Середа, 09 Липня 2025 р.
1 Лютого 2013

ПІДОЗРЮВАНОГО В УБИВСТВІ ПАШІ ВІДПРАВИЛИ В ПСИХЛІКАРНЮ

ПІДОЗРЮВАНОГО В УБИВСТВІ ПАШІ ВІДПРАВИЛИ В ПСИХЛІКАРНЮПозаду ще одна серія судових засідань у кримінальній справі щодо вбивства Павла ТЕПЛЮКА. Люди, котрі приходять на відкриті судові засідання, щоразу просто шоковані зухвалою й некерованою поведінкою підсудного, зневажливими репліками до прокурора та суддів. Навіть спецназівці «Беркута» не завжди можуть вгамувати обвинуваченого, який дозволяє собі плювати з клітки на присутніх.

І хоч це інколи впливає на протяжність судового засідання, проте основні свідки, які стали очевидцями кровопролиття в пров.Лагерному, вже дали покази в суді, запевняючи, що з Пашею розправився саме підозрюваний. Та на клопотання адвоката обвинуваченого Людмили Скрижалевської до судової зали викликали людей, які живуть у сусідніх будинках і могли щось чути чи бачити в ніч на 9 липня. Їхні покази майже ідентичні: свідки чули голос­ні розмови підлітків, шум битого скла, звуки, схожі на постріли чи вибухи петард. А один зі свідків розповів про страшний крик юнака тієї злощасної ночі. Близько другої почув, як розбилося скло, хтось побіг. Хвилин через 15 ­ постріли, ­ пригадав ка­м’ян­чанин. ­ Було чути й крик­агонію підлітка. А з балкона багатоповерхівки жінка вигукнула: «Що ти робиш? Куди ти його тягнеш?». Хоча я не бачив, хто і кого тягнув, бо з моєї квартири цього не видно. Я зателефонував на «102», а там повідомили, що опергрупа вже виїхала. 

Але до зали суду з’явилися не всі викликані свідки. Від декотрих надійшли заяви з проханням оголосити їхні покази, що були надані слідчому й зафіксовані в матеріалах справи. Серед них 82­річний інвалід I групи та інші люди похилого віку, які важко хворіють і не можуть прийти до суду. Більше того, в їхніх письмових свідченнях немає надто важливої інформації, яка ще не звучала з уст інших свідків. А одна бабуся взагалі не вставала тієї ночі з ліжка. Проте підсудний і його захисник таки вимагали повторно викликати немічних стареньких до суду. Та колегія суддів такого клопотання не задовольнила, не вбачаючи в цьому крайньої необхідності, й вирішила повторно викликати тільки тих, хто не прийшов на засідання через зайнятість. Але Людмила Скрижалевська заявила, що не довіряє слідчим, котрі записували покази людей, а сама не мала можливості зібрати необхідну інформацію, бо нібито громадськість Кам’янця надто вороже ставиться до підсудного й до неї, і це обмежує її дії.

Усі такі повторні виклики свідків, клопотання (в тому числі й про відвід суддів), сотні заяв від підсудного, оскарження рішень суду тощо розцінюються прокурором Валентином Чорноморцем і адвокатом потерпілої Василем Романовим як умисне затягування судового слідства. Натомість підозрюваний на за­сі­дан­­

нях називає прокурора та суддів злочинцями, надсилає у вищі інстанції численні листи зі скаргами на те, що його права порушують, вимагають від нього хабара, утримують у жахливих умовах. Хоча сам перед присутніми хизується, що живе як на курорті ­ з гарячою водою, телевізором, гарним харчуванням. Підсудний також заявив, що його рідним погрожують, тому висловив клопотання приставити до них та до будинку своєї матері цілодобову охорону, в чому судді йому відмовили, проте є доручення відповідним органам з’ясувати, чи є в цьому необхідність.

Поки в суді триває допит свідків, яких викликають на вимогу підозрюваного, прокурор вирішив допитати людину, котра, за версією підсудного, неабияк фігурує в справі. Давати покази за трибуною запросили директора одного з державних підприємств, який, за словами обвинуваченого, підкинув тіло хлопця в його двір. Та сам підсудний, очевидно, не очікував такого розвитку подій і врешті висловився проти того, щоб цю людину допитали. Суд все­таки покликав до зали зазначеного свідка. Чоловік розповів, що в минулому підприємство мало судову тяганину із затриманим, який колись виконував для організації певні замовлення. Але це, за словами директора, зовсім не стосується кримінальної справи щодо вбивства хлопця. Присутні затамували подих в очікуванні дебатів між цим свідком і підсудним, однак останній не поставив жодного запитання і зупинив свого адвоката, який хотів це зробити.

Чергова серія засідань закінчилася несподівано ­ прокурор висловив клопотання про направлення підсудного на додаткову стаціонарну судово­психіатричну експертизу. Аргументував він це особливою тяжкістю скоєння злочину та агресивною поведінкою затриманого. На це підозрюваний відповів, що вважає себе психічно здоровим. А його адвокат зауважила, що бажано робити експертизу в іншій області, а ні в якому разі не в Хмельницькій. Колегія суддів вирішила відправити підозрюваного у Львів. Тому судові засідання відкладаються, поки в психіатричній лікарні досліджуватимуть душевний стан підсудного.