СИЛОВА БОРОТЬБА З ЛЕГКОЇ ЖІНОЧОЇ РУКИ
«Дзюдзюцу – надто жорстоке мистецтво», – вирішив японець Кано Дзігоро і 1882 р. вигадав дзюдо. Нині цей відомий вид єдиноборства включено до Олімпійських видів спорту. Дзюдо (у перекладі з японської – шлях м’якої боротьби), народившись з інших традиційних японських бойових мистецтв, стало більш гуманістичним. Головна мета сутички – кинути супротивника на спину, притиснувши його до татамі (спеціальний килимок), або іншими прийомами змусити визнати поразку. Як цей спорт розвивається в Кам’янці-Подільському, дізнавався «ПОДОЛЯНИН».
Часто на слуху імена дзюдоїстів, студентів К-ПНУ ім.Івана Огієнка: Георгія Зантараї, Кеджау Ньябалі, Ірини Кіндзерської та Світлани Ярьомки. Це члени збірної України, в яких багато престижних міжнародних досягнень та гарні перспективи на майбутнє. Остання свіжа інформація: тиждень тому Ірина Кіндзерська, яка родом із Дунаївців, завоювала бронзову нагороду на «Гран-прі» у корейському Чеджу. Щоправда, всі ці дзюдоїсти проживають і тренуються в столиці, а в Кам’янці бувають вкрай рідко. Все ж ми стежимо за їхніми досягненнями, але пильнішу увагу звернемо на дзюдо в нашому місті.
На жаль, у нас нині професійних дорослих спортсменів-дзюдоїстів немає. Хоча це проблема всього спорту в місті. Зате на дитячому та юнацькому рівнях дзюдо непогано розвивається у ДЮСШ №2 і здебільшого має жіноче обличчя. Тут тренерами працюють Марина Чистякова (вона заснувала секцію дзюдо), Оксана Коберник і Тетяна Полінська. В залі ДЮСШ №2 займаються з дітьми і тренери національного університету та районної ДЮСШ «Колос» Василь Мазур і Антон Скорич відповідно.
Тетяна Полінська, до речі, чудово запам’яталася і як спортсменка. Її борцівсь-
ка кар’єра розпочалася 1998 р., коли, закінчивши університет, вона паралельно влаштувалася працювати тренером у ДЮСШ №2. Неодноразово була призером чемпіонатів України із дзюдо. Згодом потрапила до збірної України з боротьби на поясах і 2006 р. стала чемпіонкою світу! Ще через три роки здобула бронзову нагороду світової першості. Нині майстер спорту міжнародного класу зосередилася виключно на тренерській діяльності.
– Тетяно Анатоліївно, як сьогодні в місті поживає дзюдо?
– Головне, що в нас є зал для тренувань і нове татамі. Мріємо про додатковий інвентар, як-от скакалки, еспандери. Його, наскільки можливо, купуємо самі. В моїй секції близько півсотні учнів, а загалом у місті – близько 150 дзюдоїстів. Є талановиті діти, є з ким виїжджати на змагання. Сам вид спорту невитратний – достатньо придбати кімоно. Але при цьому основною проблемою залишається фінансова, пов’язана з виїздами на змагання.
Скажімо, щоб поїхати на чемпіонат України, за командну ліцензію треба заплатити 1800 гривень. Спонсорів у нас немає, виїжджаємо за рахунок батьків (міська влада компенсує кошти лише за чемпіонат області). Майже щотижня в Україні проводяться змагання, на які нас запрошують. Але зазвичай батьки можуть проплатити лише одну поїздку на місяць.
– А як Ви оцінюєте рівень кам’янецьких юних дзюдоїстів?
– Щодо України, то дзюдо розвивається на середньому рівні. В області найсильнішими є дунаєвецькі борці, Хмельницький нас випереджає через велику кількість секцій, а на третє місце вже можемо претендувати ми. Хоча чемпіонів області серед кам’янчан є чимало. А от стати чемпіоном України з дзюдо ще не вдавалося нікому. Срібло-бронзу в різні роки виборювали Оксана Абдулпотахова, Марина Драч, Олена Романова, Олена Лабанська й Анастасія Мулик.
Сьогодні в нас також є хороші спортсмени, яких ми готуємо на чемпіонат
України: Аліна Власова, Богдана Пшедромірська, Ірина Слободянюк, Олена Семиш, Дмитро Калинюк.
На жаль, коли наші дзюдоїсти дорослішають, вони або йдуть у тренери, або обирають інший шлях у житті. Я ж брала участь у змаганнях до 31 року, нині не вистачає часу. Хоча при нагоді виступила б.
– Чим дзюдо приваблює дітей?
– Діти приходять до спортивної школи, дивляться на різні види боротьби і обирають те, що їм до вподоби. Дзюдо не лише навчає самої боротьби, потрібно опанувати і акробатику, і гімнастику. А коли дитина навчиться правильно падати, робити розтяжки, можна братися за вивчення кидків.
– Зазвичай тренерами з єдиноборств є чоловіки. У нас же здебільшого дзюдо навчають представниці прекрасної статі.
– У Кам’янці відкривалася секція жіночого дзюдо. Нині вже тренуються і хлопці, і дівчата, хоча останні успішніші. Часто батьки дивуються, що дзюдо викладає жінка, але ставляться до цього нормально.
Загалом дзюдоїсти не обмежуються цим видом спорту і пробують сили ще в сумо та боротьбі на поясах. У сумо, до речі, кам’янчани цьогоріч показують хороші результати, перемагаючи навіть у юнацьких чемпіонатах Європи.
Сумо – вид єдиноборства на круглому полі, де програє той, хто перший торкнувся землі будь-якою частиною тіла, крім стоп, або вийшов за межі кола. Як правило, цей вид спорту в нас асоціюється із гладкими й неповороткими велетнями. Втім кам’янецькі юні сумоїсти геть ламають ці стереотипи.
– У нас культивується не професійне сумо, а спортивне, – пояснює Тетяна Полінська. – Тут є багато вагових категорій. Звісно, це просто додаткові змагання, адже умов для серйозного заняття сумо не маємо. Хоча загалом в Україні ця боротьба стрімко популяризується. На чемпіонат України із сумо з’їжджаються представники різних видів спорту: дзюдо, вільної боротьби, самбо тощо. І цікаво спостерігати, які спортсмени краще опанують цю боротьбу.