ПОТРІБНІ ВИСОКІ ДІВЧАТА

У Кам’янці виросли, щоб розцвісти в інших містах. Це ми про наших волейболісток. Їм ще з юних літ потрібно знаходити собі професійну команду, аби кар’єрні сходинки вели вгору.

І деяким це вдається.

8-11 січня збірна України дівчат до 18 років змагалася в першому турі чемпіонату Європи з волейболу, що проводився в Сербії. Українки у своїй групі поступилися господаркам змагань, але здолали Францію та Швейцарію. Як наслідок – посіли ІІ місце в групі та вийшли до наступного етапу. Приємно, що в складі команди була й кам’янчанка Марина Мельниченко, яка нині грає в клубі Суперліги – тернопільській «Галичанці-ТНЕУ».

– З Мариною склалася цікава історія, – розповідає старший тренер з волейболу ДЮСШ №1 Ольга Погорецька, яка першою розкрила талант дівчини. – Коли я народжувала сина, познайомилася із жінкою, яка тоді ж народжувала доньку Маринку. Ми потоваришували. Коли я помітила, що дівчинка, навчаючись у 5 класі, має високий зріст, запросила її в секцію. Марина проживала та навчалася в Слобідці-Кульчієвецькій, але вечорами, п’ять разів на тиждень, приїжджала на тренування в ЗОШ №12. Тренер із Тернополя помітив її на змаганнях, а коли вона закінчила 7 клас, запросив до себе. Нині Марина – вже десятикласниця.

До речі, є надія, що вона проб’ється і в дорослу збірну України. Якщо наступного року головну команду очолить наставник «Галичанки» Андрій Романович, то будуватиме її на базі свого колективу.

А от найкраща подруга Марини – Ольга Нікольчук – є капітаном волейбольної команди ДЮСШ №1. Вона, мабуть, серед дівчаток найсильніша зв’язуюча в області. Проте не вистачає зросту, аби її запросили до клубу Суперліги. Зазвичай тренери такого рівня прагнуть, аби їхні підопічні мали зріст не нижче як 180 см.

За дубль запорізького клубу Суперліги «Орбіта» грають дві кам’янчанки. Це 17-річна Ілона Побережна (195 см) і 15-річна Світлана Фартушняк (190 см). Ще одна кам’янчанка 19-річна Оксана Яковчук виступає в Суперлі-

зі – грає за вінницький «Білозгар-Медуніверситет».

– Часто колеги запитують, де я беру таких високих дівчаток, – ділиться Ольга Погорецька. – Хто шукає, той знайде. Іноді, помітивши дівчину з хорошими фізичними даними просто на вулиці чи у маршрутці, знайомлюся та агітую приходити на волейбол. Нових гравців ми набираємо постійно. Допомагають із пошуками і вчителі фізкультури.

На багатьох наших дівчат звертають увагу тренери з університетів інших міст. От нас запросили приїхати в лютому на турнір до Львова, щоб найталановитішим гравцям запропонувати там навчатися.

– Ольго Феофанівно, а чи є перспективи у наших волейболісток, щоб залишитися здобувати вищу освіту й далі тренуватися в Кам’янці?

– У нас немає волейбольної команди, яка б грала у Вищій лізі України (не кажучи вже про Суперлігу). Тому, коли бачу, що дитина в майбутньому може себе проявити на такому рівні, шукаю для неї варіанти. Я знайома з волейбольними тренерами з усієї України. Вони навіть самі телефонують і запитують, чи є в мене дівчина з потрібними їм даними.

– Певно, волейболістки в Суперлізі й гідну зарплату отримують?

– Звісно, дівчата там отримують зарплату, але ми ніколи не цікавилися сумою. Для них важливіші не гроші, а бажання грати у волейбол.

– Враховуючи те, що наші волейболістки на хорошому рахунку, умови тренувань у кам’янецькій ДЮСШ, мабуть, теж хороші?

– У колективі панує дружня атмосфера, діти самі прагнуть приходити на тренування, не пропускати занять. Велику увагу приділяємо технічній підготовці. Кам’янчанок часто впізнають за притаманною лише нам технікою гри.

Дякуємо батькам волейболістів, які допомагають коштами. Завдяки їм маємо хороший інвентар, професійні м’ячі, форму, аптечку. А от спортзалів відповідних розмірів для волейболу в місті, на жаль, бракує.

Упродовж року виїжджаємо на різні турніри, але для участі в дитячій лізі України фінансів не вистачає. Хмельницьку область там представляє лише команда Деражні, яка має хороших спонсорів. Зате її тренер, буває, просить підсилити команду нашими гравцями. Так кам’янчанки більше «світяться» в Україні.