Понеділок, 25 Січня 2021 р.
27 Липня 2012

СПОРТ НА КОЛЕСАХ

Мабуть, кожен з нас із велосипедом знайомий особисто. Але, незважаючи на те, що цей засіб пересування один із найпростіших, а велотуризм відкриває особливі можливості для мандрівок, у нашому місті широкої популярності двоколісний товариш ще не набув.

У ПОГОНІ ЗА ТИТУЛАМИ

СПОРТ НА КОЛЕСАХВелосипедним туризмом опікується Федерація спортивного туризму України. Основною ідеєю є проходження маршрутів для здобуття туристичної категорії, які за складністю класифікуються від першої до шостої. Зі зростанням категорії збільшується довжина і складність шляху, який потрібно подолати. Велопоходом повинен керувати досвідчений учасник, який уже має ту категорію, на здобуття якої веде.

Здобути І категорію із велосипедного туризму досить просто. Потрібно подолати 250 км за 6 днів (після трьох днів їзди завжди передбачається день відпочинку) будь-якими дорогами. Маршрут треба затвердити у маршрутно-кваліфікаційній комісії (МКК), але оскільки у нашій області велосипедний туризм практично не розвинений, то звертатися потрібно в терно­пільський відділ, а якщо їдуть діти, то в цент­ральну київську МКК. Доказом прохо­дження маршруту є фотозвіт із визначених точок. Важливо, аби шлях пролягав через цікаві, з погляду туризму, місця.

Для здобуття ІІ категорії вже потрібно за 8 днів подолати 400 км, причому 150 км із них – грунтовою дорогою.

ІІІ категорія – це вже 500 км за 10 днів, але шлях ускладнений. МКК може вам за­пропонувати певні усталені маршрути.

Перешкоди ІV категорії складності зосереджені переважно у Карпатах і Криму. Тут вам потрібно за 13 днів подолати 600 км (половина шляху – дорогами без покриття). Отож, потрібно шукати піщано-гравійні дороги значної протяжності.

V категорія – це 700 км за 16 днів, однак вам потрібно буде долати лісові хащі, заболочені ділянки і переходити вбрід вод­ні перешкоди. Тобто, іноді велосипед буде на вас, а не ви на ньому. Тут доведеться об’їз­дити півкраїни, знову ж не обминувши Карпат.

Ну, а VІ категорію ви в Україні взагалі не пройдете. Тут 800 км треба подолати за 20 днів. 500 км має бути пройдено складними шляхами. А ще обмежується кількість населених пунктів на шляху: адже набагато простіше, скажімо, купувати харчі дорогою, а коли їдеш безлюдною територією, то мусиш тягнути із собою і їжу. Такі складні безлюдні велосипедні маршрути є на території Кавказу, Уралу, Сибіру і Центральної Азії.

ЇХ МАЛО, АЛЕ ВОНИ МНОЖАТЬСЯ

Кам’янчани, які проходили гори Кавказу та Паміру, подолали річки Тянь-Шаню та Уралу, велосипедним спортивним туризмом майже не займаються. Але невеличкий виняток все-таки є: до когорти любителів велосипедної їзди, зокрема, входить подружжя Юрія та Наталії ПОЛЕВИХ. Вони працюють у Станції юних туристів і НВК з центром реабілітації слабозорих дітей, а Наталія ще й є майстром спорту із туризму. Юрій і Наталія нещодавно взяли першу категорію із велотуризму, але не для того, щоб колекціонувати титули. Практично одразу вони організували категорійний похід для дітей зі свого НВК.

– Які потрібно мати велосипеди для спортивного туризму? На «Україні», мабуть, далеко не заїдеш?

Юрій: – Можна сісти і на «Україну», але треба мати неабияку фізичну підготовку. Велотуризм якраз розпочинався зі звичайних велосипедів. Проте для серйозних поїздок вони повинні бути більш зручними

і надійними. Такий велосипед коштува-

тиме близько 3-4 тис.грн. (б/у – близько

2 тис.грн.). Це гібриди гірських і шосейних велосипедів: у них має бути передній амортизатор, але рама – жорстка. Обов’язково повинен бути багажник і сумка, яка б трималася велосипеда, оскільки їздити з рюкзаком за плечима незручно, та й стійкість велосипедиста втрачається. Ну і, звісно, потрібен шолом.

– З якою швидкістю слід рухатися в

І категорійному поході?

Наталія: – Коли ми їхали з дітьми, то, зрозуміло, дуже не розганялися – 16-18 км/год. В середньому проїжджали понад 50 км у день – для учнів це нормально, а із доросли­ми можна долати щодня і 80 км.

Юрій: – От коли я їздив зі старшими хлоп­цями, то швидкість була 23-24 км/год. Відстань, розраховану на 6 днів, проїхали за 3 дні. У дорослих кількість днів може коригуватися залежно від фізичної підготовки. Наш маршрут був такий: Кам’янець-Подільський – Скала-Подільська – Чортків – Бучач – Зарваниця – Монастириськ – Бурштин – Галич.

– Які ще поради можете дати бажаючим здійснити таку подорож?

Наталія: – Обов’язково потрібно знати правила дорожнього руху і дотримуватися їх, адже машини ганяють трасою із шаленою швидкістю.

Юрій: – А ще бажано мати одяг яскравого кольору, щоб водії могли вчасно побачити волосипедиста.

– Населення прихильно ставиться до таких подорожніх?

Наталія: – Дітей вразило те, що навкруги зустрічалися дуже добрі люди. Коли діти зайшли до однієї сільської хати попросити води, то їм дали ще й картопель і молока. А якось увечері, коли вже всі збиралися спати, під’їхала машина, вийшов чоловік та й каже: «Я тут горох збирав, вирішив і вам трохи принести». В Зарваниці зустрів священик: «О, давайте я вас посвячу, подарую образки!». Люди сприймають нас позитивно.

Отож, якщо ви віддаєте перевагу активному відпочинку, спробуйте здійснити велосипедну мандрівку. Можливо, і не задля категорії, а просто так, для власного задоволення.