ЯК 30 ЛІТ ТОМУ НАШІ ЗЕМЛЯКИ ОЛІМПІЙСЬКИЙ ВОГОНЬ НЕСЛИ

8 липня 1980 р. у спортивному житті Кам’янеччини відбулася знакова подія – дорогами міста і району наші земляки пронесли олімпійський вогонь ХХІІ Олімпійських ігор, які відбулися в Москві.

З цієї нагоди вчора на майдані Відродження зібралися влада, спортсмени, громадськість міста. Колишні факелоносці, як-то кажуть, тряхнули стариною, переодяглися в олімпійську форму та відтворили події того часу: з факелом у руках пробігли чотири етапи. А честь запалити вогонь у своєрідній олімпійській чаші надали міському голові Анатолію НЕСТЕРУКУ.

З ІСТОРІЇ

За легендою, на честь Прометея в різних містах стародавньої Еллади відбувалися змагання бігунів з палаючими смолоскипами. А запалювали священний вогонь у гаю Альтіс, біля руїн храму Гери, від сонячного проміння.

На олімпійській арені в ХХ ст. вогонь уперше здійнявся в небо на іграх 1928 р. в Амстердамі, за 8 років до впровадження олімпійської естафети.

Естафета олімпійського вогню – традиція 74-річної давнини. Вона молодша від самих Олімпійських ігор сучасності. Ідея принесення на відкриття Олімпійських ігор вогню, запаленого в Олімпії, виникла в П’єра де КУБЕРТЕНА ще на початку ХХ ст. Він мріяв про незгасаючий смолоскип і палаючу естафету, як символ єдності та послідовності олімпійських ідей. Про це ініціатор сучасних ігор говорив у день закриття Олімпіади 1912 р. у Стокгольмі. Рішення про проведення олімпійської естафети було прийнято набагато пізніше – 1934 р., на Афінській сесії МОК.

Початок факельної естафети з Олімпії в міста літніх олімпіад було започатковано 20 червня 1936 р. Запалений вогонь подолав 3075 км дорогами Греції, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини, Німеччини і був доставлений у Берлін на відкриття XІ Олімпійських ігор. З того часу церемонія відкриття Олімпійських ігор збагатилася хвилюючим видовищем запалення вогню на головному олімпійському стадіоні.

Відбулося вже 17 подорожей вогню до столиць літніх Олімпійських ігор. Усі вони були неповторними.

Так, повітряний дебют вогню відбувся 1956 р. Тоді до Афін факел несли бігуни, а далі на літаку полум’я в шахтарській лампі вирушило до Австралії.

Морська подорож 1960 р. чекала на факельну прелюдію до Рима.

Елемент космічного впливу – новація факельного проекту 1976 р. Після звичайного дійства в Олімпії електромагнітний сигнал було скеровано через супутник «Вестар» на лазерний пристрій в Оттаві. Таким способом за лічені частини секунди вогонь промайнув величезну відстань –  72 тис.км. А від канадської столиці до Монреаля проходила вже традиційна естафета.

ВОГОНЬ XXII ОЛІМПІАДИ

Дебют естафети олімпійського вогню XXІІ Олімпіади відбувся 19 червня 1980 р. Дотримуючись традиції, головна жриця – грецька актриса Меріе МОСКАЛІУ – з оливковим вінком на голові ловить лінзою промінь сонця, що в зеніті, та запалює вогонь. З її рук вогняний факел приймає перший спортсмен. Так розпочиналась олімпійська естафета 1980 р.

Через 30 днів священний вогонь запалав у головній чаші XXII Олімпійських ігор. Шлях від Олімпії до Москви пролягав через міста і села Греції – 1170 км, Болгарії – 924 км, Румунії – 593 км, Молдавії, України та Росії (всього 4981 км).

Першим населеним пунктом колишнього СРСР, що зустрічав естафету (5 липня) було молдавське село Лєушани. 7 липня естафета перейшла кордон з Україною.

Початок зробила Буковина, прийнявши естафету від молдавських сусідів. Кандидат у майстри спорту з легкої атлетики Олександр ПАСАРЮК пробіг дебютний етап селом Мамалига Новоселицького району. Цього ж дня в Чернівцях відбулася урочиста зустріч естафети, і олімпійський вогонь у спеціальній чаші заночував у місті, для того, щоб наступного дня при-йти на Кам’янеччину.

ЯК ЦЕ БУЛО

Ось як відбувалася ця подія, згідно з розповідями учасників та очевидців.

Жванець. 8 липня 1980 р. Село у святковому вбранні.  Уздовж дороги майорять червоні прапори. Наближається 11.00. На кордоні з Чернівецькою областю людно. Подоляни з нетерпінням чекають урочистої хвилини, коли буковинці доставлять сюди олімпійський вогонь. Серед зустрічаючих видно знаних людей – Героя Соціалістичної праці, робітника цукрового заводу Йосипа СІВЙОЛОВА, керівників Кам’янець-Подільського району Володимира СМИРНОВА та Володимира ЯРЕМЧУКА, багатьох ветеранів війни та праці.

10.55. На мості, що зв’язує Жванець із с.Атаки Хотинського району, з’являється ескорт автомобілів, що супроводжує останнього факелоносця Чернівеччини. Він зупиняється і, тримаючи палаючий факел у витягнутій угору руці, направляється до символічної чаші олімпійського вогню. Одночасно назустріч прямує факелоносець першого етапу нашого району – майстер спорту з легкої атлетики Микола ХОРУНЖИЙ. Його супроводжуює група дівчат у національних костюмах, які несуть на вишитому рушнику запашний коровай.

