Неділя, 22 Травня 2022 р.

ВАНАТ ПРАГНЕ ГОЛІВ

На початку року наш земляк, футболіст Владислав ВАНАТ відсвяткував 20-річний ювілей. Попри юний вік, гру молодого нападника в рідному місті обговорюють уже давно. Спочатку ми звертали увагу на те, що Влад успішно рухається щаблями академії «Динамо», а тепер слідкуємо за його виступами в елітному дивізіоні українського футболу. Особливо насиченими на події були минулі 1,5 року: звання найкращого бомбардира чемпіонату України U-21, дебют у головній команді киян та вояж у «Чорноморець», де отримав постійне місце в україн­ській Прем’єр-лізі. Про все це нападник розповів журналістам «Подолянина» під час зимової відпустки, яку провів у рідному Кам’янці. До речі, навіть у свята гравець не лінувався, а постійно грав у футбол із друзями заради задоволення та підтримки спортивного тонусу.

Восени 2018-го Владислав розповідав нам, як розпочався його шлях у спорті. У 9-річному віці майбутній нападник натрапив на оголошення про набір до школи «Динамо» й попросив бать­ка відвідати столицю.

– Взяли до академії з першого разу, – зізнається тепер футболіст. – Більше на жоден набір їздити не потрібно було.
Там тренер Сергій Величко повідомив, що хоче бачити юного кам’янчанина в матчах першості Києва. Так Ванат закріпив­ся в системі «Динамо».

В УПЛ – КРАЩЕ

Десятиліття згодом, у сезо­ні 20/21, він стане найкращим бомбардиром молодіжного чем­піонату України, встановить національний рекорд і зіграє перший матч у дорослому складі найтитулованішої команди краї­ни. Нині Владислав каже, що не розглядав можливості залишитися на Кам’янеччині та продовжувати справу батька (Андрій Ванат – директор ПП «Авант­Аг­ро», підприємства, яке займається вирощуванням сільгосппродукції та виготовленням хлібобулочних виробів. – Прим. ред.), адже його життям є футбол. Але до своїх досягнень ставиться спокійно:
– Не було якогось секрету моєї результативності в молодіжному чемпіонаті. За рік до цього я забив 19 голів у 13 іграх U-19. Тоді змагання достроково завершили у зв’язку з пандемією, а якби продовжили, то забив би щонайменше 30. Тому сезон 20/21 був просто успішним, – каже футболіст. – Та й рівень конкуренції в іграх 19-річних і старшої вікової групи не надто різнився. Ми весь час грали проти однакових суперників, бо коли моє покоління переходило з U-19 у U-21, в інших клубах відбувався ідентичний процес.

– Очікував, що під завершення сезону дебютуєш в основі киян?

– Звичайно. Адже провів хороший рік і вважаю, що заслуговував вийти на поле. Але про те, що гратиму в останньому турі, не знав. Перед матчем мені сказали лише, що потрапив до заявки. Таке вже траплялося декілька разів, але тоді я залишався в запасі до кінця поєдинку. Однак проти «Колоса» ви­йшов на заміну та отримав трохи ігро­вого часу. Хоч це були лише 10 хвилин, проте відразу відчув різницю – виявилося набагато важче, ніж зазвичай, бо мені протистояли дорослі чоловіки, а не юнаки. Та­-кож були відмінності й на зборах.
У молодіжках доводиться виконува­ти багато бігової роботи без м’яча.
У дорослій команді більше з м’ячем і, звичайно, з вищою інтенсивністю.

– Вдалося потоваришувати з гравцями першої команди?

– Так. Віталія Миколенка знав ще з часів академії. Столична коман­да загалом досить молода, багато хлопців віком 20-25 років. Тому спілкування не проблема. У «Чорноморці» товаришую з Денисом Кузиком і Данілом Скорком, у «Динамо» – з Назаром Волошиним.

– Влітку минулого року Мірча Лу­ческу взяв тебе на тренувальні збори. Він спілкувався з тобою?

– У нас не було особистих розмов, хоч тренер міг підійти, сказати, що я добре зіграв чи забив хороший гол. Однак у тренувально­му процесі склалося дуже гарне враження про нього. «Містер» зважає і на дрібниці, моменти, на які одразу можна не звернути уваги. Наприклад, коли на зборах команда вправ­лялась у розіграші куто­-вих ударів, тренер ретельно розставляв футболістів, і ми один кутовий розігрували хвилин 15. Він нама­гається довести всі наші на­вички до автоматизму. Загалом я їхав тренува­тися та показувати свій максимум, а рішення щодо майбутнього – за тренерським штабом. Згодом мені повідомили, що можу відправитися в оренду. Мав змогу залишитися в «Динамо», тренуватись із головною командою, але грати за U-19 або поїхати до Одеси. Обрав другий варіант. Краще ж грати в УПЛ, ніж у чемпіонаті 19-річних.

