П'ятница, 19 Серпня 2022 р.
7 Лютого 2014

ЧИ МОЖЕ В КАМ’ЯНЦІ НАРОДИТИСЯ МЕССІ?

Не так давно «ПОДОЛЯНИН» писав, що в Прем’єр-лізі України з футболу немає жодного кам’янецького гравця. Втім це не означає, що вони туди не стукають. Ще зовсім юні хлопчаки розуміють: щоб стати професійним футболістом, потрібно якомога раніше потрапити до сильного футбольного клубу.

Кожен український клуб, який має статус професійного, зобов’язаний утримувати власну дитячо-юнацьку футбольну школу або співпрацювати з нею. Звісно, далеко не всі її учні згодом стануть професійними футболістами, але найкращих обов’язково підпускатимуть до основного складу. Адже кожен клуб хоче пишатися своїми вихованцями. Більше того – в кожного клубу є свої скаути, які в різних містах розшукують юні таланти, котрі за декілька років можуть вирости до рівня класних гравців. Усе-таки це дешевше, ніж купувати вже готового футболіста. Для прикладу, відомого іспанця Сеска Фабрегаса лондонський «Арсенал» викупив з «Барселони», коли йому було 14 років (згодом він повернувся до рідного клубу, але це вже інша історія).

Звісно, від переходу вихованця кам’янецької ДЮСШ до структури якогось футбольного клубу наш заклад не отримує жодної копійки, хоча в деяких випадках міг би на це претендувати. Кожен свідомий тренер розуміє: якщо в дитини є шанс вирватися з Кам’янця до серйозного клубу, їй потрібно допомогти, а не думати про гроші.
Бувало в нас і таке, коли сильний клуб (де високі зарплати), як-от донецький «Металург», запрошував до своєї школи кам’янчанина-старшокласника, а той не їхав, бо… батьки не відпускали. Засуджувати їх не будемо, в кожного свої обставини, але вдруге такого шансу може й не бути. Чи, гадаєте, в Кам’янці можна досягти більшого успіху?

Чи варто хлопцеві пробувати свої сили в серйозному клубі, може сказати тільки тренер, який бачить, чи переріс той кам’янецький рівень, – стверджує старший тренер з футболу ДЮСШ №2 Володимир Пташник. – Я можу порадити нашого вихованця тренерам футбольних клубів, але якщо знатиму, що він там зможе себе проявити. Головне, аби тренери думали про дітей, а не про власну вигоду. Адже деякі тренери не хочуть втрачати сильного гравця, який приносить результат (а його батьки ще й гроші).

Чимало батьків ладні давати хабарі у великих розмірах, аби їхнє дитя взяли до футбольної школи відомих клубів. Діти багатьох олігархів чи високопосадовців (як-от Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна, Григорія Суркіса) теж нині перебувають у дитячих командах, але талант за гроші не купиш.

А тепер поговоримо про тих кам’янецьких дітей, які сьогодні перебувають у школах клубів найвищого дивізіону.
Найперспективнішим із них, мабуть, є Владислав Ванат. Хлопчик займається футболом із 6 років. Ще в 9-річному віці він потрапив до школи київського «Динамо». Нині йому 11, він – капітан і найкращий бомбардир команди серед футболістів 2002 р.н. Головне, аби хлопчика обминали травми. Гадаю, ми ще будемо ним пишатися. До речі, київські спортивні ЗМІ уже звертають на нього увагу.

14-річний Артем Лівандовський та 13-річний Вадим Вишинський грають у львівському УФК «Карпати».
Ще декілька хлопців 16 років уже на підході до дорослого футболу: Владислав Хамелюк у школі запорізького «Металурга», Сергій Мельник і Владислав Тимощук – луцької «Волині». До речі, капітан національної збірної України Анатолій Тимощук теж розпочинав кар’єру гравця у «Волині». Будемо сподіватися, що цей випадковий збіг прізвищ і клубу піде Владу на користь. Ще один кам’янчанин Олександр Сич нині тренується в Мадриді (Іспанія).