Разом з ними – почесні люди Кам’янеччини та Хмельницької області загалом – голова обласного оргкомітету «Олімпіада-80», заступник голови облвиконкому Алла ГОРОДЕЦЬКА, перший секретар райкому КПУ, депутат Верховної Ради УРСР Володимир СМИРНОВ, голова райвиконкому Володимир ЯРЕМЧУК, голова районного оргкомітету «Олімпіада-80» Євген ДМИТРИШИН, передовики виробництва.

Хвиля бурхливих оплесків здійнялася над майданом. Починається мітинг. До присутніх звертається голова Чернівецького обласного оргкомітету «Олімпіада-80». Зі словом-відповіддю виступає Алла ГОРОДЕЦЬКА. Вона дякує за доставлений факел і запевняє, що спортсмени Хмельниччини з гідністю пронесуть його територією області та передадуть сусідам-вінничанам.

До бігуна, який готується взяти факел, підходять дві колони супроводжуючих його спорт- сменів. Він від чаші запалює факел. Естафета бере курс на Кам’янець-Подільський.

…Місто у трепетному чеканні. На майдані біля міськвиконкому тиша змінюється радісними піснями, бадьорими ритмами музики і танцю. Концерт кращих колективів художньої самодіяльності тривав, аж поки спортсмени району не донесли олімпійський вогонь до межі міста.

Аж ось кавалькада машин в’їжджає на міст. Ще здалеку видно, як палахкотить вогонь у високо піднятій руці бігуна.

Обличчя факелоносця, кандидата в мс СРСР з лижних гонок Миколи ШТУНЯ, сяє радістю. Він неначе летить на крилах. Його на першому етапі міської естафети змінює студент факультету фізичного виховання педінституту кмс із легкої атлетики, чемпіон області Олександр КОЛІСНИК. Його супроводжує ескорт із 22-х спортсменів. Проспект Леніна зустрічає вогонь миру оплесками та оваціями.

Диктор сповіщає через кожні 4-5 хвилин по міському радіо про наближення олімпійського вогню до міськвиконкому. Зліва від трибуни виходять п’ять фанфаристів і шикуються перед чашею олім-пійського вогню. На площу вбігає студент педінституту мс СРСР Станіслав ІЛІКА. Він наближається до чаші та завмирає з високо піднятим факелом.

На трибуні перший секретар міськкому КПУ Олександр ЛЄСОВОЙ, другий секретар міськкому В’ячеслав ВАЛЬЦЕР, секретар міськкому Валентина ГРИШУНОВА та почесні гості.

Звучать фанфари. Малу чашу олімпійського вогню запалює Станіслав ІЛІКА.

О 12.34 розпочався мітинг, який відкрив голова міського оргкомітету «Олімпіада-80», заступник голови міськвиконкому Володимир КРИЛОВ.

На трибуні – дворазовий олімпійський чемпіон з боксу змс  Борис ЛАГУТІН. Від імені оргкомітету він вітає кам’янчан з радісною подією.

Депутат Верховної Ради СРСР, бригадир теслярів-бетонярів тресту «Кам’янець-Подільськпромбуд) Петро СТОЛЯР із хвилюванням говорить про те піднесення, яке викликав у кам’янчан вогонь з далекого Олімпу.

Слово бере викладач педінституту мс СРСР САМУЛЕВИЧ:

– Я пишаюся тим, що беру участь у розвитку спорту в моїй країні, де так безмежно багато робиться для реалізації гуманістичних олімпійських ідей і принципів. Пишаюсь, як і всі кам’янчани, що вогонь Московських ігор проходить через Кам’янець-Подільський.

Право запалити факел від чаші надається студенту сільгоспінституту Валерію РУСНАКУ.

Море квітів, посмішок кам’янчан і гостей міста супроводжують вогонь красенем-проспектом. Міняються факелоносці, ескорти, але незмінною залишається привітність, гостинність господарів.

Кульмінацією свята на Кам’янеччині став останній, сімнадцятий етап естафети, який межує з Дунаєвецьким районом. Факел передає студент педінституту Віктор ГУСАР.

КРАЩІ З КРАЩИХ

Стати факелоносцями хотіли сотні наших земляків. Відбір і підготовка тривали впродовж року. Право пронести факел надавалося найдостойнішим і тим, хто досягнув успіху в праці та спорті.

Значну частину міського етапу в несенні олімпійського вогню склали факелоносці тодішнього педінституту. А саме: ви-кладач Богдан ЛАДИНЯК, студенти факультету фізичного виховання Віктор ГУСАР, Станіслав ІЛІКА, Олександр КОЛІСНИК, Іван ПАВЛЮК, Олег ПЕТРУШКО, а також два ескорти із 44 студентів факультету фізичного виховання. Підготовка до такої події велася дуже ретельно. Тоді процедура святкової церемонії, технологія передачі факела відпрацьовувалася практично по секундах, тож було досягнуто високої організації проходження естафети.

Тоді місто неначе помолодшало причепурилися вулиці, майдани, будинки. На шляху прохо-дження естафети було посаджено тисячі дерев і квітів. Важливим питанням було підтримання безпеки руху естафети, для чого було залучено всі відповідні служби.

…Фіналом олімпійської естафети 1980 р. стало 19 липня, коли олімпійський вогонь був запалений на московському стадіоні в Лужниках, куди вніс його знаменитий легкоатлет, триразовий чемпіон Олімпійських ігор із потрійного стрибка Віктор САНЄЄВ. Право запалити вогонь у головній чаші було надано олімпійському чемпіону з баскетболу Сергію БІЛОВУ.

Олександр КОЛІСНИК, викладач кафедри легкої атлетики К-ПНУ ім.Огієнка, факелоносець Олімпіади-1980.