ГРАВЦЯМ – БРАВО! ЗАБІЯКАМ – ГАНЬБА!

Кам’янецьке «Поділля» показало, мабуть, найкращу гру з часу реформування команди і вперше з 2015 р. не програло матч під час чемпіонату України з мотоболу. Домашня гра 24 червня з «Дружбою» (Мачухи) завершилася внічию – 4:4.

Однак самі змагання наприкінці гри затьмарили вкрай не­приємне побоїще за участі кам’янецьких уболівальників.

За хвилину до завершення матчу гравці «Дружби» взялися бурхливо висловлювати незадоволення суддівством (арбітри були із нашого міста). Лідер мачухівської команди Володимир КАЛІНІН взагалі наїхав колесом на ногу судді Сергію ГОРЕНКУ. Навіть вилучення гравця не заспокоїло наших суперників, кот­рі продовжували по­хамськи щось доводити суддям. І тут нер­ви не витримали в кількох де­сятків наших уболівальників, котрі вибігли на поле, аби «втихомирити» гравців «Дружби». Калініну декілька разів добряче влупили по обличчю. А на «іншому фронті» вже від мачухівчанина постраждав ще один боковий арбітр, отримавши «гулю в лоб». Гравці «Поділля» намагалися розборонити «бійців», згодом підбігли поліцейські… На цьому гра і закінчилася. Гравці «Дружби» поїхали переодягатися, втім їхнє «спілкування» з публікою (вже усне) продовжилося. Врешті до поліцейських приїхало підкріплення, і правоохоронці попросили всіх на вихід.

Що було б, якби вболівальники не втручалися? У разі погашення пристрастей, «Поділля» дограло б матч у більшості, отримавши невеличкий шанс на переможний гол. А у разі загост­рення конфлікту, арбітри також зупинили б гру, і ми мали би повне право претендувати на технічну перемогу.

А що маємо тепер? «Дружба» подає скарги до федерації, і невідомо, чим для нас обернеться витівка глядачів. Але це ще квіточки. Як би не поводився ветеран Калінін, треба розуміти, що він ­ фігура в полтавському мотоболі, на кшталт нашого Володимира Даниляка. І як відреагують полтавські вболівальники (а нам на Полтавщині цьогоріч ще треба відіграти три виїзні поєдинки) на побиття їхнього кумира? Чи не знайдуться в них гарячі голови, які хотітимуть відплати? Найбільше прикро за те, що кам’янецькі мотоболісти ні в чому не винні, але можуть постраждати тільки через горе­фанатів. А ще шкода, що коли Украї­ну роздирають зовнішні вороги, ми, замість єдності, умудряємося посваритися між собою…

Втім представник «Поділля» Павло ВІДЛАЦЬКИЙ заявив, що сподівається на примирення з «Дружбою», а із фанатами проведе серйозну розмову.

Наш колега-журналіст із Полтавщини перед матчем написав, що «Дружба», звісно ж, виграє в аутсайдера «Поділля». Тільки з яким рахунком? Але кам’янецькі мотоболісти здивували всіх, забивши на початку гри два м’ячі. Наші молоді хлопці доволі вправно прикривали суперників, а найдосвідченіший гравець Денис Кшемінський влучно «стріляв». Правда, «Дружба» зуміла оговтатися і ще до кінця першого періоду зрівняла рахунок.

У другому періоді гра трохи заспокоїлася і голів не було. Зате після великої перерви команда з Мачухів зуміла заштовхати м’яч у наші ворота. Здавалося, що тепер «Поділля», як завжди, «посипеться», а натомість наші гравці майже одразу вирівняли ситуацію: після удару Вадима Касапа м’яч зрикошетив і опустився за коміром воротаря.

Останній період приніс ще більші надії – Кшемінський оформив хет-трик – 4:3! Далі «Дружба» тиснула на наші ворота, голкіпер Вадим Грушковський «тягнув» удари, а час спливав. У разі перемоги, наша команда отримала б реальні шанси поборотися за бронзові медалі. Але під кінець гравець Мачухів Володимир Калінін забив свій четвертий гол у цьому матчі. А потім почалася драма…

14 серпня «Поділля» вдома прийматиме «Колос» із Нових Санжарів – команду, котра програла всі три матчі. А отже, можемо розраховувати, що наші мотоболісти покажуть з ними теж конкурентоздатну гру. От тільки прохання до публіки – підтримуйте нашу команду аплодисментами, речівками, вигуками, але не кулаками!



УТОЧНЕННЯ. 12 червня, перед першим цього року матчем «Поділля», міська рада відзначала грамотами гравців і натхненників наших мотоболістів. У номері за 17 червня ц.р. було помилково вказано, що грамоту отримав і президент Благодійного фонду «МіСт» ім.Михайла Савенка – Сергій Ісаєнко. Про заслуги Сергія Миколайовича згадували, але без відзнак.