Саме Мельник, Тимощук, Хамелюк і Сич були лідерами кам’янецької «Фортеці», яка 2010-го виграла дитячий міжнародний турнір з футзалу в Іспанії. Батько спортсмена Олександр СИЧ (старший) розповів:
 

Нині спорт більше базується на техніці. Якщо колись можна було відшукати талант у «глухій глибинці», то нині потрібно, аби спортсмени змалку серйозно тренувалися. Батьки повинні дбати про розвиток дітей і матеріально підтримувати їх.

Футбол у кам’янецькій ДЮСШ не досить розвинутий (достатньо глянути на її результати у ДЮФЛ на сайті ФФУ). Нам, батькам, не сподобалося, як там займаються з дітьми. Вирішили віддати їх тренеру Віталію Авінову, котрий тоді працював у НВК №9. Так було засновано дитячу МФК «Фортеця». Спочатку нас не допускали до змагань, бо не представляли ДЮСШ, але коли все ж таки поїхали, то стали призерами чемпіонату України з футзалу і отримали право представляти Україну на міжнародному турнірі, який теж виграли. На той час у «Фортеці» просто не було конкуренції в українському дитячому футзалі, але ми вирішили перейти на великий футбол, оскільки це більш популярний і перспективний вид спорту. 

У футбольних академіях великих клубів, як-от «Динамо», «Металіст», «Шахтар», дітям мало приділяють уваги, бо до них стоять черги охочих. Якщо ти травмувався, з тобою не панькатимуться, на твоє місце одразу візьмуть іншого гравця. Ми розглядали різні варіанти, і наших дітей разом із тренером Авіновим прийняли до футбольної академії Моршина, де базується ФК «Скала» – одна з найкращих шкіл у Західній Україні. До речі, Віталій Авінов і досі там працює тренером U-16, а наші діти змушені були піти. Їм запропонували контракт, за яким будь-який клуб міг їх викупити тільки за 800 000 грн. Звісно, ми відмовилися, це – рабство! Адже дітям треба до 15 років знайти футбольний клуб, в якому можна було б розпочати футбольну кар’єру, пізніше це буде складніше зробити. Чимало клубів були не проти взяти у свої академії наших хлопців (тепер моршинській школі потрібно було заплатити 35 000 грн. за виховання спортсменів). Отак і потрапили хто куди.

Є й інші кам’янчани, котрі серйозно займаються футболом за межами міста, але в менш іменитих закладах. Може, й вони ще дадуть привід про себе згадати.

Ростислав Гришак (ліворуч)Звісно, у великому футболі надто велика конкуренція, тому гарантувати собі місце в основі команди та контракт – дуже складна справа. Для прикладу, 18-річний кам’янчанин Ростислав Гришак кілька років грав у юнацьких командах УФК Львів і «молодіжці» «Карпат» й навіть викликався до юнацької збірної України (U-17)! Здавалося б, чудовий початок кар’єри.

Ще коли я навчався в 7 класі, ми з командою «Імпульс» Володимира Пташника були на змаганнях у Красилові, – пригадує хлопець. – Там моєю грою зацікавився тренер львівських «Карпат» Іван Павлюх, який запропонував мені займатися в їхній футбольній академії, куди я через рік і подався. Через чотири роки мене взяли до молодіжної команди. Пліч-о-пліч грав з нині відомими футболістами: Михайлом Кополовцем, Володимиром Костевичем, Ярославом Мартинюком та іншими.

Втім у «Карпатах» не склалося, і цього літа, за двосторонньою згодою, Ростислав розірвав контракт з клубом. Щоб підтримати ігрову форму, він грав за нашу районну «Атланту» в аматорському чемпіонаті області…

Зрозуміло, що я віддав юні роки футболу не для того, щоб у 18 років з ним попрощатися, – каже Гришак. – Намагатимусь прогресувати, аби досягти мети – стати професійним футболістом.

Правда, подальша доля Ростислава поки що невідома. Нині він закінчує навчання у Львові.
Відповідаючи на запитання, яке ми поставили у заголовку, скажемо так: новий Мессі може народитися будь-де. Але стати суперфутболістом, тренуючись у Кам’янці, практично неможливо. Головне – вчасно потрапити в добрі руки, котрі працюють у кузні професійного футболу.