ТРІУМФАЛЬНЕ МІСТО МАЙЯ
Національна паралімпійська збірна України з футболу серед спортсменів з наслідками ДЦП виграла чемпіонат Європи! В складі чемпіонів грав і кам’янчанин Віталій Трушев, а також хмельничани Володимир Антонюк і Олександр Девлиш, які раніше, під час навчання в ПДАТУ та К-ПНУ ім.І.Огієнка, жили в нашому місті.
Континентальні змагання проводилися з 23 липня до 3 серпня в португальському місті Майя. В груповому етапі українці розгромили португальців (6:1) та зіграли внічию із Великобританією (0:0). На шляху до перемоги українці у чвертьфіналі здолали Північну Ірландію (5:0), у півфіналі – росіян (0:0, по пенальті – 5:4), а у фіналі з рахунком 3:0 – команду Нідерландів. Свою перемогу наша команда присвятила пам’яті відомого футболіста київського «Динамо» і тренера Валентина Белькевича, який раптово помер.
Щойно Віталій Трушев повернувся з медаллю до рідного міста, ми з ним зустрілися. Нагадаємо, що в послужному списку нашого футболіста є два золота і одне срібло Паралімпійських ігор, золото чемпіонату світу і ось уже третя найвища відзнака чемпіонату Європи. Тож цей високий тріумф для нього став практично рядовим.
– Що найбільше запам’яталося в цьому чемпіонаті? – запитуємо у Віталія.
– Гра у півфіналі з Росією. Вони були значно сильнішими за нас, мали більше шансів, але програли нам по пенальті. Голландцям у фіналі ми забили на початку гри, тож цей поєдинок був спокійнішим.
– Політична ситуація між Україною і Росією не давала про себе знати під час матчу?
– Політики ми не чіпали. Спорт завжди має на меті дружбу між народами.
– Загалом рівень футболу в нашій країні не дотягує до світового, але паралімпійська збірна України нині одна з найкращих на планеті. В чому причина такої успішності?
– Як на мене, в українців є високий бойовий дух. Команда в нас добре зіграна. Той склад, що є нині, був зібраний ще на початку 2000-х років. До того ж тренування ми проводимо в паралімпійському центрі Євпаторії – він один з найкращих у Європі.
– Але ж Євпаторія розташована в анексованому Криму. Цю базу не забрали?
– Ні, національний паралімпійський центр нам залишили. Там немає ні українського, ні російського прапорів.
– Віталію, які у Вас спортивні плани?
– Поїхати на чемпіонат світу до Англії наступного року та на Паралімпіаду до Ріо-де-Жанейро 2016-го. У нашому паралімпійському футболі різниця у віці спортсменів не така відчутна, можна і в 40 років грати, – каже 31-річний футболіст.