ХТО В КАМ’ЯНЦІ АЙКІДОКА?

Стародавні східні бойові мистецтва, виплекані хоробрими самураями та ніндзями, для яких досконале володіння прийомами нападу і захисту було життєво необхідним, нині для нас уже не здаються екзотикою. І навіть такий молодий стиль бою, як айкідо Йосінкан, що виник у середині минулого століття, вже культивується і в нашому місті.

Айкідо було засновано японцем Уесібою Моріхеєм. Цей стиль виник не на порожньому місці, адже багато його елементів були розкидані по різних видах і школах бойових мистецтв. Філософія айкідо: гармонія (Ай), життєва сила (Кі) та філософський принцип (До).

У Кам’янці багато років займаються айкідо Айкікай у ДЮСШ №2. Але такий різновид айкідо, як Йосінкан, у нашому місті з’явився лише 2008 р., коли було створено МГО «Школа айкідо», а ще через три роки невеличкий зал для тренувань (додзьо) на вул.Червоноармійська, 5 отримав міжнародний сертифікат і назву «Карюкан» («Вогненний Дракон»). Нині тут працюють троє тренерів: Роман Будовицький (Сенсей), Віктор Татауров та Дмитро Ткачук. З Дмитром ми і поспілкувалися, завітавши до їхнього додзьо.

– Айкідо – це бойове мистецтво, яке не є спортом у класичному розумінні, – розповідає він, – адже тут немає змагань. Є лише тренування та семінари. Сам засновник айкідо Моріхей був противником змагань, адже створював його як бойове мистецтво задля миру. Стиль Йосінкан вирізняється тим, що він більш жорсткіший, тому навіть вивчається у підрозділах міліції США, Японії та інших країнах. У Японії всі, хто має високий ступінь, обов’язково реєструються в правоохоронних органах. А в арсеналі айкідо переважно больові прийоми та кидкова техніка.

– Як проводяться тренування?  

– Тренуємося щодня, але в період літніх канікул – через день. Тут займаються близько півсотні як хлопців, так і дівчат. Іноді приходять і дорослі. Тренер показує техніку, вихованці її постійно напрацьовують. Міжусобних боїв, на зразок, хто сильніший, немає. Але під час тренувань є вправи, коли хтось виконує роль нападника, а хтось – захищається.

Також є можливість відвідувати семінари та показові виступи, де оцінюється техніка виконання прийомів. Торік у Львові відбувалися міжнародні показові виступи, у яких наші вихованці посіли І місце. Львівські семінари ми відвідуємо найчастіше – туди приїжджають майстри найвищих рівнів. Тричі проводили семінари і в Кам’янці, запрошуючи майстрів з Англії та Канади. Інколи виїжджаємо до Польщі, але оплата за все, зазвичай, лягає на плечі вихованців.

Підвищити свій рівень можна на атестації. Щоб здобути певний ступінь, потрібно володіти необхідними прийомами і займатися айкідо впродовж відповідного періоду.

– А як справи з амуніцією та інвентарем для тренувань?

– Достатньо залу із татамі. Він у нас невеличкий, однак цього простору достатньо, щоб оволодіти айкідо. Для початку можна займатися у звичайному спортивному одязі й за японськими традиціями – босоніж. А вже згодом ті, хто серйозніше захоплюється, купують собі кімоно білого кольору. Ще під час тренувань використовуємо для відпрацювання прийомів дерев’яні мечі та ножі.

– Дмитре, а в чому особливість цього бойового мистецтва?

– Тут немає вагових категорій. В айкідо працюють усім тілом, тому людина невеличкої комплекції може перемогти важчого і сильнішого суперника. Високим людям навіть дещо складніше займатися, ніж низьким. Адже айкідо засновували японці, які самі по собі маленькі.

Олег СМЄЛЬЦОВ.