ЯК ВМХ З’ЯВИВСЯ У КАМ’ЯНЦІ

Англійська абревіатура BMX (Bicycle Moto Cross (X) нині настільки відома серед молоді, що її навіть не перекладають українською. Нині у Кам’янці нараховується близько двох десятків любителів трюків на цих маленьких велосипедах. І якщо раніше вони шукали собі парапети та сходинки на вулиці, то тепер облаштовують спеціальний майданчик у парку біля МБК. І якщо раніше містяни на них подивлялися скоса, то тепер екстримали готові показувати видовища на міських святах. Звідки ж це все взялося у нашому місті?

Культура ВМХ у Кам’янці з’явилася не так давно. А першопроходцем, мабуть, став Іван Федорчук, нині викладач природничого факультету К-ПНУ ім.І.Огієнка, який почав кататися на мініатюрному велосипеді ще з 2006 р.

– Усе розпочалося з того, що захотів урізноманітнити своє дозвілля, – розповідає він. – Побачивши по телевізору трюки на незвичних велосипедах, вирішив спробувати цим зайнятися. Але в Кам’янці ВМХ на той час неможливо було знайти, довелося через знайомого замовляти із Харкова. Він коштував близько 300 доларів. Здавалося, що це дуже дорого, але потім я зрозумів: для ВМХ така сума ще не велика.

В той час у місті були байкери, котрі захоплювалися гірськими велосипедами, а на ВМХ ніхто не їздив. Тому не було людини, яка б могла мені щось підказати, порадити. Потрібну інформацію шукав в Інтернеті, їздив на форуми.

Найбільшим мінусом був мій 25-річний вік. Нині молодь починає займатися таким екстримом у 10-12 років, адже тоді краще засвоюються навички, зв’язки є гнучкішими. І якщо трапиться перелом, то він швидше заживе. Мені ж травми завдавали клопоту, тому доводилося бути обережним.

Через декілька років мода на ВМХ таки дійшла і до Кам’янця, з’явилася компанія любителів – я і 16-17-літні хлопці. В цей час мені нарешті вдалося зібрати велосипед своєї мрії, практично всі деталі доводилося купувати через Інтернет із США. Півроку поїздив на ньому і продав. Звісно, давався взнаки вік, до того ж у мене була робота, мало часу, тому вирішив припинити займатись цим спортом.

– Чи може катання на ВМХ сприйматися як професійний спорт?

– У нашому місті це просто розвага, але в Україні проводяться видовищні змагання високого рівня, найвідоміший – «Snikers URBANIA». За кордоном це може бути навіть непоганим видом заробітку. Як і в будь-якому спорті, займатися можуть сотні, а отримувати за це гроші – лише одиниці.

Нині кам’янчани досягають непоганого рівня їзди, але їм не вистачає такого собі екстрим-парку. Треба зазначити, що ця їзда розвиває м’язи, опорно-руховий апарат і, звичайно, морально-вольові якості.

– Складна річ – опанувати трюки на ВМХ?

– Базових трюків можна навчитися за один сезон (Bunny hop, 180°, Manual). А вдосконалюватиcя можна постійно. Головне тут – безстрашність (страх сковує) і баланс. Без вміння балансувати, точно розподіляти свій центр ваги тіла та байка, нічого не вдасться. Самі ВМХ виготовляються із хром-молібденового сплаву, вони легкі й міцні. Аби зламати велосипед, треба добряче постаратися, а от зламати власну кінцівку чи порвати зв’язки в суглобах зовсім не складно. Тому мені, наприклад, деякі трюки було лячно навіть спробувати. Раджу, особливо новачкам, не забувати про захист колінних і ліктьових суглобів. Може, зі щитками й не дуже зручно, але не пошкодуйте, придбайте їх!

А стилі катання на ВМХ є різні: від вуличної їзди до трюків на одному місці.