична комісія схвально підтримала інший вислів – «Сонце світить кожному» (латиною «Sol omnis lucet» чи навіть просто «Sol omnis»).

– Дякую, Сергію Васильовичу, за змістовну розмову. Сподіватимемося, що робота геральдичної комісії буде плід­ною, що вона зуміє запропонувати депутатам міської ради для затвердження достойні варіанти всіх необхід­них символів Кам’янця-Подільського.


Коли незабаром після здобуття Ка­м’ян­ця-Подільського військами Осман­ської імперії (1672 р.) кам’янецький гравер, громадянин міста, Кипріян Томашевич вигравіював вид міста і фортеці за станом на початкові роки турецької влади, то у лівому горішньому кутку гравюри помістив на картуші зображення герба Подільського воєводства в оточенні рисунків печаток трьох кам’янецьких юрисдикцій: магдебурзької, руської та вір­менської – це за назвами права, яке застосовувалося в трьох частинах міста… Геральдичний картуш К.Томашевича відо­бражав панівний для XVII ст. погляд на Кам’янець як на триєдине місто трьох націй з формально повноцінною і рівноправною емблематикою. Це справді відбилося в одночасному – для певного пе­ріоду в історії міста – існуванні тут трьох гер­бів. Ситуація унікальна для України кінця середньовіччя і початку новожитних часів.

Процедура надання герба міській громаді у XIV ст. не є знаною, міська емблема для вживання її, насамперед – на місь­кій печатці, в грамотах 1374 і 1432 рр. не згадується. З іншого ж боку, ясно, що з організацією міського самоврядування 1374 р. війт повинен був мати міську печатку з емб­лемою. Відбитки такої печатки з XIV-XV ст. невідомі, але, мабуть, вже тоді на ній було зображення св.Юрія-змієборця, тобто емблеми, яку вживав один із перших сюзеренів – князь Олександр Коріатович.

Герб магдебурзької юрисдикції міста Кам’янця на Поділлі зі зображенням св.Юрія-змієборця вживався від, мабуть, 1374 до 1796 рр.; як єдиний герб цілого міста він функціонував, можливо, у 1374-1491 та 1790-1796 рр., отже, лише протягом 115 років з 422 літ самоврядування, до захоплення міста Російською імперією.

Св.Петро з ключем у правій руці виразно зображений як емблема руської юрисдикції на згаданій на початку гравюрі К.Томашевича. Однак, розшифровуючи зображення, Ю.Сіцінський зробив свого часу помилку, умовно (історик вжив фразу «як здається») ідентифікуючи святого на печатці зі св.Миколою. Оригінального відбитку печатки руської юрисдикції Ю.Сіцінський явно не бачив. Кілька років раніше від Ю.Сіцінського видавці збір-ника «Подолия» вмістили титульну віньєтку, в якій зображення св.Петра замінили постаттю св.Миколи. Авторитет Ю.Сіцінського як дослідника минулого Поділля був заслужено високий, а пізніші автори перетворили припущення історика на доведений факт. Рисунок К.Томашевича не перевірили, а оригінальних від­битків печатки не було. Тому св.Ми­кола перетворився в патро­на русь­кої юрисдикції, а його зображення – в її емблему.

Герб руської юрисдикції зі зображенням св.Петра був дійсним у Ка­м’янці на Поділлі протягом 1491-

1670 рр., тобто 180 років.

Особливість герба вірменської юрисдикції полягала в тому, що зображене на ньому Боже ягня вживалося як емблема в кожній вірменській колонії Укра­їни, у тих випадках, якщо вірменська громада користувалася судово-адміністративною автономією.

Герб вірменської юрисдикції з емб­лемою у вигляді Божого ягняти існував офі­ційно в Кам’янці від 1496 до 1790 рр., тобто 295 років.