Неділя, 24 Жовтня 2021 р.
17 Квітня 2015

ХТО Є ХТО?

«Подолянин» постійно стежить за успіхами спортсменів, які пов’язані із Кам’янцем-Подільським. Утім, оцінюючи досягнення, варто знати й умови їх здобуття.

Загалом спортсменів, якими місту варто пишатися, можна умовно поділити на три групи: 1) уродженці Кам’янеччини, які тут успішно починали займатися спортом, але заради прогресу в юному віці виїхали до інших міст; 2) місцеві спортсмени та приїжджі студенти, які тренуються в нашому місті; 3) спортсмени, які народилися, проживають і тренуються в інших містах, але здобувають освіту в нашому університеті.

ВИПЛЕКАЛИ І ЗАБУЛИ

На жаль, представників із першої групи місто згадує нечасто. А даремно – саме на земляків, котрі успішно виступають в інших містах, варто рівнятися юним представникам багатьох видів спорту.

Адже великі досягнення базуються на тому, що для спортсмена тренування та змагання є основною діяльністю, за яку він і отримує зарплату. З цим у Кам’янці туго. Звісно, для успіху та слави зарплата не основний чинник. Велике значення мають умови тренувань. Але й тут не похвалишся.

З ігровими видами спорту це питання стоїть вдвічі гостріше.

От і виходить, що на порозі дорослого життя, а то й ще раніше, аби стати професіоналом, доводиться шукати щастя де-інде. А виховання спортсмена, який згодом проявить себе на іншому рівні, – теж досягнення нашого міста.

Скажімо, наш земляк 13-річний футболіст Владислав Ванат уже декілька років грає у ДЮФШ київського «Динамо», є капітаном і найкращим бомбардиром команди своєї вікової групи. Як же приємно на офіційному сайті динамівців прочитати, що він прибув із Кам’янця-Подільського!

Кам’янецькі гандболістки – окрема тема. У найсильнішій жіночій команді України (згідно з поточним чемпіонатом) – львівській «Галичанці» – їх грає аж п’ятеро. Марія Біла – капітан команди, а воротар Єлизавета Гілязетдінова викликається в національну збірну!

Волейболістка Марина Мельниченко після трьох років тренувань у Кам’янці грає за суперлігову команду з Тернополя і молодіжну збірну України.

Баскетболіст Микола Полюляк виховувався в нашому місті значно довше, але нині є найрезультативнішим гравцем львівської «Політехніки» в Суперлізі.

Є і чимало інших наших спортсменів, які досягають висот деінде, але, як кажуть, з очей далi – з серця геть. Та, мабуть, так не має бути…

НА ЩО МИ ЗДАТНІ?

Відповідь на це запитання дає друга група спортсменів. Досягнення тих, хто постійно тренується в нашому місті, власне, демонструють рівень кам’янецького спорту. На дитячо-юнацькому рівні маємо чим хвалитися, на дорослому ж таких приводів буде набагато менше, але будуть!

Пауерліфтинг – кам’янецьке диво. Досі важко вміщається в голову, що наш маленький Кам’янець продукує чемпіонів світу та Європи. Олена Козлова, Андрій Андрущенко, Тетяна Ахмамєтєва – привід для гордості всієї країни. Тим часом підростають нові чемпіони.

– Ми стараємось усе виконувати бездоганно, – каже тренер з пауерліфтингу Володимир Воронецький. – Складова успіху – це не тільки талант спортсмена чи тренера, але й зв’язки з батьками, навчальними закладами, керівниками відділів спорту, федераціями. В нашому місті, крім пауерліфтингу, непогані результати мають й інші види спорту, як-от тхеквондо, бокс, кікбоксинг, боротьба, важка та легка атлетики, художня гімнастика, акробатика тощо. Окремий респект ігровим видам спорту – деякі гравці виходять на високий рівень, хоч у Кам’янці це непросто.

Складно розвивати спорт у місті, коли на нього з бюджету на цей рік виділили лише 70 тис.грн. Але, завдяки фанатизму тренерів, батьків, студентів-спортсменів національного університету, спортивне життя тримається на плаву. Звісно, не всі можуть досягти великих успіхів, але головне, що ми забираємо дітей з вулиці.

Нехай місцеві спортсмени і не будуть світовими знаменитостями, але це наші сусіди, знайомі, друзі, яких ми щодня можемо побачити на спортмайданчику. І хто ж, як не ми, їх підтримає та надихне на більші здобутки?

НАШІ – «НЕ НАШІ»

Імена спортсменів третьої групи сяють у блиску медалей. Часто це світові знаменитості, чемпіони та призери турнірів найвищого рангу, які вирішили здобути освіту в К-ПНУ ім.Івана Огієнка. І хоч прямої заслуги Кам’янця в їхніх титулах немає, частинка слави відлунюється в стінах національного університету та місті загалом.

У Кам’янці цих спортсменів побачити непросто, хіба що приїдуть на сесію. Адже запропонувати їм тут відповідні умови тренувань ми не можемо.

Говорячи мовою біологів, це – симбіоз: спортсмени здобувають у нас освітній рівень, а ми – зіркових студентів, які славлять виш.

Це фехтувальниця Аліна Комащук, дзюдоїсти Георгій Зантарая, Кеджау Ньябалі, Світлана Ярьомка, Ірина Кіндзерська, група кульових стрільців, зокрема Сергій Куліш, гімнасти, найвідомішими з яких є Віктор Кифоренко і Катерина Баєва, та інші.

– Коли оголошують переможця всесвітньої універсіади і зазначають, що він студент нашого університету, то про Кам’янець уже знають у світі, навіть якщо спортсмен живе в іншому місті, – каже декан факультету фізичної культури Микола Солопчук. – Деякі студенти не мають можливості постійно займатися в нас. Наприклад, член збірної України зі спортивної гімнастики Христина Санькова родом із Краматорська. Її батьки з початком військових дій на сході переселилися до Кам’янця. Сама ж Христина 320 днів на рік мусить займатися на базі збірної в Конча-Заспі під Києвом, бо там єдиний в Україні зал, який відповідає міжнародним вимогам.