ВИПРАВЛЯТИ ПОМИЛКИ ТА ОРІЄНТУВАТИСЯ НА СЕБЕ

Тож 30 липня минулого року Ванат став футболістом «Чор­номорця». В Одесі Владислав виступає на правах однорічної оренди. У першій частині поточного сезону він зіграв 18 мат­чів (17 – у чемпіонаті, 1 – в Кубку України), в яких зумів тричі засмутити воротарів суперника.
– Як оцінюєш першу половину сезону для себе?

– На 3 за 5-бальною системою. Якраз тричі відзначився (сміється). Якщо з уболівальницького погляду, то в кожному матчі мав мінімум по одному гольовому моменту. Якщо з професійного боку, то стає зрозуміло, що виникало багато ситуацій, у яких можна було ухвалювати інші рішення, грати краще. Якби все робив правильно, мав би по три взяття воріт щоматчу.

– У чому ж причина помилок?

– Це і недостатня зіграність із партнерами, і недостача досвіду виступів на такому рівні. В Одесі виступають багато футболістів, орендованих із Києва, тому часу на адаптацію не потребував. Однак іноді в мене щось не виходило, іноді – в команди.

– У чому Владу Ванату потрібно ставати кращим?

– У фізичній підготовці. Я працюю над силою та масою. Коли потрапляєш із дитячого в дорослий футбол, зіштовхуєшся з дорослими, фізично міцними суперниками, які змогли закріпитись і реалізуватись у професії. Тому це дуже непросто. Найбільше відчував таке на початку гри за «Чорноморець», згодом адаптувався, стало набагато легше. Для поліпшення форми займаюся з фітнес-тренером із Запоріжжя, який розписує мені план тренувань і харчування. Але не намагаюся стати Шварценеггером. Мій зріст і так дозволяє виборювати верхові м’ячі, тож надлишкова маса тіла може не допомогти в боротьбі, а лише зробити повільнішим. Також потрібно перестати не виключатись із гри у певних епізодах та більше брати ініціативу на себе.

– Недавно під час матчу в тебе виник невеликий конфлікт із партнером по команді Артуром Авагімяном. Що тоді сталося?

– Не з Авагімяном. У телеефірі неправильно перевели камеру з Артура на мене, тому склалося таке враження. Я кричав Євгенію Смирному, оскільки він невчасно віддав передачу. Звичайний ігровий момент, який після матчу ніхто не пам’ятає. Такі речі постійно трап­ляються і на тренуваннях, навіть під час гри з друзями.

– Ти – технічний і швидкий гравець. Доводиться зіштовхуватись із грубістю на футбольному полі?

– Так (сміється). Я приїхав у відпустку з побитими ногами. І більше постраждала права, хоч я й лівоногий футболіст. Але це частина футболу. На високому рівні тебе постійно притримують і б’ють. Олександр Сирота, який уже грає за основну команду «Динамо», розповідав, що захисник «Барселони» Жерар Піке спокійно міг вдарити ліктем під час силової боротьби. Така гра теж може стати елементом успіху.

– Продовжуючи розмову про іноземний футбол, хочу запи­тати: українським футболістам часто докоряють, що ті не володіють мовами. Яка в тебе ситуація?

– Я добре знаю англійську, вчив її з дитинства. Дуже допомогла мама. Вона добре знає мову і багато займалася зі мною. Під час гри в «Counter-Strike» іноді розмовляю з англомовними людьми в онлайні. Це відіграє роль додаткової практики.

– А який чемпіонат найбільше подобається?

– Англійський, іспанський, італійський, німецький, французький – уся топ-п’ятірка (сміється). Але з клубів найбільше імпонує «Ліверпуль». Дуже хороша команда. Вболіваю за них із 2014 року.

– Хто для тебе приклад на фут­больному полі?

– Подобається гра Роберта Левандовського з «Баварії» і, напевно, Кріштіану Роналду. Я захоплююсь їхніми переміщеннями на полі та тим, як вони бачать і аналізують гру. Оскільки результатом цього є велика кількість голів у їхньому виконанні. Але не хочу нікого наслідувати. Мені подобається футбол, який вони демонструють, проте хочу орієнтуватися лише на себе та покращувати власну гру.

– Яке завдання ставиш на наступну частину сезону?

– Головне прагнення – забивати в кожній грі.

За декілька днів після нашої розмови Владислав Ванат вирушив із «Чорноморцем» до Туреччини на тренувальний збір. Під час зимової паузи «моряків» очолив новий тренер – Роман Григорчук. Раніше спеціаліст уже працював у «столиці гумору» і залишив у серцях місцевих уболівальників теплі спогади про себе. Тож віримо, що із новим керманичем наш земляк вийде на новий професійний рівень. Вірять у це і в Одесі.

Олександр ЩЕРБАТИХ.

P.S. Уже після виходу статті в друкованій версії газети офіційний сайт клубу «Динамо» повідомив, що футболіст долучився до столичного клубу, який також проводить тренувальний збір у Туреччині.