ДАР КАЇСИ. З ІСТОРІЇ КАМ’ЯНЕЦЬКИХ ШАХІВ

За легендою, богиня Каїса залишила в спадщину людству не тільки наймудрішу, але й найзагадковішу гру – шахи. Історія шахів тісно переплітається з розвитком планети. Нині футбол і шахи вважають найпопулярнішими видами спорту в світі. Між ними, до речі, багато спільного, зокрема багатоходові комбінації.

Кам’янець-Подільський теж вважає себе прихильником шахів, який виховав не одне покоління гросмейстерів.

Першим післявоєнним чемпіоном міста 1946 року став Федір Кравченко. В педінституті в той час була славна шахова дружина: Геннадій Паньков, Віталій Житкевич, Федір Кравченко, Володимир Волков, Михайло Гемарнік і Микола Роженко. Шахової федерації тоді не існувало. Добровільно організовував шахові дійства Борис Портнов.

Наприкінці 50-х усе місто «захворіло» на шахи, адже в індустріальному технікумі відбулася зустріч на 100 дошках (90 – шахи, 10 – шашки).

У 60-х роках найкращими були Юхим Дікштейн, Валентин Плескань, Віктор Кулик і Федір Романов. У сільськогосподарському інституті популяризували шахи Іван Рось, Іван Петров, Володимир Юзюк.

У 80-х роках естафета перейшла до великого ентузіаста, відомого тренера і шахіста Семена Фінкеля, який виростив не лише когорту цікавих шахістів, але й сина Олександра – міжнародного гросмейстера. Популярними стали Віктор Чорний, Микола Бажан, Юрій Зайцев.

У гуртожитку харчового технікуму було створено вперше в історії шахову кімнату.

Якось провідні шахісти звернулись у га­зету «Правда» щодо відсутності шахового клубу в місті. Надзвичайно швидко було виділено приміщення навпроти стадіону пед­інституту. Тоді видання «Голос України» помістило матеріал про шахове життя маленького міста під назвою «А был водочный магазин».

Виник шаховий клуб і на Центральному стадіоні, де можна було не лише пограти в шахи, а й безкоштовно поласувати домашнім печивом, варенням, попити чаю чи ка­ви. Всі тогочасні змагання супроводжувала ініціативна група в складі Семена Фінкеля і Алли Лернер.

У 90-ті роки почав працювати шаховий клуб педінституту «Каїса». Дирекція і профспілки завжди підтримували шахістів, і на всі змагання переможці отримували цінні подарунки.

Значне місце приділялося шахам у технікумі харчової промисловості, щорічно проводилися конкурси, вікторини, зустрічі між студентами і викладачами, першість тех­нікуму. Шахісти закладу вибороли понад 20 кубків в обласних змаганнях.

Варто відзначити, що майже всі відомі шахісти були привітними і дружними один з одним, але водночас безкомпромісними за шахівницями.

Це тільки маленька дещиця історії кам’янецьких шахів. Нині Анатолій Дубовий і Віктор Стороженко є не тільки тренерами, але й великими ентузіастами, які вже виховали декілька цікавих дітей-шахістів. Саме ШШК «Гросмейстер» вважають найкращим клубом у місті та навіть області. Й дуже прик­ро, коли час від часу хтось намагається звес­ти наклепи з метою його закриття.

Тішить, що шахова федерація відродила Всеукраїнський фестиваль «Стара фортеця», турбуючись і про молодих шахістів, і про ветеранів. Ігор Шевага та Валентин Скоробо­гатов знаходять можливість забезпечувати гідні призи, турбуються і поважають не тільки саму гру, але й тих, хто грає, організовує і популяризує шахи.

Шахи – це частина людського життя, щас­лива можливість позмагатися, помислити і створити щось цікаве.

Відомий шахіст є артистом, ученим, ін­женером і, безумовно, командувачем та переможцем. Шахове мистецтво – це вміння читати чужі думки. А щоб осягнути бездонні глибини думки, варто лише взяти до рук чорно-білу дошку, розкласти на ній фігури і оживити їх у боротьбі.

Олег МАНЖУЛОВСЬКИЙ, пропагандист шахів.