ТРЕНЕРОМ СТАВ ЗАВДЯКИ СИНУ
Якщо порахувати медалі та здобутки кам’янецьких спортсменів за декілька останніх років, то серед лідерів однозначно будуть наші тхеквондисти. А приміщення дитячо-юнацького спортивного клубу «Тхеквондо», розташоване на Нігинському шосе, 34, настільки добре обладнане для тренувань, що можна лише по-доброму позаздрити. Тут хазяйнує тренер і президент Кам’янець-Подільської міської федерації тхеквондо ВТФ Сергій ЧАЙКА (старший).
У приміщенні, яке надав міськвиконком, Сергій Чайка за власні кошти і зі знанням справи зробив ремонт, закупив килимки і спортивний інвентар. Нині тут техніку тхеквондо вивчають близько 80 кам’янчан, серед яких не лише діти, а й дорослі. До тренерського штабу, крім Сергія Чайки (старшого), входять також Дмитро Гринчук, Віктор Фельвашніков і віце-президент федерації Михайло Михайлов.
– Сергію Володимировичу, нині ми пишаємося здобутками Ваших вихованців. А як Ви прийшли у спорт і стали тренером?
– Спортом займався з дитинства. Спочатку футболом, доки не отримав травму, згодом – авіамоделюванням, і в цьому виді спорту неодноразово був чемпіоном області та срібним призером чемпіонату України.
В радянські часи тхеквондо у нас не було, хлопці займалися боротьбою і боксом. Але тренери з боротьби не брали мене в гуртки через вроджену ваду кисті руки. В 16 років я почав займатися карате в будівельному технікумі.
А тренером став фактично завдяки сину Сергію, котрий почав займатися тхеквондо ще в 5-річному віці. Багато років я присвятив його вихованню й тренуванню. Коли Сергію було 13, гідних спаринг-партнерів у Кам’янці для нього вже не існувало. Він переріс рівень свого вчителя. Тож віддав сина тренуватися в Хмельницький – до головного тренера національної збірної України Сергія Пісоцького. Я чітко розумів: аби син чогось досягнув, недостатньо раз на рік дати дозвіл на тренування, а треба постійно жити проблемами дитини. Я проводив із ним зарядки на спортивному майданчику, чи не щодня возив до Хмельницького на тренування, доки він не залишився там навчатися.
І згодом зрозумів, що досвідом батька-тхеквондиста можу ділитися з іншими.
– Ваш син є одним із найперспективніших тхеквондистів України. Розкажіть про його спортивні перемоги.
– Сергію 20 років, і він – справжній професіонал: виконав норматив майстра спорту міжнародного класу, 9-разовий чемпіон України, бронзовий призер чемпіонату Європи серед молоді, переможець етапу Кубка Європи. В нього купа різних нагород і медалей.
Але медалі – це не головне. Діти мають спрямовувати енергію в потрібне русло та вести здоровий спосіб життя.
– Які перспективи в нинішніх ваших вихованців?
– Є чимало спортсменів, які подають особливі надії, – Нікіта Михайлов, Михайло Куций, Олег Маматов та інші. Це перспективна молодь, яка рівняється на досвідченіших колег – Павла Ляшка, Владу Нарольську, Вадима Геймала та багатьох інших. Стати чемпіоном України для цих спортсменів – не межа можливостей, їхня мета – Олімпійські ігри. От тільки через жалюгідне фінансування їм не вистачає виїздів на міжнародні змагання, де можна отримати безцінний досвід.
Звісно, для мене було б достатньо займатися навіть із п’ятьма вихованцями, кандидатами в майстри. Однак мій пріоритет – аби займалися якомога більше дітей, і відшукувати серед них найталановитіших. Як-от Дмитро Міщук із Голоскова, котрий лише за один рік тренувань досягнув серйозних результатів.
– Перспективна вихованка Анатолія Тимчука зі Старої Ушиці Анна Горгулько вже навчається в Кам’янці. Тепер вона тренується у Вас?
– Так. Анна Горгулько – резерв національної збірної, їй потрібно прогресувати й зуміти використати свій шанс. Окрім неї, в клубі «Тхеквондо» будуть тренуватися п’ять майстрів спорту і понад десяток кандидатів.
– На Вашу думку, в нашому місті приділяється достатньо уваги тхеквондо?
– Повинен бути рейтинг видів спорту. Серед моїх вихованців лише цього року троє спортсменів стали чемпіонами України. А за минулий навчальний рік кам’янецькі тхеквондисти вибороли 800 медалей різного рівня змагань. Чи багато видів спорту в нас можуть таким похвалитися? В світі тхеквондо займаються понад 70 мільйонів людей – більше, мабуть, лише футболістів.
Втім кошти з міського бюджету – це пилинки, яких недостатньо. Потрібна підтримка підприємств, меценатів, небайдужих до спорту містян. Однак не всі поспішають ділитися грошима й допомагати нам. Хоча є люди, котрі підтримують не лише словом, а й ділом. Як-от голова ГО «Добробут – цінність громади» Сергій Кротік.
– Ви вкладаєте в розвиток тхеквондо багато зусиль, коштів і часу. Як сім’я ставиться до Вашого захоплення?
– У мене за півроку було 20 змагань, однак дружина жодного разу не дорікнула за часті виїзди. Вона мене завжди підтримує, навіть бізнес взяла на себе. Взагалі сім’я в мене спортивна. Донька займається кінною їздою. А спорт відкриває перед нами нові горизонти.