МАРІЧКА, ЯКА ПІДКОРЮЄ ШТУЧНІ СКЕЛІ

Маючи в місті унікальні скелі каньйону, не бути скелелазами було б для кам’янчан непростимо. Щоправда, останнім часом у нас усе популярнішим стає такий вид спортивного скелелазіння, як боулдеринг. І найчастіше ним займаються на штучних скеледромах. Скелелази нерідко можуть видряпатися нагору такими дрібними виступами, що це здається фантастикою. А серед найкращих кам’янецьких підкорювачів скель виділяється тендітна, але сильна дівчина – Марічка МУЛЯР. Три роки тому вона ставала бронзовою призеркою чемпіонату України. А декілька тижнів тому, коли першість країни приймало наше місто, вона посіла IV місце. І все ж ми віримо, що найбільші її досягнення попереду.

– Марічко, як давно займаєтесь скелелазінням?

– У зал для боулдерингу прийшла 2003 року, але починала раніше, підкорюючи скелі. Мій брат займається туризмом. Одного разу я прийшла подивитись, що він там робить, і мені стало цікаво.

– Чому ж потягнуло на штучні поверхні, якщо в нас такі мальовничі скелі?

– На скелях зависоко та страшно (усміхається). Взагалі скелелазіння поділяється на три види: швидкість, складність і боулдеринг. Зі швидкістю зрозуміло: хто швидше залізе – той переміг. Складність – це високий стенд понад 12-20 м, там важливим є використання страховки. Знайти такі високі приміщення досить важко, тому загалом по Україні найбільшого поширення набув боулдеринг – це короткі траси, де страховкою є лише мати. Для цього виду найлегше знайти і обладнати приміщення (4-5 метрів висоти), а для занять потрібні тільки скельні туфлі, магнезія (порошок для змащування рук) і форма. Маршрути складаються із 6-8 перехватів, але максимально складних. Тобто, для проходження може бути необхідний стрибок з однієї площини на іншу, зачепи можуть бути такими малесенькими, що їх потрібно брати нігтями.

– А як у Вас, до речі, з манікюром?

– Колись мала довгі гарні нігті, за якими щодня доглядала. Та після того, як у моєму житті з’явилося скелелазіння, позбулася – якось і без них нормально.

– Марічко, як гадаєте, кам’янецький боулдеринг може конкурувати з найкращими українськими школами?

– Уже конкурує! Візьмемо хоча б той факт, що до фіналів цьогорічного чемпіонату України з чотирнадцяти місць пробилися одразу троє спортсменів з нашого міста.

Великий внесок у наш прогрес зробив фанат скелелазіння і підприємець Микола Сосула. Нині пробито багато трас на скелях каньйону. А щоб це зробити, необхідні були спеціальне спорядження та фахівці. Маємо стаціонарний стенд, вмощений на першому поверсі гуртожитку на вул.Годованця, 26а, який вважається одним з найкращих в Україні. Там великий асортимент зачепів від виробників різних країн. А спеціально під чемпіонат України нещодавно побудували шикарну мобільну контейнер-стіну для боулдерингу, яку обладнали відповідно до рівня міжнародних змагань. Вона – єдина в Україні такого зразка.

– А хто готує до змагань?

– Мій тренер Віктор Білий. Він мене натренував на майстра спорту України, що в нашому спорті дуже важко виконати. Велике значення має техніка. Задля перемоги можна бути менш сильним, зате більш технічним за суперника. Хоча фізична сила теж важлива.

– А чи є перспектива потрапити на міжнародні старти?

– Перемога в національній першості є приводом для включення до складу збірної України, що дає право їхати на чемпіонати світу чи Європи. Але це не оплачується: якщо є гроші, то їдеш, якщо ні, то ні. Зате на одному міжнародному старті можна набути досвіду, як за рік українських змагань.