Неділя, 29 Травня 2022 р.
4 Березня 2022

КОЛИ ВИЇЖДЖАЛИ, ВСЕ БУЛО ПО-ІНШОМУ…

Незадовго до початку російського вторгнення четверо представників СК «Чайка» вирушили до албанської Тірани, на етап Кубка світу з тхеквондо ВТФ. Однак повертатися нашій команді довелося в країну, яка воює, понад 2 доби, що повністю спростовує таке улюблене в РФ гасло «Спорт поза політикою».

Тренер Сергій ЧАЙКА з непов­нолітніми підопічними Марією Романенко та Даніїлом Майданюком прибули на Балкани 22 лютого. А ще один кам’янчанин Олег Маматов, який змагався серед дорослих, прилетів до Албанії за день до цього. У підсумку лише Олег зміг спокійно повернутись до України, адже його змагання відбулися раніше, і спортсмен вирушив до­дому в ніч на 23 лютого.
– Звичайно, всі ми отримали звіст­ку про те, що російська федерація на­пала на Україну одразу, як це стало­ся, – розповідає Сергій ЧАЙКА. – Але 24 лютого в нас ще були змагання серед юніорів, тому я намагався заспокоїти вихованців. Майже 30% учасників турніру – росіяни. Тож ми не могли осоромитися. Марія та Даніїл дійшли до 1/4 фіналу. Я вважаю, що на фоні величезного стресу це хороший результат.
Далі наші спортсмени повинні були полетіти з Тірани до Відня, а вже звідти – до Києва. Однак рейс до української столиці скасували, а разом із тим і не пус­тили кам’янчан на літак до Авст­рії.
– Не зміг додзвонитися до посольства України в Албанії. Потім нам дали інший номер – там слухавку підняли, але повідомили, що жодної допомоги не нададуть. Навіть не поцікавилися, чи є серед спортсменів діти, – додає тренер. – Виручила Всесвітня федерація тхеквондо, яка організувала нам автобус до українського кордону та дала в дорогу трохи їжі.
Виявилося, що коли Сергій Чайка із першого разу не зміг зв’язатися з посольством в Албанії, йому надали неправильний номер, і тренер розмовляв із представником української амбасади в Афінах. На жаль, далі на колектив СК «Чайка» очікували нові труднощі. Спочатку наша команда змушена була 10 годин пробути на сербо-угорському кордоні, хоч великої черги там не було, а коли дісталися до кордону Польщі та України, відчули, що війна триває. У Перемишлі спортсмени зіткнулись із блокпостами та великою кількістю людей, які прямували в обидві сторони. Тож до кордону довелося йти пішки, а на межі двох країн був колапс.
– Я таке бачив уперше в житті, схожого не знімають і в кінострічках. Із польської сторони були ті, хто просив нас перенести якісь речі на українську сторону, – каже Сергій Володимирович. – На самому кордоні – страшенні черги, плач, тиснява та жінки, які прощаються зі своїми чоловіками. А після проходження паспортного контролю ми ще пів години очікували, щоб нас вивели з території кордону, стільки було народу навколо.
На рідній землі теж було нелегко. На команду очікував батько Даніїла Майданюка, але через велику чергу до кордону він зупинився за 32 км до митниці. Тож тхеквондисти були змушені шукати транспорт, аби проїхати три десятки кілометрів. За цей короткий відрізок шляху навіть довелося здійснити пересадку. Далі була дорога на Кам’янець і блокпости, де машину ретельно перевіряли. Оскільки члени СК «Чайка» були змушені їхати додому також і в комендантську годину.
Шлях, що став складним завдяки «браттям»-росіянам, закінчився вранці 27 лютого. Тепер спортсмени перебувають зі своїми сім’ями, а їхній тренер Сергій Чайка долучився до територіальної оборони міста.

Олександр ЩЕРБАТИХ.