«ТИ ПРОСТО РОБИШ ТЕ, ЩО ВМІЄШ»

Саме така мантра завжди крутиться в голові 21-річного студента К-ПНУ Павла Жука перед важливими стартами. А їх у житті цього хлопця вистачає, адже улюблене заняття – трейлранінг – біг по бездоріжжю в природних умовах на відкритій місцевості (гори, пустелі, ліси, рівнини).

За життя Павло встиг підкорити чимало вершин (Кривий Ріг, Ірдинь, Могриця тощо), бігав там, де не кожен зможе навіть пройти, підкорював п’єдестали або був дуже близько до них. Останні змагання, що відбулися 22 червня у м.Сколе Львівської області, принесли Павлові перше місце. Тут йому довелося бігти 34 кілометри через гори з набором висоти 1600 метрів і ще й переборюючи судоми в ногах.
– Павле, коли вперше почав бігати і чому?
– Сам я родом із Тернопільської області – село Остап’є. Останні 5 років навчаюся на географа у Кам’янці. Батьки ніколи особливо не займалися спортом, бо важко працюють, ставлять мене із сестрою на ноги. Але мої спортивні бажання завжди підтримували: купували футбольні м’ячі, кросівки тощо.
Регулярно займатися бігом почав у 15 років. Не скажу, що зробив це з нуля, адже до цього десь років із семи ганяв м’яч кожного дня по декілька годин, тому певна підготовка була. А про поняття «трейл» чи «трейлранінг», як модно тепер казати, дізнався лише декілька років тому. Для мене було нормальним вибігти на отой горб, аби побачити сусіднє село, а потім все далі й далі. Цікавість – страшна штука. Рідне село лежить біля Медоборів, місцевість просто ідеальна для трейлу, рівнинних ділянок практично немає, тому, власне, і проходжу трейли краще ніж асфальтні забіги.
– Чим приваблює трейлранінг?
– Надихають цікаві місця. Мені подобаються трейлові старти, бо вони проводяться у мальовничих куточках. Найвищі вершини України, найбільше болото, Олешківські піски, узбережжя Чорного моря, Кременецькі гори – забіги відбуваються у дуже надзвичайних місцинах. Останні роки підсвідомо підбираю місце для бігу. Буває, їду в потягу і бачу цікаві стежки, якось у голові виникає: «Отут було б класно побігати» (сміється).
Найкрутіше у трейлі – контраст. Сьогодні тренуюся в кам’янецькому каньйоні, завтра їду на змагання у Карпати, а наступного місяця стартую в Кривому Розі, де біжимо вздовж кар’єра, потім старт на Ірдинському болоті в Черкаській області… Майже ніколи не знаю, якою буде траса: можемо перебігати річку або рухатися підвісним мостом навпроти водоспаду. Постійні зміни, неможливість пристосуватися до дистанції – це захоплює.
– Пригадуєш перші змагання?
– Саме на перших змаганнях чотири роки тому відбулося моє знайомство із трейловим бігом – «Chornohora Sky Marathon». Його могло б і не бути, адже мені на той час не вистачало восьми днів до повноліття, тому брати участь я не міг. Однак домовився з організаторами і взяв розписку від батьків. Так подолав 24 кілометри з набором висоти майже 2200 метрів. Було дуже важко. Тоді прибіг 14-м, і це для мене був успіх.
Змагання – дуже хороша річ. Вони розбавляють тренувальний процес. Це як іспит після складного навчання. Бувають такі дні та навіть тижні, коли не вистачає мотивації, щоби вийти на пробіжку, наприклад, дощі або сніги. І тут ти такий говориш сам собі: «Слухай, тобі ж бігти тридцятку скоро. Встав і пішов на вулицю!». І це діє. Також допомагає тренер. У мене за всі роки він був один – Олександр Ротар. Дуже хороша людина і класний спеціаліст, проте дуже багато чому можна навчитися за книгами, які все розставляють на свої місця.
– Як реагують рідні та близькі на таке травматично небезпечне захоп­лення?
– На змаганнях травмувався тільки один раз: розтягнув зв’язки буквально на останній сотні метрів. Також часто траплялися судоми, але це вже після забігу. Однак в цілому все добре, боги трейлу мене жаліють (сміється).
Спочатку мене багато хто не розумів (та й зараз, мабуть, теж не дуже), бо цей вид спорту нестандартний. Сім’я сприй­має добре. Правда, трохи хвилюються, коли багато бігаю. Друзі теж нормально відносяться. Кількох уже підбив бігати, отже, все недарма.
– Що потрібно, аби займатися трейлранінгом?
– Це дуже важко. Ви маєте насправді це любити, не просто бігати заради фото або постів у фейсбуку, а задля себе, бо це круто і корисно. Якщо проходити зранку 5-10 кілометрів, то у вас одразу покращується настрій, тому що протягом дня нічого гіршого вже не станеться (сміється).
Біг – досить простий вид активності. Якщо у футболі, баскетболі чи волейболі необхідний інвентар, то тут вистачить кросівок, футболки і шортів. Звісно, потім хочеться більше. Може знадобитися спортивний годинник, спеціальне взуття із протектором та різні бігові штуки. Практично на всьому можна зеко­номити, але дуже не раджу купувати погані кросівки, бо через них легко отримати травму, і швидко закинути біг.
Тренуватися можна всюди, де є змога. Я це найчастіше роблю в Кам’янці, проте більше полюбляю бігати за міс­том або у своєму селі. Для трейлу бажано включати у тренування рух по нерівній місцевості, якщо такої немає, бігати сходами.

Ольга БАНАХ.