Четвер, 28 Березня 2024 р.
21 Вересня 2012

ЩО НАМ ДОЩ ПРОЛИВНИЙ!

Пішохідним туризмом займалися ще тоді, коли поняття «туризм» не існувало. Власне, простішого і надійнішого засобу пересування, ніж власні ноги, просто немає.

ПАКУЄМО РЮКЗАК

ЩО НАМ ДОЩ ПРОЛИВНИЙ!Ви хочете піти у похід і думаєте, що потрібно взяти із собою?

Почнемо із спорядження. Насамперед потрібен рюкзак. Запам’ятайте: руки у вас мають бути вільними, адже, можливо, доведеться долати природні перешкоди. Бажано, щоб у рюкзака була ортопедична спинка. Спеціальні туристичні рюкзаки хоч і «кусаються» в ціні, але зручні навіть зі значним вантажем, тоді як дешеві можуть «нагризти» плечі й перетворити похід на муку.

Намет вибирайте за параметрами: якість, вага, ціна. Зважайте на характер походу – в горах благенькі намети може здувати вітер. Також потрібні килимки-каремати (коштують близько 100 грн.), на яких будете спати і сидіти під час привалів (вони не пропускають вологи і холоду). Шукайте пресовані з поліуритану. Ну, і спальний мішок, можна синтепоновий (але не ватяний!). Щодо їжі: якщо цінуєте здоров’я, вона повинна бути більш-менш повноцінною, при тривалому поході бутербродами не обійдешся. Беріть із собою казанок, можна ще й триногу для нього, і готуйте на місці. Обов’язково має бути вода. Калорійні продукти – на ваш розсуд і смак, але з відчуттям міри – вам їх нести. Крупи (краще у пластикових пляшках), макарони, консерви у жерстяних банках, в екстремальних випадках у пригоді стануть і страви швидкого приготування, просолене сало, шоколад, горішки, чай. Миски й чашки – алюмінієві або із пластику (але міцного і термотривкого). Не забудьте сірники або запальничку (і не одні, запаковані в поліетилен), а розводячи багаття, пам’ятайте про пожежну безпеку. Щоб не забути нічого з одягу, проаналізуйте себе з голови до ніг. Прихопіть головний убір, теплий светр і вітровку, запасний комплект сухого одягу, запакований у поліетилен. Взуйте високі черевики із жорсткою підошвою й візьміть запасне взуття та шкарпетки. Обов’язково – дощовик. Не забудьте про аптечку: бинт, антисептичні, знеболювальні, серцеві засоби, сорбенти, а також ліки, які ви зазвичай приймаєте. І стежте за вагою спакованого рюкзака, щоб не відчувати себе в поході в’ючною твариною.

КУДИ ЙТИ?

Якщо вас цікавить пішохідний туризм у спортивному плані, то вам – у Карпати, Кримські гори або вже за кордон. Маршрутно-кваліфікаційні комісії запропонують певні маршрути. Однак у гори слід іти з досвідченими провідниками!

Якщо хочете прогулятися на природі десь поблизу, є чимало варіантів. Взяти хоча б долину р.Смотрич – від Нігина і вверх за течією до с.Смотрич Дунаєвецького району: тут і чудові краєвиди, і печери. Можна повернути на Товтрові пагорби біля Сахкаменя. Ще варіант – пройтися долиною Тернави: Китайгородське відслонення не залишить байдужим нікого, вверх за течією «Подільська Швейцарія» – Суржинці, далі вже майже безлюдні Гуцули та Гелетина, де, завдяки чарівним пейзажам, свого часу знімалися фільми: «Тримайся, козаче!», «Солом’яні дзвони». Чудова природа і в долині притоки Тернави Гниловодки, в районі Супрунківців. Долина Студениці: можна почати із с.Яцківці Дунаєвецького району (тут знімався фільм «Циганка Аза»), відвідати місцеву штольню (але обережно!), вниз за течією натрапите на Молочний Камінь та низку невеличких печер. Ну, а про Совиний яр,

гадаю, слова зайві. Список можна продовжувати довго…

ТУРИЗМ ЯК СПОРТ

Чим відрізняється спортивний пішохідний туризм від звичайної прогулянки? У спортивному туризмі певний маршрут потрібно пройти за відведений час, який підраховується швидше в днях, ніж у годинах. Тут не шукають найлегших шляхів – потрібно подолати відповідні природні перешкоди.

