БАТАЛІЇ ЗА СТОЛОМ
«Цок-цок» лунає з різних боків столу, біля якого активно рухаються гравці, намагаючись віртуозно «запустити» м’яча. Сьогодні поговоримо про вид спорту, в який, краще чи гірше, вміють грати практично всі. Настільний теніс, або пінг-понг, незважаючи на масове поширення, широкої популярності в нас ще не набув.
Це досить невибагливий вид спорту: гра нескладна, нетравматична і не вимагає надзусиль. Усе, що потрібно, – стіл, ракетки та м’яч. Звісно, професіонали віддають перевагу ракеткам вартістю 70-250 євро. Іноді гравці купують окремо основу із дерев’яних шпон і гумові накладки, з яких вирізають овали під форму ракетки та самотужки наклеюють. Один бік роблять гладеньким (щоб краще «закручувати» м’яч), а інший – із шипами (краще «відбиватися»). Звичайні любителі цієї гри можуть придбати ракетку за кілька десятків гривень.
Пригадую, як у дитинстві, не маючи тенісного столу, ми зсували чотири шкільні парти, замість сітки ставили руба підручники, які іноді навіть використовували замість ракеток. Головне, було б бажання!
У нашому місті тренування з настільного тенісу проводяться в ПДАТУ та К-ПНУ ім.І.Огієнка. З тренером і викладачем останнього Олександром Алєксєєвим ми і поспілкувалися.
– Олександре Олексійовичу, в нас чимало видів спорту розвинуті лише на дитячому рівні, а як із настільним тенісом?
– У ДЮСШ секцій настільного тенісу немає. Якби дали години і приміщення, ми б із колегою Сергієм Степанковим з ПДАТУ його розвинули. На жаль, умов для того, аби виростити своїх спортсменів, не створено.
– Який рівень кам’янецьких тенісистів, що тренуються у Вас?
– У нас є кам’янчанин Андрій Домбровський, якого ми виховали ще зі школи. Він – кандидат у майстри спорту, входить до сімдесятки найсильніших тенісистів України. До мене приходять тренуватися чимало студентів, може, вони й не досягнуть значних висот (бо для цього потрібно займатися з дитинства), але до рівня кандидата в майстри спорту можуть дорости. Люди більше б цікавилися настільним тенісом, якби він був хоча б трішки «розкрученішим». А для цього потрібен стаціонарний клуб. Ця гра дуже цікава, з курйозними моментами, але її потрібно розвивати.
– Таке враження, що весь світовий Олімп настільного тенісу захопили китайці. Чому?
– Нині в світовому рейтингу на передових позиціях уже з’являються і європейці. Для прикладу, на останній Олімпіаді «бронзу» завоював німецький спортсмен Дмитро Овчаров, виходець з України. А щодо китайців, то у них настільний теніс – національний вид спорту, його навіть у школі викладають. І, зважаючи на чисельність цього народу, є з кого вибрати кращих.
– Беручи до уваги складність нашим спортсменам конкурувати на високому рівні та незначну фінансову підтримку, чи є матеріальний резон серйозно ним займатися?
– Ті спортсмени, які входять до національної збірної і є майстрами спорту міжнародного класу, мають зарплату. Деякі гравці виступають за клуби з настільного тенісу, за що також отримують платню. Сильні тенісисти беруть участь у всеукраїнських комерційних турах, призові фонди яких різняться залежно від рівня змагань. Але про мільйони, звісно, мова не йде, бо це не великий теніс. Утім кращі європейські гравці – це досить забезпечені люди.
Якщо кам’янецьких сильних тенісистів у нас обмаль, то серед приїжджих студентів К-ПНУ ім.І.Огієнка їх більше (причому, як хлопців, так і дівчат). Найвідомішим з них є львів’янин Павло Бердник, який у національному рейтингу перебуває на 16 місці (із понад 1200 спортсменів). Свого часу він був чемпіоном України серед юнаків до 18 років. Хлопець займається настільним тенісом із 7 років, щодня витрачає на це від 2 до 5 годин. Також в нашому університеті планує навчатися Поліна Тріфонова з Донецька – майстер спорту міжнародного класу, яка грає за німецький клуб і є першою в українському жіночому рейтингу.
Побувавши на тренуванні в Алєксєєва, я отримав чимало позитиву. Особливо сподобалася так звана «пушка» – пристрій, який автоматично подає на тенісний стіл м’ячики, лише тренуйся відбивати.
Здається, настільний теніс міг би значно краще розвинутися в нашому місті.