НЕЩАСЛИВА ТРИНАДЦЯТКА
Кам’янецька мотобольна команда «Поділля» оновила свою форму і склад, однак 2 серпня в домашньому поєдинку проти минулорічного чемпіона України – вознесенського «Восхода» – зазнала нищівної поразки – 2:13.
Почнемо із приємного. Благодійний фонд «МіСт» ім.Михайла Савенка, який підтримує «Поділля», придбав для команди новенький оригінальний комплект ігрової форми синьо-жовтого кольору. Її пошила американська фірма «Answer Racing», яка спеціалізується на мотоекіпіруванні.
– Нині в Україні часто розфарбовують мости у кольори національного прапора, а ми вирішили таким чином забарвити команду, яку підтримуємо, – сказав під час відкриття матчу президент фонду Сергій Ісаєнко.
Оскільки це була перша домашня гра «Поділля» в рамках цьогорічного чемпіонату (попередні три зустрічі кам’янчани проводили на виїзді), то вона розпочалася з урочистого підняття на стадіоні прапора України.
Тепер щодо складу, в якому грало «Поділля». Тренер Володимир Даниляк, який попередні рази виходив грати на старті змагань і зазнавав травм, залишився лише в ролі наставника. Капітан команди Віталій П’янов (до речі, проживає, у Вознесенську, але здавна грає за «Поділля») виконував роль лідера, який веде гру. Гравець із досвідом Денис Кшемінський постійно відкривався «під удар» на флангах. А молоді мотоболісти, серед яких дебютанти Дмитро Дмитриченко та Віталій Янішен, а також Вадим Касап та Олексій Пастух, які тренуються від минулої зими, почергово виходили на поле, зосереджуючись лише на захисних функціях. Ворота захищали Ярослав Кравчук і Вадим Грушковський.
Ледь встиг стартувати матч, глядачі ще розсідалися, як «Поділля» вже пропустило гол. Одразу
після цього кам’янчани взяли в облогу ворота суперника, однак м’яч вперто не залітав до чужої сітки. Зате у ворота «Поділля» до кінця першого тайму потрапив ще двічі. Надалі «Восход» нарощував перевагу. В другому таймі «Поділля» пропустило вже чотири м’ячі, але Кшемінському вдалося «розмочити» рахунок – 1:7 на екваторі зустрічі! Ще два голи кам’янчани пропустили в третьому таймі, а на початку четвертого ситуація стала парадоксальною. «Поділля» пропустило десятий гол, але виявилося, що табло на стадіоні не передбачає таких «астрономічних» рахунків, тож у віконечку нашого пасиву до кінця гри світилася дев’ятка. Краплинку позитиву глядачам приніс гол Віталія П’янова. А наступні три голи, пропущені нашою командою, вже мало хто й рахував.
«Поділля» після чотирьох поєдинків у чемпіонаті залишається на останньому місці без очок, з різницею забитих і пропущених м’ячів 3-33. Лідирує «Восход», який має всі шанси захистити чемпіонське звання, враховуючи те, що клуби з Донбасу навряд чи дограють турнір.
Звісно, є об’єктивні (й, сподіваємось, тимчасові) причини слабкості «Поділля». В цьому сезоні рахунки і турнірні позиції відходять на другий план. Головне – сформувати новий молодий «кістяк» команди, який зможе прогресувати. Але пропускати на очах у своїх уболівальників купу голів все одно неприємно. В чому причина такого розгрому, ми запитали в тренера Володимира Даниляка.
– Гра відбулася не за тим сценарієм, який планували, – розповідає Володимир Васильович. – Ми збиралися зробити більшу ставку на молодь, аби вони набиралися досвіду. Але П’янов усю гру взяв на себе, і решта хлопців майже не бачила м’яча. Гадаю, що молодь зіграла би не гірше. В будь-якому разі їх потрібно награвати. Та й у нашого воротаря Кравчука не пішла гра.
Моя помилка полягає в тому, що я не відреагував на таку ситуацію. В наступній грі проти «Антрациту» 29 серпня я, мабуть, випущу на поле одну молодь, інакше вони не навчаться грати.
– Володимире Васильовичу, а Вас ми ще побачимо в грі?
– Мені вже немає сенсу виїжджати. Що, я гратиму, а молодь сидітиме в запасі? Так, від них вимагати якогось результату поки неможливо, хлопці ще самі не знають, де перебувають. Але, повторюсь, їм потрібні такі матчі, щоб чогось навчитися, я ж буду просто тренувати, навчати та підказувати.
– У команді знову з’явилися нові молоді гравці, але кількох юнаків, які грали в попередніх матчах ми цього разу вже не побачили…
– Коли набирається молода команда, постійно відбувається «пересіювання». Гравці, які не вийшли на контакт, мабуть, самі зрозуміли, що мотобол – не їхнє. Щодо новеньких – хлопці хочуть грати, і цим усе сказано. З-поміж тих, хто приходив у команду, ми вибрали двох найкращих. Є ще четверо юнаків, які, можливо, дебютують наступного року.
Що ж, час тих мотоболістів, які колись були кумирами кам’янецьких уболівальників, уже минає. А нові герої поки що не виросли. Очевидно, китайське прислів’я «Не дай, Господи, жити в епоху змін» стосується не лише політики, але й спорту. Можливо, нам доведеться спостерігати ще не одну болючу поразку наших гравців, поки вони навчаться перемагати. Головне, щоб любителі мотоболу продовжували вірно підтримувати свою команду.