Вівторок, 13 Квітня 2021 р.
31 Серпня 2018

ФУТБОЛЬНИЙ «ЗАМОК»

ФУТБОЛЬНИЙ «ЗАМОК»Напевно, всі, кому відоме приміське село Панівці, що розташувалося на березі річки Смотрич, знають про тамтешню пам’ятку архітектури – славнозвісні руїни замку Потоцьких. Та не замком єдиним! А якщо точніше, то не одним замком, адже тут є не менш відомий на Кам’янеччині футбольний «Замок», який цьогоріч відсвяткував двадцять першу річницю від дня заснування.

27 травня 1997 року команда зіграла першу офіційну гру в чемпіонаті району. Ініціаторами створення команди стали брати Володимир та Олег Бойчуки, а також їхній тренер Сергій Соловодов.

Від часу заснування команда щороку брала участь у всіх чемпіонатах району, крім 2011 року. За роки футбольної діяльності «Замок» зазвичай входив до трійки лідерів, неодноразово ставав бронзовим і срібним призером. Проте найбільшими

досягненнями «Замку» є здобуття Кубків району 2008 та 2018 років.

Остання гра – фінал Кубка району, що відбувся 23 серпня, подарувала Панівцям довгоочікувану перемогу, за яку гравці боролися як справжні лицарі.

– Сергію Васильовичу, як «побудували» футбольний «Замок»?

– Спочатку була команда від місцевого колгоспу «Україна», потім колгосп розпався, а разом із ним – і футбол. Якось запропонував братам Бойчу­кам – Олегу і Володимиру – заявитися на чемпіонат району. До нас приєдналися хлопці з селища цукрового заводу і Острівчан. Це був такий кістяк. Нині команда грає вже в оновленому складі, найкращі гравці – Сергій Бойчук і Сергій Лабанський. Їхні батьки грали пристойно, навчили і синів, так би мовити, підготували гідну заміну.

Ми дуже довго думали над назвою. Якось із частини, де я був заступником командира взводу, приніс на одне з тренувань підшивку різних газет. Ми шукали якесь гарне, звучне і розумне слово. А хлопці мене, до речі, через посаду називали «Замок». І от сидимо ми, гортаємо газети, і хтось каже: «Замок-замок… О, замок!» (сміється). Далі ми пригадали, чим славляться Панівці, і пазл у голові склався, як ніколи, ідеально: наш сільський стадіон, де займається команда, розташований за замком. Така в нас символічна назва.

– Чи важко виживати без спонсорської допомоги?

– Завжди було так, що спорт не нагальна потреба для влади, тому на нього гроші виділяють ледь не в останню чергу. От і виходить, що футболісти сподіваються на спонсорів, яких, як бачите, не так багато.

Пам’ятаю ще першу форму команди. Я служив у понтонній частині, й начальник речового забезпечення за пляшку горілки мені віддав комплекти нової солдатської чорно-білої білизни. Одна дів­чинка з села, яка закінчила курси швачки, нашила на речі смужки, а потім ми фарбою набили номери. Після того форму міняли лише двічі: 2002-го (традиційна червона) і 2017-го (нова зелена). Обидва рази її для нас за­купив сільський голова Анатолій Кос­тюк. Тепер хлопці повністю перебувають на власному забезпеченні. Навіть офіційного тренера не мають – займаються самі, я лише інколи допомагаю, чим можу.

Сьогодні за команду грають: Сергій Герук, Олександр Головатюк, Олег і Сергій Бойчуки, Валентин і Анд­рій Патлаті, Руслан Гожий, Сергій Худик, Руслан Гой, Олександр і Сергій Лабанські, Володимир і Дмитро Дідурі, Василь Коваль, Максим і Михайло Яблонські, Андрій Матвєєв, Андрій Горашов, Максим Колесник, Дмитро Буляк і Сергій Дудченко.

Ольга БАНАХ.