ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА, ЯКУ РОЗБИРАЮТЬ «ПО ЦЕГЛИНАХ». ХТО НЕСТИМЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?

Цього тижня район та місто, як і вся країна, організовано і гучно святкують чергову річницю з Дня Великої Перемоги. Звичайно, поклонитися тим, хто віддавав за нас своє життя, пережив лихоліття війни та повоєнні роки, є нашим святим обов’язком. Але чи достатньо цього? Чи до кінця щирими є наші привітання і обіцянки ветеранам, що ми й надалі продовжуватимемо славні традиції переможців, будуватимемо сильну державу, коли в нас під боком, на території району, сьогодні безсовісно та без жодного страху чиниться неприховане розкрадання майна однієї з військових частин?! Чи такого ставлення до державного майна (ще й військового призначення) чекали від нас наші діди? Навряд чи.

Мова йде про військову частину №36 в с.Руда. Так, вона призупинила свою діяльність і знаходиться на консервації, але це не зменшує відповідальності військових, влади, правоохоронних органів за збереження відповідного державного майна. Те, що цей майновий комплекс уже декілька років занепадає, заростає чагарниками, – це один бік проблеми. Але якщо стали систематичними демонтаж цілих приміщень і вивезення будівельних матеріалів, то це переходить усі межі. 

Як депутат районної ради, за зверненням виборців, я двічі їздив у цю військову частину і був приголомшений. Воріт з перед­нього і заднього боків території немає. За словами місцевих жителів, їх ще на початку року або продали, або вивезли на металобрухт. На КПП всі двері (або те, що від них залишилось) відчинені. Відповідальний за охорону постійно відсутній, в чому я двічі пересвідчився особисто. Ну а що­до самих примі­щень, то зда­ється, що військовою частиною недавно прокотились бойові дії. Майже кругом відсутні двері та вікна. Військові склади напів­розібрані, вже не­має більшої час­тини да­ху. Су­сідні недобудовані під­валь­ні приміщення частково розібрано і не один куб будівельного каменю демонтовано. Приміщення продовольчого складу – немов після бомбардування: дах від­сутній, стіни завалені. Їдальня та адмінприміщення – також у жалюгідному стані. Більшість території заросла непрохідними ча­гар­никами.       

Ще після першого виїзду в квітні, з метою реагування та недопущення подальшого занепадання майнового комплексу, мною було направлено звернення до військової прокуратури Чернівецької області (відповідно до підпорядкування частини Чернівецькій КЕЧ), але відповіді поки що так і не отримано. 

Відвідавши частину в черговий раз, пересвідчився в нових фактах її розбирання. Зокрема, горе-демонтажники вже дістались до боксів для техніки, де зняли не одну панель перекриття. А ці приміщення ще перебувають у гарному стані, і їх можна було б використати якщо не для військових, то для господарських потреб. Але це, мабуть, нікому не потрібно…

Ось такі ганебні для нашої армії та й держави в цілому події відбуваються сьогодні. Описана ситуація відображає реальне, залишкове ставлення держави до фінансування армії, демонструє відсутність порядку. Прикро, що й місцевий орган виконавчої влади, який також має контролювати збереження та раціональне використання державного майна на ввіреній території, фактично самоусунувся. Хоча інформація надходила неодноразово: непочутими залишились і місцеві депутати, і сільський голова. 

Більше того, близько року то­му на сесії райради фракцією «Фронт Змін» був внесений депутатський запит щодо передачі майнового комплексу військової частини с.Руда в районну комунальну власність для можливості його збереження та господарського використання. Але тоді ця ініціатива була відхилена як адміністрацією, так і провладною фракцією. Голова адміністрації взяв на себе публічне зобов’язання особисто вирішити питання та направити відповідне звернення про передачу майна в ра­йон. Але, на жаль, віз і нині там. А сьогодні вже постає інше питання: а чи є що приймати? Хто нестиме за це відповідальність?  

Звичайно, чекати, що події са­мі по собі підуть законним рус­лом, не доводиться. Тому обов’язково мусимо призупинити га­небне явище щодо державного майнового комплексу. Сьогодні вже направлено відповідне звернення до Міністерства оборони, питання виноситься в публічну площину. Тому переконаний, що заробітчанство на військовому майні обов’язково буде зупинено. 

Але хто відновить зруйновані приміщення? Коли посадові осо­би усвідомлять особисту від­по­відальність за належне виконання обов’язків? Коли ми почнемо турбуватись про державне, як про своє, а не думати, як зробити, щоб державне стало своїм? Питання риторичні? Ні, питання злободенні. Не давши відповіді на них, Україна ніколи не зможе розвиватись далі. А гарно і гучно святкувати, вітати ми, звичайно, вміємо!.. Але чи достатньо цього, щоб бути гідними нащадками, продовжувачами славних традицій наших переможців?               

Віктор ХУДНЯК, депутат районної ради, «Фронт Змін».