Четвер, 28 Березня 2024 р.
1 Квітня 2022

СПОРТ

САБІНА ПРИВЕЗЛА МЕДАЛЬ

Поки в Україні триває війна, все­світній спорт продовжує жити за звичним графіком. Час від часу до міжнародних змагань мають змогу долучитися й окремі наші атлети. Ка­м’янчанка Сабіна НОВОСАД 11-24 березня брала участь у чемпіонаті Європи з боксу U22. Вона поступилася в півфіналі та повернулася додому з бронзовою нагородою вагової категорії 52 кілограми. А трохи згодом розповіла нам про вояж до Хорватії.

– Взагалі не планувала бути учасницею європейської першості. Від початку повномасштабного вторгнення не було занять із боксу, – розповідає Сабіна. – Підтримувала фізичну форму за допомогою бігу і тих вправ, які можна виконувати вдома. Але за 4 дні до чемпіонату ви­явилося, що два перші номери українсь­кої збірної не можуть поїхати на змагання. Одразу розпочала тренуватися по два рази на день.

За декілька днів спортсменка вирушила на чемпіонат.

– Мій тренер Олег Люлько не міг пе­ретнути кордону, але саму в дорогу не відпустив – довіз до Львова. У «місті Лева» мене зустрів старший тренер чоловічої збірної, а у Хорватії з нами був делегат від Міністерства спорту. Також поталанило з розкладом боїв. Уже на місці я мала десять днів до першого бою, тож витратила їх на тренування.

Під час змагальної частини чем­піонату українка потрапила в дещо незвичні умови. І ні, виною всьому була не підвищена увага з боку громадян інших країни.

– У спортивних колах нас підтримували, – каже спортсменка. – Постійно вітали словами «Слава Україні!», особливо поляки та азербайджанці, але розмови про ситуацію в Україні з нами ніхто не починав, відчуваючи, певно, наш біль.

А от суперниця по півфінальному поєдинку здивувала. Це була місцева дів­чина, яка значно вища за мене та із набагато більшим розмахом рук. А я ж звикла, що іноді сама переважаю опоненток у розмірах, тому люблю працювати «другим номером» і влучати у візаві з дистанції. Та й боксерок таких розмірів у цій ваговій категорії в Україні просто немає. Тому цього разу довелося працювати не так, як завжди, часто зближуватися та йти вперед на суперницю.

Попри медальний виступ, майст­риня шкіряних рукавичок зізнається, що тепер хоче трохи «перезарядити батарейки»:

– Поки хочу відпочити. Попередні вісім років минули в ритмі тренувань і змагань. Тому буде невелика пауза, під час якої маю відновитися й усе проаналізувати, а вже тоді плануватиму майбутнє й рухатимусь уперед.

ТХЕКВОНДИСТИ ВСЕ ЩЕ В СТРОЮ

Недавно декілька вихованців СК «Чайка» поїхали на закордонні збо­ри. Тепер ті атлети, які мають право перетинати держкордон, повернуться до звичного способу життя. Та­ку можливість українцям надали федерації та спортивні клуби різних країн.
До Риму вирушили Даніїл Майданюк і Даніїл Баблонюк. Туди італійська федерація тхеквондо ВТФ запросила представників збірної Украї­ни. Поки в нашій державі триватиме війна, юні майстри єдиноборств покращуватимуть свої вміння на Апеннінах. Для Євгена та Марії Романенків днями дорога лише розпочнеться. Вони поїдуть у німецьке місто Дахау, що неподалік від Мюнхену. До Німеччини їх запросив один із місцевих клубів.
У майбутньому, можливо, кам’янчани матимуть змогу не лише підтримувати форму, а й брати участь в офіційних стартах.

– А ще деякі наші вихованці тренуються у Варшаві та інших містах, – каже тренер Сергій ЧАЙКА. – Спортивні змагання на міжнародній арені проводяться як завжди, а українці випа­дають навіть із тренувального проце­-су. Не зрозуміло, скільки триватиме війна, і чи буде фінансування після неї. Тому я радий, що наші спортсмени можуть і надалі займатися улюбленою справою.

Олександр ЩЕРБАТИХ.