«НИВУ» ПРОЙДЕНО, АЛЕ «ЗБИРАТИ УРОЖАЙ» ЩЕ РАНО
Якби попадання в перекладину вважалося голом, то кам’янецьке «Поділля» мало б шанси на успіх у матчі із вишняківською «Нивою». Гра відбулася в нашому місті 13 вересня.
Найбільшим сюрпризом у складі команди «Поділля» було повернення в гру тренера Володимира Даниляка. Адже враховуючи те, що в матчі не зміг взяти участі Денис Кшемінський, «Поділлю» потрібна була ще одна «ударна сила». Загалом же схема гри нашої команди була схожою на попередні. Її вів капітан Віталій П’янов, йому в атаці допомагав Володимир Даниляк, також намагався приєднуватися до нападу молодий Вадим Касап. У захисті теж молодь – Олексій Пастух та Дмитро Дмитриченко. Голкіпери – Вадим Грушковський, який став основним стражем воріт, і Ярослав Кравчук.
«Нива» від початку гри почала демонструвати свою перевагу і невдовзі забила гол. Після цього команди ще обмінялися пострілами в перекладину.
У другому таймі «Поділля» пропустило ще один м’яч, але швидко завдало контрудару – гол на рахунку П’янова. Потім «Нива» забила знову, а «Поділля» відповіло… ударом у перекладину зі штрафного. Взагалі, в цьому матчі кам’янчани часто отримували право на пробиття штрафних ударів, Даниляк їх виконував непогано, але з точністю не щастило.
Поки «Поділля» не використовувало своїх шансів, «Нива» продовжувала забивати, «прошиваючи» захист. У третьому таймі ми пропустили один гол, у четвертому – ще два. Наприкінці гри «Поділля» все-таки зуміло зробити фінальну навалу на ворота суперника. Здавалося, що наш гол назрівав, але воротар «Ниви» відбивав усі удари. Аж ось чергове порушення правил суперником – і цього разу арбітр ставить пенальті у ворота гостей. П’янов попадає в перекладину, але, через завади суперника, суддя просить виконати удар ще раз. З другої спроби наш бомбардир таки забив гол.
Остаточний рахунок 2:6, звісно, не тішить. Але той факт, що останню крапку поставили кам’янчани, додав настрою вболівальникам, які після фінального свистка проводжали «Поділля» оплесками та вигуками: «Молодці!» і «Дякуємо за гру!». Все-таки гравці старалися і подарували нам цікаве видовище. А ще після гри мотоболісти традиційно катали на мотоциклах усіх охочих. Дівчата буквально стояли в черзі, аби проїхатися з вітерцем із нашими молодими хлопцями. Ось вона, перша слава?
Чи була це остання гра «Поділля» цього року, поки що точно сказати не можемо. Ситуація із донбаським «Антрацитом» досі «підвішана в повітрі». Якщо ця команда все ж зуміє зібратися і виїхати на ігри (в що не дуже віриться), то в нашої команди буде ще дві гри. Тому підсумок цього сезону відкладемо на потім, турнірної мотивації в нас все одно немає. Можна хіба відзначити той позитивний момент, що протягом трьох останніх ігор «Поділля» незмінно забиває у ворота суперників по два голи, що для мотоболу є прийнятним результатом. Проблема в тому, що наша команда надто багато пропускає. Але якщо юним захисникам ще треба вчитися і вчитися, то до воротарів великих претензій немає. Більше того – воротарі зірвали найбільше оплесків від кам’янецьких уболівальників цього року і в останній грі зокрема.
Важливо і те, що нашу команду підтримує благодійний фонд «МіСт» ім.Михайла Савенка. Завдяки цьому, ми перестали говорити про фінансові проблеми. Після останнього матчу кам’янецькі мотоболісти запропонували засновнику фонду Дмитрові Савенку та його президенту Сергієві Ісаєнку стати почесними головами обласної та міської федерацій мотоболу.
Особливо вдячні кам’янецькі мотоболісти Марку Тетеруку, віце-президенту міської Федерації мотоболу, який докладає чимало зусиль для розбудови команди.