Неділя, 07 Серпня 2022 р.
11 Жовтня 2013

ТРЕНЕРОМ СТАВ ЗАВДЯКИ СИНУ

Сергій Чайка із сином Сергієм Якщо порахувати медалі та здобутки кам’янецьких спортсменів за декілька останніх років, то серед лідерів однозначно будуть наші тхеквондисти. А приміщення дитячо-юнацького спортивного клубу «Тхеквондо», розташоване на Нігинському шосе, 34, настільки добре обладнане для тренувань, що можна лише по-доброму позаздрити. Тут хазяйнує тренер і президент Кам’янець-Подільської міської федерації тхеквондо ВТФ Сергій ЧАЙКА (старший).

У приміщенні, яке надав міськвиконком, Сергій Чайка за власні кошти і зі знанням справи зробив ремонт, закупив килимки і спортивний інвентар. Нині тут техніку тхеквондо вивчають близько 80 кам’янчан, серед яких не лише діти, а й дорослі. До тренерського штабу, крім Сергія Чайки (старшого), входять також Дмитро Гринчук, Віктор Фельвашніков і віце-президент федерації Михайло Михайлов.

– Сергію Володимировичу, нині ми пишаємося здобутками Ваших вихованців. А як Ви прийшли у спорт і стали тренером?

– Спортом займався з дитинства. Спочатку футболом, доки не отримав травму, згодом – авіамоделюванням, і в цьому виді спорту неодноразово був чемпіоном області та срібним призером чемпіонату України.

В радянські часи тхеквондо у нас не було, хлопці займалися боротьбою і боксом. Але тренери з боротьби не брали мене в гуртки через вроджену ваду кисті руки. В 16 років я почав займатися карате в будівельному технікумі.

А тренером став фактично завдяки сину Сергію, котрий почав займатися тхеквондо ще в 5-річному віці. Багато років я присвятив його вихованню й тренуванню. Коли Сергію було 13, гідних спаринг-партнерів у Кам’янці для нього вже не існувало. Він переріс рівень свого вчителя. Тож віддав сина тренуватися в Хмельницький – до головного тренера національної збірної України Сергія Пісоцького. Я чітко розумів: аби син чогось досягнув, недостатньо раз на рік дати дозвіл на тренування, а треба постійно жити проблемами дитини. Я проводив із ним зарядки на спортивному майданчику, чи не щодня возив до Хмельницького на тренування, доки він не залишився там навчатися.

І згодом зрозумів, що досвідом батька-тхеквондиста можу ділитися з іншими.

– Ваш син є одним із найперспективніших тхеквондистів України. Розкажіть про його спортивні перемоги.

– Сергію 20 років, і він – справжній професіонал: виконав норматив майстра спорту міжнародного класу, 9-разовий чемпіон України, бронзовий призер чемпіонату Європи серед молоді, переможець етапу Кубка Європи. В нього купа різних нагород і медалей.

Але медалі – це не головне. Діти мають спрямовувати енергію в потрібне русло та вести здоровий спосіб життя.

– Які перспективи в нинішніх ваших вихованців?

– Є чимало спортсменів, які подають особливі надії, – Нікіта Михайлов, Михайло Куций, Олег Маматов та інші. Це перспективна молодь, яка рівняється на досвідченіших колег – Павла Ляшка, Владу Нарольську, Вадима Геймала та багатьох інших. Стати чемпіоном України для цих спортсменів – не межа можливостей, їхня мета – Олімпійські ігри. От тільки через жалюгідне фінансування їм не вистачає виїздів на міжнародні змагання, де можна отримати безцінний досвід.

Звісно, для мене було б достатньо займатися навіть із п’ятьма вихованцями, кандидатами в майстри. Однак мій пріоритет – аби займалися якомога більше дітей, і відшукувати серед них найталановитіших. Як-от Дмитро Міщук із Голоскова, котрий лише за один рік тренувань досягнув серйозних результатів.

– Перспективна вихованка Анатолія Тимчука зі Старої Ушиці Анна Горгулько вже навчається в Кам’янці. Тепер вона тренується у Вас?На тренуванні в клубі «Тхеквондо»– Так. Анна Горгулько – резерв національної збірної, їй потрібно прогресувати й зуміти використати свій шанс. Окрім неї, в клубі «Тхеквондо» будуть тренуватися п’ять майстрів спорту і понад десяток кандидатів.

– На Вашу думку, в нашому місті приділяється достатньо уваги тхеквондо?

– Повинен бути рейтинг видів спорту. Серед моїх вихованців лише цього року троє спортсменів стали чемпіонами України. А за минулий навчальний рік кам’янецькі тхеквондисти вибороли 800 медалей різного рівня змагань. Чи багато видів спорту в нас можуть таким похвалитися? В світі тхеквондо займаються понад 70 мільйонів людей – більше, мабуть, лише футболістів.

Втім кошти з міського бюджету – це пилинки, яких недостатньо. Потрібна підтримка підприємств, меценатів, небайдужих до спорту містян. Однак не всі поспішають ділитися грошима й допомагати нам. Хоча є люди, котрі підтримують не лише словом, а й ділом. Як-от голова ГО «Добробут – цінність громади» Сергій Кротік.

– Ви вкладаєте в розвиток тхеквондо багато зусиль, коштів і часу. Як сім’я ставиться до Вашого захоплення?

– У мене за півроку було 20 змагань, однак дружина жодного разу не дорікнула за часті виїзди. Вона мене завжди підтримує, навіть бізнес взяла на себе. Взагалі сім’я в мене спортивна. Донька займається кінною їздою. А спорт відкриває перед нами нові горизонти.