ЗОЛОТА ДЕСЯТКА КАМ’ЯНЕЦЬКОГО ФУТБОЛУ

Навіть не кам’янецького, а футболу Кам’янеччини: відомо ж бо, що футбол у місті не культивується, знаходиться у занепаді.

У Кам’янець-Подільському районі найулюбленіший спорт розвивається стрімко та динамічно. Старт цьому в 90-х роках дав колишній начальник відділу фізичної культури та спорту райдержадміністрації Анатолій КРУПИЦЬКИЙ, який, на жаль, рано пішов із життя.

На цій посаді його змінив Віктор ДОРОЖ.

– Статистичні дані за попередні роки відсут-ні, – розповідає Віктор Олександрович. – Можу лише відзначити, що наприкінці 90-х років чемпіонами та володарями Кубка району були «Орбіта» (с.Кам’янка) та «Динамо» (Кам’янець-Подільський).

2000 року, прийшовши на посаду начальника відділу фізичної культури і спорту, одне із завдань, яке поставив перед собою, було підвищення масовості футболу та рівня організації чемпіонатів району. Було проведено великий обсяг роботи. У селах району працювали із сільськими головами, керівниками сільгосппідприємств, знаходили ініціативну молодь, підприємців, ветеранів, любителів спорту, навколо яких формувалися сільські команди. Збільшенню кількості учасників сприяв і новий формат чемпіонату. Для зменшення витрат на роз’їзди команди в першій лізі було розподілено на групи за територіальним принципом.

– Вікторе Олександровичу, яким чином проходило організаційне зміцнення проведення самих чемпіонатів?

– Для підвищення рівня організації чемпіонатів з 2003 року матчі чемпіонатів району стали обслуговувати нейтральні судді, які проходили відповідні курси при Федерації футболу України, отримували відповідну підготовку та суддівську категорію (до цього матчі обслуговували представники команд, які виступали в гостях). Професійне суддівство дало змогу фіксувати попередження та вилучення гравців, забиті та пропущені м’ячі, підготовку футбольних полів і поведінку глядачів.

З року в рік рівень чемпіонату району зростав, а в командах вищої ліги з’являлися гравці не тільки з Кам’янця-Подільського, сусідніх районів, а й Тернопільської, Чернівецької областей. Засилля легіонерів (деякі команди виключно складались із запрошених гравців) не давало змоги реалізовуватися місцевим молодим перспективним футболістам.

2004-го року було прийнято рішення спочатку ввести обмеження (не більше трьох легіонерів), а з 2007-го року в чемпіонатах району було дозволено брати участь гравцям, які народились або проживають на території району, а також працюють у районних установах чи організаціях. Такі заходи дали змогу значно підвищити інтерес до чемпіонатів з боку глядачів. Палкими вболівальниками сільського футболу стали батьки, дружини, сестри, діти місцевих футболістів.

– Цікаво, хто грає за сільські команди?

– Список довгий. Є серед них, до речі, і міліціонери, і лікарі…

– Яким є вік сільських футболістів?

– Різний. Грають і молоді, і не дуже. Є і за 50.

– Відомо, що Ви особисто не цураєтеся брати участь у футбольних поєдинках за свою рідну нігинську команду «Товтри»…

– А чом би й ні! (Сміється.) Коли потреба виникає.

– I сини грають?

– Аякже, за «Товтри».

– Мабуть, рік 2009-й став наймасовішим і найвидовищнішим в історії футболу району?

– Так, торік у нашому чемпіонаті, який тривав протягом півроку, взяли участь 28 сільських команд: 11 – у вищій і 17 – у першій лізі (які за територіальним принципом було розподілено на 4 підгрупи). У селах району із запланованих 174-х матчів проведено 172. Зафіксовано дві неявки.

На відміну від попереднього, інтрига в чемпіонаті зберігалася до останнього туру, в якому кожна гра впливала на розподіл призових місць, розташування команд усередині турнірної таблиці, визначала команду, яка посяде останнє місце.

Сліпий жереб звів у останньому турі «Метеор» із Колибаївки та «Октаву» зі Слобідки-Рихтівської. Тоді ще ніхто і не думав, що ця гра буде фінальною в чемпіонаті. Нічия 1:1 дала змогу «Октаві» стати чемпіоном. Друге місце – за «Метеором». Перемога команди «Товтри» з Нігина в останньому турі над «Рокором» із Пудлівців і поразка «Замку» з Панівців у грі з «Дністром» із Старої Ушиці вивела нігинських футболістів на третє місце.

Відзначу вирівнювання класу команд. Тільки пудловецькому «Рокору» та «Iскрі» з Кадиївців важкувато було сперечатися з призерами. Решта колективів добре попсували нерви лідерам і практично в кожному турі чемпіонату створювали міні-сенсації.

У чемпіонаті-2009 гравці отримали 17 червоних і 109 жовтих карток. Найбільше попереджень і вилучень в «Октави», «Iскри», «Товтр», найменше – у «Рокора» та «Дністра».

Кращим бомбардиром чемпіонату з 24-ма забитими м’ячами став Валентин ДРАНУС із нігинських «Товтр». На рахунку Дмитра ЩЕГЕЛЬСЬКОГО з «Метеору» – 15 м’ячів, Романа СКОЧЕЛЯСА з «Октави» – 14.

Переможці 4-х груп першої ліги у фіналі сперечалися не тільки за призові місця, а й виборювали 2 путівки до вищої ліги. Перше місце посів калачковецький «Рус-сич», друге – гуменецький «Кармалюк». Ці команди виступають цього сезону у вищій лізі. Третє місце у команди «Поділля» з Улянівки.

У першій футбольній лізі торік дебютував княжпільський «Колос». Після декількарічної перерви серед учасників змагань уболівальники побачили команди «Левада» з Довжка та «Дністровська Рив’єра» з Великої Слобідки. Спробували свої сили у чемпіонаті і ветерани, які 

об’єднались у Нігині в команду «ХХ вік Star».

– Вочевидь, Вікторе Олександровичу, Ви і надалі всіляко сприятимете розвитку сільського футболу?

– Як і планували, цього року розширили кількість команд як вищої, так і першої ліг: відповідно, 13 і 17 команд, підвищили рівень організації чемпіонатів, вимог до команд – учасниць стосовно підготовки футбольних полів, забезпечення належного порядку під час матчів.

– Мабуть, росте і кількість тих, хто підтримує сільський футбол?

– Звичайно. Особлива подяка людям, які надають фінансову допомогу нашим футболістам. Серед них – приватні підприємці Михайло ПРОКОПОВ, Євген МАЛИЩУК, Микола БОГДАНОВ, Валерій ШКУРЕНКОВ, Сергій ТИМЧУК, Олександр ВЕЛIГIН та інші небайдужі земляки.

…Так, розвиток футболу в районі поставлено, як кажуть, на потік. Уже десять років. Нині тут усе, як у великому футболі: судді, глядачі, протоколи, медпрацівники. I це, віриться, не межа.