Середа, 08 Грудня 2021 р.
18 Серпня 2017

ПРИБОРКУВАЧКА ЗАЛІЗНИХ КОНЕЙ

Діана ДМИТРИШИНАВеликий швидкісний і дуже «крутезний» мотоцикл, який, виблискуючи металевими деталями на сонці, розганяється до неможливих позначок на спідометрі та ще й дрифтує на поворотах, здіймаючи пил, немов під час сповільненої зйомки.

У такій картинці важко уявити на місці водія тендітну 18-річну дівчину, котра кермує металевою «лялечкою». Проте мотоболістка Діана ДМИТРИШИНА (на фото) тричі у тиждень знімає підбори та милі сукенки і саме на мотоциклі ганяє м’яча.

– Діано, чому вирішила осідлати залізного коня?

– Я народилась і виросла на Кам’янеччині. У рідних Ластівцях усі знають мене як дуже активну дівчину, якої скрізь повно. Ще у школі завжди лізла туди, де дівчатам не місце, – грала у футбол, баскетбол, гандбол, доки однокласниці ходили на танці, співи чи гімнастику. Вступивши до Кам’янець-Подільського медичного училища, помітила, що у місті є багато можливостей розвивати свій потенціал у різних напрямках. До нас часто приходили представники спортивних установ та агітували відвідати тренування, а я ж обожнюю все нове і невідоме. Пам’ятаю, як до нашої групи посеред «пари» прийшов мій тепер уже тренер Павло Відлацький, показував величезний мотобольний м’яч, а ми здивовано розглядали його і не розуміли, як таким можна у щось грати – він же важкий! Ми з одногрупницями вирішили йти на перше тренування, але от на другому з’явилася тільки я. Це було моє перше знайомство із мотоциклом.

– Як вдається поєднувати у собі ніжну дівчину і брутального мотоцикліста?

«Поділля мотор». Діана Дмитришина перша праворуч– Характер маю сильний, мужній. У команді «Поділля мотор» я вже давно «свій пацан», однак на тренування все одно йду на підборах, із манікюром і «мейкапом», потім у роздягальні перетворююся на мотоболістку у важелезному захисному екіпіруванні, масних плямах від байку і з «ніжним» ароматом бензину (сміється). Насправді, займаюся не лише мотоболом, а ще й граю в театрі «Лінк». Нещодавно відбувся мій дебют на «Ретро-фестивалі» у стім-панк-виставі. Мені життєво необхідно постійно пробувати себе у чомусь новому. Коли розповідаю одноліткам, чим займаюся, вони розгублено кивають і кажуть щось типу: «А, ясно, прикольно». Справа в тому, що безліч людей навіть не знають, що таке мотобол, і це сумно, бо цей вид спорту дійсно захоплює.

– Що порадиш тим, хто лише мріє про блискучий байк і величезний м’яч?

– Мотоцикл – це найважливіше у мотоболі, я вчилася правильно їздити і маневрувати протягом усього року. Лише півроку тому тренер дозволив мені працювати із м’ячем. Важливо подружитися зі своїм байком, концентрувати увагу на кожному русі. Мотоболом займаюся всього півтора роки. 20 серпня відбудеться моя дебютна гра у складі МК «Поділля мотор». Я це ось до чого: не буває, щоби все й одразу, як і в будь-якому спорті, головне – не боятися і не зупинятися, навіть якщо не виходить. Спробуй іще раз, два, десять – й успіх не забариться.

Ольга БАНАХ.