Понеділок, 02 Серпня 2021 р.
10 Вересня 2010

МАЛЕНЬКI – ДОРОСЛI ЧЕМПIОНИ

Один iз них - тренер футбольної команди «НВК №9 - Фортеця» Вiталiй АВIНОВIз загальновідомою фразою «Діти – наше майбутнє», напевне, погодяться всі. Але чомусь мало хто говорить про іншу, приховану складову цього вислову: лише від дорослих залежить те, яким буде майбутнє. I справді, сказати, що діти – майбутнє, досить легко. Але що особисто кожен з нас доклав до того, аби те майбутнє було радісним і веселковим, а не похмурим і безперспективним? Що зроблено для того, аби дитина знайшла своє місце в житті, аби не тинялася вулицями? Чи є в нашому місті люди, які дбають про дітей ? Безперечно є. Один із них – тренер футбольної команди «НВК №9 – Фортеця» Віталій АВIНОВ.

Після закінчення факультету фізичної культури та спорту К-ПДУ 2004 р. Віталій Леонідович пішов працювати вчителем фізичної культури в НВК №9. Через деякий час молодий, амбіційний юнак почав тренувати хлопчаків. Він не є тренером жодної зі спортивних шкіл міста. Працює на громадських засадах.

– Замість того, щоб сидіти вдома і дивитися телевізор, вирішив вільний час віддавати дітям, – зізнається Віталій АВIНОВ. – I мені це дуже подобається. На жаль, дитячий футбол у місті перебуває в занепаді. I це дуже погано, адже багато по-справжньому талановитих дітей пропадають на вулицях. Байдужість до дітей – от що сьогодні страшне.

За п’ять років роботи звичайний вчитель фізкультури може похизуватися досить вагомими результатами. Лише за останні дев’ять місяців команда «НВК №9 – Фортеця» взяла участь у 12 турнірах, з яких у 10-ти була в призерах. З восьми турнірів діти повернулися додому із золотом!

А все починалося зі спортивного залу НВК №9. Пізніше разом з дітьми почали займатися в НВК №17 і на стадіоні К-ПНУ ім.Огієнка. Нинішній основний склад команди – в основному 12-річні підлітки. Також є діти старшої вікової групи (14-15 років). Цього року Віталій АВIНОВ планує набрати команду молодшої вікової групи (2000-2003 р.н.).

– Велика вдячність тренерам Володимиру ПТАШНИКУ, Олексію МУЛЯРУ, Володимиру ЛУКАШЕВИЧУ, в яких раніше тренувалася частина моїх вихованців, – каже Віталій Леонідович. – Сьогодні я вже можу дітей назвати своїми, адже за цей час було вкладено чимало сил, часу та праці. I результати не примусили себе довго чекати. Діти – прекрасні, талановиті. Маю велике бажання перевести їх в одну школу, в якій зробити один сильний спортивний клас.

ОСНОВНИЙ СКЛАД «НВК №9 – ФОРТЕЦЯ»

Хто ж вони – ці маленькі, але вже такі дорослі та відповідальні спортсмени? Від кого шаленіли трибуни вітчизняних і європейських уболівальників? Хто підкорив в Iспанії весь світ своєю неповторною та впевненою грою? Розповідає Віталій АВIНОВ.

Олександр СИЧ (учень ліцею «Антей») – капітан команди «НВК №9 – Фортеця».

– Сашко – один із перших, можна навіть сказати, що ветеран команди. Коли батько вперше привів його на тренування, хлопчик одразу кинувся у вічі. Сашко з тих людей, які живуть футболом. Має бійцівський характер, стійкість. Він буде воювати до останнього, і немає різниці, на якій хвилині ми програємо чи виграємо. Капітан – це особа, яка постійно знаходиться між двома вогнями – тренером і командою. Тож йому дістається найбільше роботи, але він гідно справляється зі своїми обов’язками. Олександр – справжній лідер не лише на майданчику, а й у житті. А саме таким і має бути капітан.

«НВК №9 - Фортеця»Олександр РАЧКОВСЬКИЙ (ЗОШ №10) і Владислав КОРНIЛОВ (НВК №9) – воротарі.

– Якщо говорити про воротарів, то це найбільший прорив у нашій команді за останні два роки. Коли раніше голкіпери були слабкою ланкою в команді, то тепер ми серед інших вирізняємося тим, що майже на всіх турнірах допускаємо найменшу кількість голів, забитих у наші ворота. А це показник результативності роботи обох гравців, і досить вагомий показник.

Олександр – перший воротар. Спокійний, виважений, завжди зосереджений, він виконує свою роботу на всі 100. Коли він виходить на майданчик, то здається, що виходить сама впевненість.

Владислав лише рік тому перейшов до основного складу команди, до того тренувався в молодшій групі. Він один з небагатьох, хто зумів перебороти цей бар’єр переходу, і не просто перебороти, а надійно закріпитися. Лише завдяки своїй наполегливості він завоював своє місце в команді.

Владислав ХАМЕЛЮК (НВК №9) – захисник.

