Субота, 08 Травня 2021 р.
29 Серпня 2014

МАЛИНОВІ СПОГАДИ І ОЧІКУВАННЯ МИРУ

Вже півтора місяця царину спорту в Хмельницькій області очолює Ірина Мерлені. Тож з’явився привід зустрітися і поспілкуватися із нашою славетною землячкою.

Ірина МерленіІм’я олімпійської чемпіонки з вільної боротьби Мерлені нерозривно пов’язане з Кам’янцем-Подільським. Вільна інтернет-енциклопедія Вікіпедія навіть вказує, що вона народилася в нашому місті, хоча Ірина родом із с.Кульчіївці нашого району. Тож Кам’янеччина може пишатись своєю донькою і її досягненнями, які вражають: олімпійська чемпіонка (Афіни-2004), бронзова призерка Олімпіади (Пекін-2008), триразова чемпіонка світу (2000, 2001, 2003) та дворазова срібна призерка чемпіонатів світу (2005, 2007), чемпіонка Європи (2004, 2005). І це лише найбільші старти.

Для спілкування з Іриною Олексіївною довелося поблукати владними кабінетами облдержадміністрації. І, незважаючи на посадові справи, вона знайшла для нас час.

– Ірино Олексіївно, яку роль у Вашому житті відіграв кам’янецький період, і які враження залишилися?

Я взагалі люблю Кам’янець та всіх людей, які там проживають, бо це – моя Батьківщина. І завжди, коли з’являється можливість, приїжджаю до Кам’янця, в село Кульчіївці, йду на могилку до бабусі.

Найяскравіший спогад із дитинства, мабуть, той, коли із бабусею їздили на ринок і продавали малину, яка росла в неї на городі. Бабуся завжди купувала мені цукерки. Ринок у Кам’янці мені й нині подобається. І коли їду до родичів, заїжджаю туди і купую все необхідне.

– А чому зробили вибір на користь К-ПНУ ім.І.Огієнка? 

Для мене цей виш традиційний, його закінчували батько, мати і брат. Про час навчання залишилося багато теплих спогадів. Я завжди там отримувала підтримку і розуміння від керівництва та викладачів. Із вдячністю згадую, як мене вітали після перемог.

– Чи може тепер Кам’янець розраховувати на Вашу підтримку в розвитку спорту?  

– Може. Більше того, я робитиму все, аби розвивати спорт у всіх містах області.

– У нашому місті є мотобольна команда, яка нині намагається повернути колишню славу. Чи могли б Ви посприяти в її розвитку?

Звичайно, варто звернути на це увагу. Я б дуже хотіла завітати на мотобольний матч і познайомитись із командою, тренерами, федерацією. А вже тоді можна вирішувати конкретні проблеми.

На жаль, нині страждають усі види спорту через те, що відбувається в державі. Всім хочеться, аби в Україні припинилися військові дії. А якщо так станеться, тоді більше коштів виділятиметься і на спорт, і на молодіжну політику, бо наразі фінансування цих статей призупинилося.

– Однією із найактуальніших проблем, мабуть, є нестача коштів для дитячих секцій. Часто діти за власні гроші їздять на змагання… 

У кожному випадку потрібно розбиратись окремо. Можу сказати, що в нас передбачено фінансування участі спортсменів у чемпіонатах та кубках області й України. Плануються кошти і на навчально-тренувальні збори, серед найкращих спортсменів визначаються стипендіати. Але з обласного управління фінансуються лише підвідомчі нам заклади. На місцях за це відповідають міські відділи молоді й спорту.

– Аби досягти великих успіхів, спорт має бути професією. Наскільки можливо розвивати у нас професійний спорт?  

Я завжди радію за ті види, де є спортсмени-професіонали, але не завжди виходить досягати такого рівня. Так уже склалося, що для отримання бодай якихось проплат необхідні успішні результати.

Тільки результат є основною складовою для прийняття рішень про фінансування тих чи інших спортсменів або видів. У нас тепер коштів не так багато, тому практикуємо лише їх цільове використання, бо якщо будемо намагатися допомогти матеріально всім, то грошей не вистачить і з’явиться багато незадоволених. Та й результатів таким чином навряд чи досягнемо. Намагаюся відшукати додаткове спонсорське фінансування, моє ім’я допомагає в цьому.

Сергій ЄРМАКОВ.