– Пішохідний туризм найпоширеніший в Україні, тому що він не передбачає великої кількості технічних навичок, – розповідає голова МКК Хмельницької області й володар IV пішохідної категорії Дмитро ВАЩУК. – В Україні можна взяти максимум третю туристичну категорію (та й то з натяжкою), адже в нас немає відповідної кількості природних перешкод. Можна їхати на Західний Кавказ, Кольський півострів, Хібіни, Приполярний Урал.

У Кам’янці-Подільському ініціатива різних туристичних походів найчастіше виходить із Станції юних туристів. Тому ми спілкуємося із директором цього закладу Тетяною АТАМАНЮК.

– Тетяно Петрівно, в нашому місті пішохідний туризм також дуже поширений?

– Так, найрозвиненіший серед усіх видів туризму. Він може мати дві форми: походи та змагання. Кам’янчани надають перевагу змаганням, де досягають значних успіхів. Ми виховали семеро майстрів спорту (про кандидатів у майстри я вже й не кажу). Щоб стати майстром спорту, потрібно успішно виступити на чемпіонаті України з туризму. Кам’янець-Подільський, завдяки каньйону, – унікальне місто для проведення змагань і тренувань, тому спортивний туризм у нас добре розвинений. Треба віддати належне тренерам Наталії Полевій і Сергію Касапчуку.

У категорійні походи (понад 130 кілометрів) ходять небагато людей, тому хотілося б їх популяризувати.

– З якого віку можна розпочинати серйозно займатися пішохідним туризмом?

– Найоптимальніший вік – з 13-14 років. Можна й молодшим, але за умови, що в групі будуть переважно старші учасники. Іноді в дітей таке уявлення, що пішохідний туризм – це вийшов на галявину і відпочиваєш, а те, що треба працювати, проходити в день близько 20 км, розуміють не всі. Багато залежить і від погоди. Якщо йде дощ, град, віє сильний вітер, і в таких умовах треба встановити намет, розпалити багаття, приготувати їжу, то для дітей це проблема.

– Яких правил треба дотримуватися в поході?

– Основне – слухати керівника, а ще злагодженість у колективі. Керівник, у свою чергу, повинен контролювати ситуацію в групі, вчасно організовувати відпочинок.

– Траплялися якісь складні ситуації під час походу?

– Був випадок, коли ми під час осінніх канікул пішли у Кримські гори з розрахунком, що там не так холодно, як у Карпатах. Але не так сталося, як гадалося: нам довелося всередині наметів зішкрябувати зі стінок іній. Дні були теплими, а ночі – дуже холодними. А ще було мало дров, тому процес приготування їжі тривав досить довго. Одного вечора ми варили суп, а коли він був уже готовий, один із учасників походу ненавмисно перевернув казан. Усі подивилися, сказали, що Максим нагодував шахтарів, і голодними полягали спати.

Також у нас був похід ІІ категорії складності, коли із 10 днів походу було лише 2 без дощу. Коли ти знаєш, що тобі треба ставити мокрий намет і там ночувати, це складно не лише фізично, але й психологічно. Тому важливо правильно організувати екіпірування. А взагалі, потрібно бути морально готовим до різних незручностей.

Чомусь згадалися слова пісеньки із радянського мультфільму: «Что нам снег, что нам зной, что нам дождик проливной, когда мои друзья со мной». Пішохідний туризм – це заняття, насамперед, для друзів, які разом подолають усі негаразди на шляху.