«ШАХИ НЕ ДЛЯ СЛАБКИХ ДУХОМ»

Цей вислів належить першому офіційному чемпіону світу з шахів Вільгельму Стейніцу. У народі ж кажуть, що життя – це не зебра з чорних і білих смуг, а шахова дошка. Адже тут усе залежить від ходу. І якщо поєднати всі ці твердження, то виходить, що найкраще живуть шахісти, бо тільки вони, сильні духом і розумом, вміють правильно підбирати комбінації та прораховувати ходи суперників.

У Кам’янці-Подільському, як і в багатьох інших містах України, поважають цю величну та мудру гру. Щороку тут проводять турніри та інші змагання, де на шахівницях зустрічаються найкращі шахісти міста. Одним із найвідповідальніших шахових заходів туристичної перлини вважають чемпіонат міста. Цьогоріч його переможцем став 28-річний кам’янчанин Віктор Босак.

– Вікторе, коли Ви познайомилися із пішаками та ферзями?

– Змалечку, навчаючись у НВК із цент­ром реабілітації слабозорих дітей, цікавився шахами. Коли лише з’явилися комп’ютери, і моєму сусідові його купили, я частенько заглядав до нього, аби пограти в якусь гру, на що він казав: «У мене на ком­п’ютері тільки шахи». Тому доводилося вчитися, але це не можна було назвати грою, швидше просто пересував фігури по дошці, не вкладаючи туди жодного задуму. А коли захотів займатися серйозніше, вже десь у 14 років, то спробував себе в турнірі, де посів останнє місце. Це мене дуже зачепило і стало поштовхом до саморозвитку. Першим наставником став батько, за що йому вдячний.

Нині шахи в моєму житті посідають вагоме місце. Лише цьогоріч взяв участь

у понад 30 турнірах у різних містах України, що в результаті, на мою думку, ві­-

ді­грало ключову роль у здобутті чем­піонства.

– Яка шахова перемога стала для Вас знаковою?

– Не можу виокремити якусь одну, бо всі вони важливі.

Пригадую, коли вже досяг непоганого рівня гри і потрохи почав вигравати в провідних шахістів нашого міста, неподола­-ною фортецею для мене залишався Юрій Зайцев. Я ніяк не міг збагнути, чого мені не вистачає для перемоги над цим суперником. А відповідь виявилася простою: у шахах ще велику роль відіграє везіння. Саме так уперше мені вдалося виграти в Юрія Костянтиновича.

– До якого звання прагнете?

– Прагнути завжди є до чого. Навіть найкращі чемпіони світу, впевнений, не зупиняються на досягнутому. Вірю, що найближчим часом зможу отримати звання кандидата в майстри спорту, а далі побачимо. Взагалі, щоб навчитися грати в шахи, потрібно мати терпіння і розуміти, що це колосальна й постійна праця. Завжди слід бути в тонусі, розвиватися і працювати над помилками. А ще важливо шукати сильніших за себе суперників.

– З якою шаховою фігурою Ви себе асоціюєте?

– Із пішаком. Коли він доходить до останньої лінії, то завжди є інтрига, на кого пішак перетвориться: ферзя, слона, коня чи туру? У житті теж часто так буває, що навіть пішаки можуть у фіналі поставити мат.

Ольга БАНАХ.