Є КОМУ І НА КОГО РІВНЯТИСЯ

Кам’янецькі гандболістки, які грають за львівський клуб Суперліги України «Галичанка» (Єлизавета Гілязетдінова, Вікторія Сідлецька, Марія Біла, Наталія Сабова та Влада Косміна), знову дають приводи пишатися ними. Тим часом у Кам’янці виховують нових героїв.

«Галичанка» нині впевнено лідирує в чемпіонаті

України, а нещодавно з допомогою наших дівчат ще й пробилася до півфіналу європейського Кубка виклику, перемігши сербську «Наісу».

Відчуваючи гордість за кам’янчанок у Львові, звернемо увагу на гандбол у нашому місті, який здатен готувати вельми перспективних спортсменок. Про гандбольні реалії розповіла тренер ДЮСШ №1 Олена Карпова (на фото):

– У Кам’янці є навчальні заклади (№№6, 10, 7, 17, 13 та гімназія), де на уроках фізкультури займаються гандболом і беруть участь у міжшкільних змаганнях. Переважно звідти діти і приходять у секцію ДЮСШ. Незважаючи на складну ситуацію в країні, ми маємо де займатися, відчуваємо підтримку місцевого керівництва.

У наших умовах складно вивести вихованців на професійний рівень. Обов’язково треба багато змагатися – це найкращий досвід. Щоб команда заграла, потрібно хоча б 8-12 виїздів за рік. У нас стільки не назбирується. В сусідніх містах, куди легше добиратися, не завжди є відповідні нам вікові групи.

Коли турніри проводяться вдома, складніше з організаційними питаннями, проте легше батькам. Ми відновимо турнір пам’яті Володимира Базелька, який деякий час не проводився через брак фінансування. Він стане традиційним, як і пам’яті Андрія Купчака.

Невдовзі відбудуться збори обласної федерації гандболу. Обговорюватимуться питання, щоб нам виділили фінанси для участі у всеукраїнських змаганнях «Стрімкий м’яч». Гадаю, маємо шанси гарно себе проявити.

Діти, які йдуть у спортінтернати, безкоштовно навчаються, харчуються, проживають, щоденно тренуються, забезпечені формою та м’ячами. Як правило, інтернати співпрацюють із дорослими командами, які відбирають найкращих гравців. Більшість інтернатів набирають дітей на перспективу, а у Львові роблять конкретний відбір. Якщо дівчинка не проявила себе одразу, мусить звільнити місце для іншої.

Виводити дітей на рівень Суперліги можна було б і в Кам’янці, але якщо забезпечити такі умови, як у спортивних інтернатах.

Чим раніше дитина прийде на гандбол, тим більше в неї шансів досягти успіху. Рекомендую приходити з другого класу. Перший рік діти грають у рухливі ігри, бігають естафети, сама гра їм ще не зрозуміла. Але в такому віці можна добре поставити техніку. От Наталія Сабова почала займатися з другого класу, тепер серед дівчат молодіжного віку її вважають найкращим лінійним гравцем України.

У Вищій лізі грає наша Вікторія Зацерковна – за «Хмельничанку». Це 11-класниця, яка раніше займалася в Броварському інтернаті. Великий потенціал у двох Вікторій – Голосової та Доложевської, котрі тренуються в київському інтернаті. Ці дівчата можуть грати і за кордоном. Скажімо, в Польщі, де рівень гандболу вищий. Здібним гравцям там пропонують безкоштовне навчання та стипендію, але треба знати польську мову.

Нетипова історія в Поліни Мельниченко. Вона прийшла до нас займатися в 14-річному віці з відділення волейболу. Поліні було складно тренуватися з однолітками, в яких значно більше навиків гри. Але її зріст – 184 сантиметри. Ми займалися декілька тижнів, і я запропонувала їй спробувати сили в київському інтернаті. Туди, завдяки зросту, її одразу взяли. Поліна за півроку вже гарно себе проявила.

Вища ліга і Суперліга України не дуже відрізняються рівнем. Щороку дві найкращі команди Вищої ліги замінюють у Суперлізі дві найслабші. Але часто команди Вищої ліги відмовляються йти у Суперлігу, бо там більший грошовий внесок. Нині мова йде про об’єднання цих ліг. Першої ліги як такої немає.

Хлопці в Кам’янці менш успішні, бо для їхніх вікових груп немає такої насиченої програми. Якщо з дівчатами ми можемо їхати на змагання в понад десяток міст, то з хлопцями – хіба в Хмельницький, Рівне і Городенку. Але шанс чогось досягти є. От наш Сергій Маківський нині працює тренером у Нетішині й грає за їхню команду у Вищій лізі.

Для молодших дітей не можуть бути мотивацією слава, гроші чи освіта – вони ще цього не розуміють. Мотивація, напевно, – це рухливі ігри, здоровий спосіб життя та гарна постава.