П'ятница, 29 Березня 2024 р.
15 Серпня 2014

АБИ НЕ ЗАГУБИТИСЯ В ПРОСТОРІ

Сьогодні поговоримо про вид спорту, народжений військовими, в якому, втім, немає жодної агресії. Мова йде про спортивне орієнтування, суть якого полягає в орієнтуванні на місцевості за допомогою карти та компаса і найшвидшому знаходженні заданих контрольних пунктів.

Як вид змагання, започаткувалося воно в Скандинавських країнах ще наприкінці ХІХ ст. Тоді це був елемент підготовки Збройних сил. Пізніше такі турніри почали проводитися і поза армією. В середині ХХ ст. цим спортом захопилося чимало інших країн. 1966 р. відбувся перший чемпіонат світу. Нині світові першості проводяться щороку, вряди-годи відзначаються там і українці.

Тетяна АтаманюкУ нашому місті спортивне орієнтування культивується на Станції юних туристів. Директор цього закладу Тетяна Атаманюк є кандидатом у майстри спорту з цієї дисципліни, тож і повідала про її особливості.

Якщо раніше спортивне орієнтування вважалося в нас частиною туризму, то нині це окремий вид спорту, – каже вона. – Навіть планувалося включити його до Олімпійських видів, але поки що не склалося.

Спортивне орієнтування – індивідуальний спорт. Кожен учасник отримує карту з позначеними контрольними пунктами, впродовж хвилини знайомиться з нею та стартує. Крім карти, спортсмен ще може користуватися компасом. Хоча контрольні пункти для всіх однакові, кожен сам собі обирає шлях, яким буде прямувати до мети. Недарма спортивне орієнтування називають лісовими шахами. Потрібно не лише обрати маршрут, але й реалізувати його.

Контрольний пункт являє собою біло-червону призму, біля якої спортсмени мають відмітитися. Нині починають запроваджувати електронну відмітку. Це пристрій, який одягається на палець і подає сигнал на датчик, що розміщений у пункті. При цьому є можливість встановити інформаційне табло та транслювати змагання. Адже спорт для своєї популяризації потребує видовищності.

Щоправда, в нашій області такого обладнання ще немає. У нас спортсмени відмічаються, зазвичай, компостером або олівцем.

– А чи не дає це можливостей недобросовісним учасникам заважати іншим ставити мітки?

Усе залежить від культури спортсменів. Але ті, хто серйозно займається орієнтуванням, розуміють, що в цьому немає сенсу. Порушника вичислити нескладно, адже учасники стартують, зазвичай, з інтервалом у хвилину.

– Різновидів спортивного орієнтування є багато?

Так, окрім звичайного бігового, також для велосипедистів, лижників тощо. Навіть проводять спортивне орієнтування для інвалідів. У них така специфіка, що вони рухаються лише по доріжках і повинні самі правильно відмічати на картах пункти, які зустрічатимуться.

Загалом правила зі спортивного орієнтування займають майже 200 сторінок.

Нині є й таке поняття, як паркове орієнтування, що проводиться в місті. В Чернівцях такі змагання відбуваються регулярно, адже там функціонують кілька клубів спортивного орієнтування. Оголошується дата турніру, котрась газета друкує карту, на яку нанесено контрольні пункти. Ти купуєш газету, береш карту, записуєшся в організаторів і біжиш. Будь-хто може взяти участь. Там є великий спальний мікрорайон, обмежений проспектами (намагаються так організовувати змагання, щоб спортсменам не потрібно було перебігати дорогу). Змагатися дуже цікаво. На карті помічено проходи між будинками, паркани, а біля якоїсь гойдалки може розташовуватися контрольний пункт. Звісно, потрібне розуміння і мешканців міста, аби ці пункти не зривали.

Моя мрія – зробити спортивне орієнтування в нашому Старому місті. Територія в цьому плані просто унікальна, тому що має природне обмеження річкою. А коли перекривається рух під час фестивалів – умови чудові. Але найбільша проблема – підготувати відповідну карту.

– Цей спорт має і практичне значення в житті людини?  Змагання в зіньковецькому лісі.jpg

От якраз практичне значення дуже велике. Це вміння орієнтуватися в просторі. Людина може потрапити в різні ситуації. Навіть елементарна потреба зорієнтуватися в чужому місті. Ви можете купити карту і відвідати ті об’єкти, які вас цікавлять, не запитуючи напрямку в перехожих.

Я, до речі, спокійно себе почуваю в будь-якому лісі, оскільки можу добре орієнтуватися. Це важливо навіть для грибників. Тому ще одна моя мрія, аби в нас були доступні крупномасштабні карти прилеглих лісів. Але якщо коштуватиме одна така карта дешево, то виготовити її – справа витратна.

У карті спортивного орієнтування масштаб 1:20000 – 1:10000 (для прикладу, в топографічних картах максимум 1:50000). Малюється кожен камінь, висота якого – понад метр, та інші дрібні об’єкти.

Звісно, нині в багатьох телефонах є GPRS. Але без уміння читати карту і він не допоможе.

– Тетяно Петрівно, в якому стані перебуває розвиток спортивного орієнтування в Кам’янці?

На нашій Станції юних туристів діє гурток спортивного орієнтування, керівником якого є Валентина Бабюк. Саме вона і проводить заняття на базі НВК №17, шкіл №№7 та 10. Близько 40 дітей займаються двічі на тиждень. Але найбільша проблема із картами, яких маємо лише дві. Це зображення лісів у Зіньківцях і Панівцях (випущена ще 1987 р. і потребує корекції). Щодо зіньковецької карти, то вона в нас з’явилася завдяки Анжелі Кисіль, яка колись тренувалася в Кам’янці. Потім так сталося, що вона виїхала до США і почала навчати дітей спортивному орієнтуванню. Там цей спорт не дуже розвинений, хоч і масовий. Згодом Анжела профінансувала виготовлення карти лісу в Зіньківцях, яку намалював фахівець із Чернівців.

– Кам’янчани можуть похвалитися успішними результатами? 

Якщо в попередні роки кам’янчани виступали слабенько, то цьогоріч наша команда на Кубку області була найкращою, діти виборювали призові місця в різних вікових категоріях. Причому, команду «витягнули» ті учасники, які займалися туризмом і були досить витривалими. Щодо всеукраїнських змагань, то тут нам ще немає чим пишатися. Для успіху потрібно багато досвіду, якого не вистачає.

Загалом, щоб досягати результатів, треба мати голову на плечах і хорошу бігову підготовку. Адже дистанції на змаганнях складають по 3-6 кілометрів. Іноді буває, що діти добре орієнтуються в карті, а бігати швидко не можуть, тому й виграти їм складно.