НОВЕ ЖИТТЯ ГАНДБОЛУ
П’ять місяців минуло, як трагічно загинув старший тренер з гандболу ДЮСШ №1 Андрій Купчак. Однак гандбол у Кам’янці не занепав, а розпочав новий виток, завдяки покійному Андрію Мирославовичу, котрий залишив по собі гідних наступників.
Після смерті батька 18-річний Ярослав, який навчався і грав у гандбол у Львові, повернувся до рідного міста, щоб підтримати родину. Тут він продовжив справу батька і, паралельно з навчанням, працює тренером гандболу в ДЮСШ №1. Також у спортшколі працює ще один молодий тренер – Тетяна Приходько, яка опановувала ази гри в стінах цього закладу. Свого часу її навіть запрошували грати за національну збірну України.
А от на посаду старшого тренера з гандболу нещодавно призначили досвідчену Олену Карпову. Олена Дмитрівна теж тренувалася в Андрія Купчака, грала у вищій лізі України та 8,5 років пліч-о-пліч працювала із Андрієм Мирославовичем, який, до речі, був її кумом. Деякий час вона прожила в Києві, де тренувала дітей столичного «Спартака».
– Нині у нас є сім груп, це 112 учнів, які займаються в спортзалах НВК №17, шкіл №№7 та 10. Обговорюється питання про школу №6. Адже раніше школи було поділено за різними спортивними профілями і саме ці закріплено за гандболом. Тому більшість вихованців саме звідси, – розповідає Олена Дмитрівна. – Також приходять займатися і наші випускники, які не хочуть залишати гандболу. Іноді батьки кажуть, що тренери мають більший вплив на дітей, ніж вони самі. Адже діти багато часу проводять у спортзалах.
– У яких змаганнях берете участь?
– Найголовнішим для нас є чемпіонат України серед дитячих команд «Стрімкий м’яч», також обласні змагання серед ДЮСШ, різноманітні турніри… Дівчата в нас найсильніші в області, хлопці поки що треті.
– Взагалі, дівчата у нас чомусь краще грають у гандбол…
– Річ у тому, що деякий час у нашому місті не було відділень гандболу для хлопців. Згодом їх знову почали набирати, але ця прогалина досі дає про себе знати. Потрібен час, аби вони вийшли на вищий рівень, і якомога більше виїздів на змагання. Гра між собою на тренуванні того ефекту не дасть. Нині є лише одна група хлопців у Тетяни Приходько. У вересні вийде на роботу ще один тренер – Юлія Стасюк, і хтось буде працювати виключно з ними. З хлопцями навіть простіше – вони швидко схоплюють навички та з розумінням ставляться до всіх спортивних нюансів.
– А як справи із фінансуванням?
– На всі турніри виїжджаємо за рахунок батьків учнів. Неодноразово ці кошти самі збирали, позичали, а вже потім з міського бюджету їх віддавали. Форму, м’ячі теж купуємо за власні гроші. Не вистачає коштів на інвентар. Замало м’ячів, їх потрібно хоча б 40, а є лише половина. Ціна ж їхня складає від 120 до 400 грн.
– Олено Дмитрівно, Андрій Купчак мав багато спортивних зв’язків, завдяки чому міг просувати найкращих вихованок на вищий рівень, у професійні клуби. Як у Вас із цим?
– Всіма зв’язками Андрія Мирославовича володію і я. Адже ми часто разом їздили домовлятися за дівчаток, він знайомив мене з тренерами. Наче відчуваючи, казав: «Треба, щоб ти з усіма познайомилася, на випадок, раптом зі мною щось трапиться». Нині вже до мене телефонують інші тренери, запрошують на турніри.
Деякі з наших вихованців грають у спортивних інтернатах, де їх готують для команд вищих рівнів, дехто прагне туди потрапити. Є діти, які вже зацікавили тренерів сильних команд. Для прикладу, дівчатка 1998 р.н. Вікторія Олійник, Вікторія Зацерковна, Катерина Андрєєва, Марія Фурман і Христина Кухар уже грають за «Хмельничанку» у вищій лізі України.
Нагадаємо, що п’ятеро кам’янчанок грають за основу львівської «Галичанки», яка нині лідирує в Суперлізі: Єлизавета Гілязетдінова, Влада Косміна, Вікторія Сідлецька, Наталія Сабова і Марія Біла. Тож не забуваємо про успішних землячок і сподіваємося, що ще більше наших гравців досягнуть такого рівня.