– Чим би не займався Владислав, він би безперечно досяг успіху, адже має дуже високу працездатність. У Влада дуже гарні фізичні дані, і це по-справжньому людина, якій дано грати у футбол. Влад – захисник від Бога, таких дуже мало. Скільки турнірів ми об’їздили, але поки що кращого захисника не бачили. Його батько – також футболіст, і багато часу приділяє сину.

Сергій МЕЛЬНИК (НВК №9) – напівзахисник, захисник.

– Сергій володіє дуже гарним, як для такого віку, пасом. Він може точно спрямувати м’яч партнеру на відстані 30-40 м або ж забити красень-гол із центру поля чи в падінні через себе. Для нього навіть складні комбінації із м’ячем не є чимось із категорії неможливого. На футбольному полі це гравець, який може вирішити долю матчу одним ударом.

Олександр КУВIЛА (НВК №9) – захисник.

– Сашко рік тому перейшов у команду з молодшої групи. У нього поки що не вистачає змагального досвіду, але хлопчик має гарні фізичні дані та велику працездатність. Якщо Саша буде наполегливо працювати, то все у нього вдасться. I він стане чудовим захисником.

Владислав ТИМОЩУК (НВК №9) – нападник.

– Гадаю, що людина з таким прізвищем просто зобов’язана грати у футбол. На даний час Владислав набрав оптимальну для своєї вікової категорії форму. Це нападник, якого хочуть бачити в складі команди провідні клуби нашої країни. З чемпіонату світу серед дітей, який нещодавно проходив в Iспанії, він приїхав кращим бомбардиром, забивши найбільшу кількість голів – 12 у 6 матчах. Iз все-

українського турніру з футболу (м.Прилуки) він привіз звання «Кращий гравець». Це гроза для захисників і воротарів. Київське «Динамо» і «Шахтар» були в захваті від його гри, швидкості, роботи з м’ячем і холоднокровності перед воротами.

Богдан СОЛОВЕЙ (НВК №9) – нападник.

– Богдан тренується в основному складі команди лише півроку, але має відмінні фізичні дані та ні в чому не поступається решті гравцям. Хлопчик доволі перспективний. При наполегливій праці швидко набере обертів і ще дасть жару всім!

Олександр МАРЧУК (НВК №9) – нападник.

– Сашко також перейшов до нас нещодавно з молодшої групи. Йому взагалі найважче, адже діти за нього на рік старші, потужніші, швидші. Проте він не здається, працює наполегливо та добросовісно. А те, що він разом з іншими учасниками команди є срібним призером чемпіонату України з міні-футболу – ще одне підтвердження працьовитості цього футболіста. Надалі всі результати залежатимуть від його роботи.

Віталій і Роман КУЗIВИ (м.Бучач), Назар ТУЗЯК (м.Львів) – легіонери.

– Коли ми були на змаганнях у Бучачі та Львові, то побачили серед інших дітей цих хлопчаків. I запросили їх грати за нашу команду. Майже все літо вони були з нами, жили у місцевих хлопчиків. Вони – повноцінні гравці нашої команди, вмілі та перспективні.

Iван БЕНДЕРА – нападник.

– Ваня – наймолодший учасник команди, йому всього 7 років. Це майбутній вундеркінд футболу. В основній групі він займається вже півроку. На чемпіонаті світу забив гол. Дуже швидкий гравець, який не має страху. Не важливо, хто проти нього грає – великий чи маленький, – він бачить м’яч, поле, футбол – і все. Ваня обожнює футбол. Де і проти кого грати – йому байдуже.

ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВА

Команда «НВК №9 – Фортеця», яка так несподівано увірвалася у футбольне життя країни, стрімко набирає обертів. За плечима в 12-річних хлопчиків численні перемоги. Минулого року – це срібло в Кубку України з міні-футболу та бронза в чемпіонаті України з міні-футболу. Після цьогорічної перемоги в Суперкубку України з міні-футболу вони отримали запрошення на міжнародні змагання. Як делегати від України, команда «НВК №9 – Фортеця» не лише потрапила на чемпіонат світу серед дітей з футболу, а й виборола I місце. Але на досягнутому зупинятися не збирається.

– У планах – проведення Всеукраїнського турніру з міні-футболу пам’яті Аліма ТРОЯНА, – каже тренер Віталій АВIНОВ. – Ми хочемо запросити найкращі клуби України, щоб батьки побачили, чим займаються їхні діти, як вони грають у порівнянні з іншими, і заради чого все це робиться. Надалі ми будемо брати участь у всіх чемпіонатах України у своїй віковій групі, а також будемо зазіхати на старшу вікову групу для того, щоб діти бачили, до чого їм треба прагнути, адже не завжди добре бути постійно в призерах і не програвати. Краще один раз програти, ніж 10 разів виграти.

Взагалі, планів у команди багато, проте не всі їх можна виконати. I це не через неспроможність гравців себе показати. Iз цим усе гаразд. Стримує інше – фінансування. Якби не батьки і люди, які люблять футбол, то навряд чи змогли цьогоріч хлопчики стати чемпіонами світу. Прикро і сумно, що пропадають такі таланти. Але сподівання, що все-таки знайдуться люди, які не дадуть погаснути цій яскравій футбольній зірочці, залишаються. Діти – наше майбутнє. Тож давайте спільно вже сьогодні думати про те, щоб завтра це майбутнє було радісним і веселковим.