СКЕЛЕЛАЗІННЯ: КОРИСТЬ ТА ЕКСТРИМ
«Свобода існує, і вона живе в горах», – стверджують альпіністи. На їхнє переконання, гори загартовують характер, дають спартанське виховання та навчають краще розумітися в людях. Звичайно, в Кам’янці стати професійним альпіністом майже неможливо. Проте «Квітка на камені» пропонує екстремалам свої скелясті простори величного каньйону, де можна чудово засвоїти скелелазіння.
Виявляється, користь від цього спорту отримують не тільки підкорювачі вершин. Адже хто, як не скелелази, допомогають облагородити кам’янистий каньйон від сухого гілля, або ж врятувати нещасних чотирилапих, які через власну необережність туди потрапили й не можуть видертися назад. Вправних скелелазів не лякає ні висота, ні крихке каміння, яке може в будь-який момент обвалитися, ні навіть лютий мороз. Адже частенько взимку можна спостерігати, як ці сміливці підкорюють міський заледенілий водоспад.
Міська Федерація альпінізму та скелелазіння, президентом якої є Олександр ТОМАШЕВИЧ, за свою 18-річну діяльність загартувала чимало сміливих спортсменів-скелелазів. Одна з них – 28-річна кам’янчанка Марічка МУЛЯР, яка захопилася цим спортом не для слабаків ще з дитинства. Дівчина розповіла «Подолянину», у чому полягають особливості скелелазіння, та яка від нього користь.
– Марічко, що спонукало підійматися вгору? Із чого все почалося?
– Батьки займалися пішохідним туризмом, тому змалечку прищепили любов до спорту та активного відпочинку. Коли мені було 4 рочки, то вперше побувала в Карпатських горах. А у 13 років, наслідуючи старшого брата Володимира, вирішила відвідати відкрите тренування зі спортивного туризму, яке проводилося на скелях мальовничого каньйону річки Смотрич. Мені дуже сподобалося лізти вгору по вертикальній площині. Відтоді просте захоплення стало невід’ємною частиною мого життя. Ось уже 15 років підкорюю різні висоти.
– Що найбільше подобається в скелелазінні, а що найскладніше?
– Гармонійно розвивати тіло і дух, рухатися по вертикалі та нависаючих стінках. Цікаво та весело проводити час із друзями. Можливість відчувати і працювати над своїми слабкими місцями. Адже ти сам собі суперник. Найскладніше – боротися зі своїми страхами та лінню. Загалом скелелазіння дуже добре розвиває всі групи м’язів, уважність, спостережливість, пам’ять, рішучість, силу, витривалість, гнучкість і координацію.
– Рідні не були проти такого вибору, адже це досить небезпечно?
– Звісно, спочатку хвилювалися, але потім пересвідчилися, що у спортивному скелелазінні все безпечно. Загалом рівень травматизму тут невисокий. Головне – не форсувати прогресу, тренуватися і збільшувати навантаження. Правильно підібраний план тренувань, а також чітке розуміння ризику виконання складних вправ зводить травматизм до мінімуму. Синці, подряпини і переломи більше залежать від дій самого спортсмена, ніж від зовнішніх чинників.
– Чи підтримує такий екстрим держава?
– Скелелазіння тільки 2020 року ввійде до основної програми літніх Олімпійських ігор. Звісно, це дає певну надію професійним скелелазам отримати хоч якусь підтримку. А поки що цей вид спорту в Україні живе завдяки небайдужим людям і меценатам. Щодо останніх, то не можу не згадати кам’янчанина та бізнесмена Миколу Сосулу, якому ми вдячні за стрімкий розвиток скелелазіння на Поділлі та в Україні загалом. Завдяки його підтримці проводяться щорічні дитячі та дорослі змагання, спортсмени мають змогу брати участь в українських та закордонних змаганнях, створюються нові скелелазні маршрути в каньйоні, а Кам’янець-Подільський має можливість організовувати змагання рівня всеукраїнських кубків і чемпіонатів.
– А як загалом склалося твоє скелелазне життя?
– Доволі часто тренуюся в каньйоні. Особливо зручно, що скелі розташовані в межах міста. Нині наш каньйон налічує понад 150 скелелазних маршрутів різного рівня складності. Район дуже популярний, скелелази з усієї України приїжджають на вихідні або навіть організовують спортивні збори на наших скелях. Взагалі мій профільний вид скелелазіння – це боулдеринг (різновид спортивного скелелазіння, що полягає в проходженні серії коротких, але дуже складних трас. – Прим. авт.). Проте сьогодні працюю над слабкими місцями. Тому більше беру висоти на складність і з нижньою страховкою – для впевненості та фізичної витривалості.
Вікторія БОЯРШИНОВА.