П'ятница, 29 Березня 2024 р.
21 Серпня 2020

МОЛОДІ Й АМБІТНІ

Далі знайомимо читачів із головними учасниками Любительської футбольної ліги. У минулих номерах «Подолянина» ми писали про дев’ять команд-учасниць турніру. Цього разу черга дійшла до представників топ-5: «Друзів» (м.Дунаївці), «Visa House» та «Локомотива».

«ДРУЗІ»

«Друзі»Гості з міста Дунаївці не виграють чемпіонат, але на фінішній прямій саме вони є головним фаворитом у боротьбі за бронзові нагороди. Також ця команда має напрочуд насичену історію, що вже налічує міжнародний досвід. Та назву, пов’язану зі світовим кінематографом…
– Декілька гравців нашої команди полюбляють американський серіал «Друзі», тому жартома вирішили взяти таку назву, – каже представник команди Денис КОШЕ­ЛЄВ.
– Як з’явилися «Друзі» у ЛФЛ?
– Команда народилася торік. Ми з компанією приятелів дивилися футбол. Випадково натрапили на турнір і вирішили заявитись, адже кожен із нас раніше займався футболом.
У нас є два тренери ДЮСШ – Дмитро Калинюк та Вадим Глуховатий. І потрібен був турнір, щоб здобути досвід для вихованців спортивної школи, а в Любительській лізі виявився хороший рівень організації.
– Чи брали «Друзі» участь в інших змаганнях?
– П’ятеро гравців, які створили колектив, виграли свій дивізіон у чемпіонаті Хмельницької області з мініфутболу, а потім їздили до Хорватії на міжнародний турнір із футзалу.
Декілька років тому ми іншою командою вигравали Другу лігу чемпіонату України з футзалу. Однак фінансова сторона питання не дала змоги продовжити грати на вищому рівні. Наразі основний кістяк команди – це футболісти, котрі вже намагалися знайти себе на професійному рівні. Але поки змушені грати у чемпіонатах районів, тому основ­-
не завдання для себе бачимо в можливості молоді пограти зі старшими гравцями. Це може допомогти в майбутньому, при переході з юнацького футболу в дорослий.
– Чи є серед молоді «Друзів» гравці, котрі мають професійне майбутнє?
– Так, на мою думку, це Богдан Біньковський, який, на жаль, зіграв лише три гри у ЛФЛ, а потім поїхав у Болгарію на тренувальний збір разом з академією київського «Динамо». Та ще Дмитро Прохорчук – лідер і капітан юнацької команди хмельницького «Поділля». Вони дуже виділяються, бо навчаються в сьомому та восьмому класах школи, але нічим не поступаються дорослим аматорам.
– Чи хлопці, ще діти, бояться грати зі старшими?
– Коли грають перші ігри, – так, але згодом перестають. Тут потрібно розуміти, що ми граємо в любительському чемпіонаті. Захмарного рівня гравців немає. Тому нехай молодь переборить страх тепер і потім буде готова до дорослого футболу. В Європі в 17 років уже грають в основах професійних команд, а в Україні ти «молодий та перспективний» у 23.
– Як оцінюєте свій виступ?
– Ми можемо бути третіми, але розраховували на більше. Втратили декілька перемог зі слабшими колективами. Однак це була недооцінка суперників у перших турах. Думали, що нижче ніж друге місце не посядемо, тепер вимушені боротися за третє.

«VISA HOUSE»

«Visa House» – це ще один колектив-дебютант у ЛФЛ. Однак, попри перші змагання у своїй історії, він ще має шанси, аби ввійти до списку призерів Любительської футбольної ліги.
– Ми любимо футбол та граємо, щоб корисно проводити час літніми вечорами, – натхненно розповідає представник команди Анд­рій КОМАРНІЦЬКИЙ.
«Visa House»– Андрію, команда вперше виступає в офіційному чемпіонаті, як виникла ідея для дебюту?
– Усе просто, в мене є компанія друзів, з якою ми часто граємо у футбол. Тому, коли проходив набір до ЛФЛ, вирішили заявитися. А «Visa House» – це назва нашої туристичної агенції, в якій нас лише двоє –
я та Олег Зубик, усі інші члени команди представляють не пов’язані між собою професії. П’ятеро гравців проживають у селищі цукрового заводу, де є непогані умови для тренувань.
– Які подальші плани?
– Точно будемо грати в наступному сезоні ЛФЛ. Також є бажання взимку взяти участь у міських змаганнях із футзалу. А далі побачимо. Мрії та бажання є завжди, однак багато чого залежатиме від коштів.
– Чи є в команді гравці, які намагалися спробувати себе на вищому рівні?
– Так. Владислав Тимощук був на переглядах у декількох професійних клубах. Зокрема, в «Моршині» та київському «Арсеналі». Це насправді той гравець, якого потрібно відзначити.
У нас хороша команда, яка розраховувала на перемогу. Але обставини не дозволили. Завадило те, що не завжди виходило повноцінно зібрати весь склад. Тому навіть якщо фінішуємо третіми, будемо трохи незадоволеними.

«ЛОКОМОТИВ»

«Локомотив» теж з’явився недавно, теж є «дружньою» командою, однак однією з родзинок цього учасника Ліги є те, що команда створювалася відразу на обласний рівень.
– Вигравали 4:0 та думали, що справу зроблено, – так описує одну з прикрих втрат очок представник команди Михайло БУДНІЦЬКИЙ.
«Локомотив»– Михайле, в сезоні ЛФЛ команда виступила досить добре. Однак як взагалі виник «Локомотив»?
– Ми збирали команду разом із друзями рік тому. Це були я – Михайло Будніцький, а також Ігор Го­леніщєв та Олег Попик. Тоді з головною метою – насамперед для ви­-
ступів у п’ятому дивізіоні чемпіона­-
ту Хмельницької області з мініфутболу.
– Яких гравців варто відзначити?
– Насамперед Владислава Олейника. Він забив 24 м’ячі у чемпіонаті та йде на третій позиції у списку найкращих бомбардирів. Ще більшої цінності цим здобуткам надає те, що Владислав – наймолодший гравець команди. Йому недавно виповнилося 20 років.
– Які подальші плани команди?
– Спочатку потрібно знайти спонсора. Наразі ведемо перемовини з однією зі страхових компаній. Восени плануємо знову грати у чемпіонаті Хмельницької області з мініфутболу. Але це затратно фінансово. То­рік загалом було витрачено близь­ко 50 тисяч гривень.
– Чи задоволені Ви сезоном у ЛФЛ?
– Не зовсім. У нас було декілька ігор, де ми дуже прикро втрачали залікові бали. У першій десятихвилинці громили «Нову Енергію» – 4:0. Подумали, що справу зроблено, та втратили перемогу. У грі з «Visa House» не завжди дотримувалися тактичного плану на гру. Це давало супернику можливість ефективно використовувати майстерність своїх гравців. Якби набрали очки у цих протистояннях, були б у топ-3. А так, на жаль, ні.

Олександр ЩЕРБАТИХ.