ДОПІНГ КАМ’ЯНЕЦЬКОГО РОЗЛИВУ

Допінг? У Кам’янці? Що за маячня? Певно, такою може бути реакція читача на заголовок цієї статті. Адже всім відомо, що допінг шкодить здоров’ю. І якщо спортсмен «гробить» себе заради світової вершини, слави і грошей, то це, звісно, неправильно, але зрозуміти можна. А в нашому невеличкому місті, де професійного спорту, за епізодичними винятками, не існує, допінг виглядає як нонсенс. Але не все так просто…

Для початку розберемося, що таке допінг. Слово походить від англійського «dope», що означає «давати наркотик». Допінгом вважається введення в організм спортсменів, методом уколів, таблеток, при вдиханні та іншими шляхами, фармакологічних препаратів, що штучно підвищують працездатність і спортивний результат. Це або препарати, які застосовують у період змагань, або ті, якими користуються тривалий час для адаптації до фізичних навантажень.

Зловити хитруна на гарячому – досить складна справа (цим займається WADA – Всесвітнє антидопінгове агентство). По-перше, допінг-тести є дорогим задоволенням, ціна стартує від кількох сотень доларів і більше. Тому їх проводять вибірково і лише на масштабних турнірах. Та й там не завжди виявляють нечесних спортсменів. Річ у тому, що «чорні лікарі», які допомагають спортсменам, постійно знаходять нові препарати, які можна використати як допінг і які ще не занесені до забороненого списку.

Якщо раніше знайти допінг було складнішою справою, то нині кожен може зазирнути в Інтернет, знайти для себе потрібну «хімію» і придбати її в аптеці. Наприклад, ефедрин, який розширює бронхи і посилює скорочення м’язів, входить до складу багатьох крапель проти нежитю та протиастматичних ліків. Є чимало препаратів, які при одноразовому вживанні великої шкоди здоров’ю не заподіють.

Левова частина користувачів фармакологічних препаратів – зовсім не професійні спортсмени. Насамперед, це звичайні юнаки, які хочуть бути схожими на Шварценеггера, або дівчата, яким потрібно швидко «обточити» свою фігурку до привабливого вигляду. Першим «хімія» потрібна, щоб наростити м’язи, другим – щоб швидко зменшити вагу.
На цю тему ми поспілкувалися із президентом міської Федерації бодибілдингу Сергієм Ренке, який продає спортивне харчування.

– Спортивне харчування не відноситься до фармакологічних препаратів, а лише примножує запаси організму і стимулює виділення енергії, – розповідає він. – Втім у різних видах спорту є свої критерії допінгу. В мене, наприклад, є енергетики для бодибілдерів, що для пауерліфтерів уже заборонені. А для легкоатлетів навіть надмірна кількість випитої кави перед стартом розцінюється як допінг.

Фармакологічні препарати будуть шкідливими для будь-якого новачка, що займається кілька місяців і, прийшовши у зал, мріє про великі м’язи. Більш виправдано це буде тільки для досягнення професійних висот у більшості видів спорту, де іншим способом досягти результату практично неможливо. Спортсмен, який хоче прогресувати, доводить організм до максимуму, а для подальшого прогресу – без допінгу ніяк. Це доводить і той факт, що за останні 20 років результативність у всіх видах спорту постійно зростає. А от для підтримки спортивної форми допінг уже не потрібен.

– Кам’янчани теж використовують допінг?

– Допінг використовують скрізь. Для прикладу, популярні та дешеві таблетки метандростенолон – медичний препарат для відновлення ваги після операцій чи аварій. Він блокує рецептори печінки, внаслідок чого в організмі затримується вода і збільшується вага. Спортсменам він теж може допомогти збільшити вагу та силу. В нас навіть траплялися випадки, коли хлопці починали з «хімії», а потім брались за голову і переходили на спортивне харчування. А взагалі, щоб «збудувати» гарну фігуру, достатньо дозволеного та нешкідливого спортивного харчування і, звісно, виконання фізичних вправ.

Відверто кажучи, побороти допінг навряд чи можливо. Але кожен мусить вирішити для себе, що йому цінніше: здорове життя чи мить успіху.
Нещодавно вдалося познайомитися із викладачем кафедри легкої атлетики К-ПНУ ім.І.Огієнка Олександром Колісником. Коли в лютому проводилися лижні змагання в нашому місті, він, серед працівників міськвиконкому і тих, кому за 35 років, прибіг з найкращим результатом, на хвилину випередивши другого, не говорячи вже про інших, молодших за віком, суперників, які відстали ого-го як. Втім Олександр Іванович як професіонал виступав поза конкурсом, дарма, що йому вже 55 років.

– Я постійно бігав не на допінгу, а на борщах, варениках і салі, тому й нині ще можу дати фори молодим, – з усмішкою сказав він, коли я зачепив допінгову тему.