САМ СОБІ ГІППОКРАТ

МАЙЖЕ ЗЛОЧИН

Спочатку варто зрозуміти, що спонукає нас займатися самолікуванням. Чинників досить багато. По-перше, власна самовпевненість. Спочатку у школі, а потім і в інших навчальних за-кладах нам втовкмачують, що людина все може, головне – бажання та трішки зусиль. Бажання вилікуватися – величезне, зусиль не пошкодуємо. Та й, врешті, хто краще за нас самих знає наш власний організм? Впораємося!

По-друге, економія часу та сили. Як тільки подумаєш про величезні черги у поліклініці, то мимоволі рука тягнеться до власної аптечки: «Якось уже сам вилікуюся…»

По-третє, кульгаві фінанси, які після затяжної кризи так і не піднялися на ноги у багатьох сім’ях. Лікар призначить обстеження, що не завжди безкоштовне, потім комплексне лікування забере чимало грошей, а закріп-лювальний ефект вишкребе з гаманця останні копійки. «Я такого не потягну!» – скажете Ви…

І не треба! На допомогу тобі прийде четверте і п’яте.

Четверте – це «мудрі» поради друзів, сусідів, родичів, які колись, здається, хворіли чимось подібним, тому з радістю по-діляться рецептом. Спасибі всім доброзичливцям!

П’яте – реклама. Коли бачиш у телевізорі такого розумного дядька в білому халаті, який перераховує симптоми, що є у тебе, і тримає в руках чудодійний препарат, говорячи, що це єдиний порятунок, ну як тут не повірити? Гайда в аптеку! 

Тут нас уже підстерігає шосте – добрий фармацевт, який із радістю проконсультує: «Що болить? Де коле? Візьміть те-то й те-то. Має допомогти». Яке полегшення! Ліки в кишені, ти біжиш додому задоволений від того, що з мінімальними витратами коштів, часу та сили нарешті придбав собі надію на одужання. Зауваж, лише надію.

…І МАЙЖЕ ПОКАРАННЯ 

Врешті-решт, більша частина хворих рано чи пізно таки звертається до лікарів. Втрачені гроші, сила та, найважливіше, час, коли хвороба набула хроніч-ної форми або перейшла в ту стадію, з якої дорога в один кінець. Утім слово фахівцям. Ми поспілкувалися лише з деякими лікарями, але в кожного з них свій список бідолах, що пройшли власні кола пекла, перш ніж звернулися по кваліфіковану допомогу.

Артур САВИЦЬКИЙ, лікар-онколог міської поліклініки:

– Людина чує те, що хоче чути. Якщо десять фахівців наполягають на оперативному втручанні, а одинадцятий «доброзичливець» (зауважте, – не лікар), каже, що можна вилікуватись і так, то хворий чомусь більше довіряє тому одинадцятому. 

…Пацієнтку 1962 року наро-дження, яка має подвійну пухлину, я терміново направляю в обласний онкодиспансер на операцію. Проходить два місяці, ця жінка стоїть на порозі мого ка-бінету та повідомляє, що, за порадою подруг, вона п’є чай, який має допомогти розсмоктати пухлину. Я їй чесно сказав, що вона вкоротила собі вік.

Ще одна, начитавшись бульварних газет типу «Порадниця» або «Бабушка», в яких друкують запитання читачів щодо лікування хвороб, а нижче – список порад від інших читачів, вирішила вилікувати пухлину за допомогою тих порад. Прикладала до пухлини тертий хрін, буряк, сечу, білу глину, одним словом, вигрівала ту пухлину, як могла, тим самим, стимулюючи ріст її клітин. Врешті, з пухлини утворилася виразка, з якою вже родичі привели хвору до мене. Я направив її у Хмельницький. Там жінку прооперували, а через місяць вона померла. І всі довго говорили про те, що, якби не операція, то людина ще б прожила. Але нікому не прийшло на думку, що хвора самостійно лікувалася протягом довгих двох років, довівши маленьку гульку до четвертої стадії захворювання.

Пам’ятаю одного хворого, який наскитався аж по п’ятьох костоправах-самоучках, лікуючи хребет, і лише потім звернувся по допомогу до лікарів. Після обстеження магнітно-резонансним томографом виявилося, що у його хребті – метастази. 

– Артуре Миколайовичу,  що більше допікає лікарям: самолікування хворих методами нетрадиційної медицини чи все-таки неконтрольованими лікарськими засобами?

– Народна медицина має право на життя, вона дає непогані результати, якщо поєднується з традиційним лікуванням. Але таке поєднання обов’язково має контролювати лікар. Більше турбує те, що хворі мають можливість самостійно обирати ліки в аптеці. Подивившись рекламу того чи іншого препарату, для надійності прочитавши про нього відгуки в Інтернеті, людина, не задумуючись, його купує. Часто-густо лікує захворювання, якого в неї немає. А те, що насправді є, залишається непоміченим довгий час. 

В усьому цивілізованому світі рекламу лікарських засобів уже давно заборонили. Її утримують останні форпости – Росія, Білорусь та Україна. Вважаю, що потрібно заборонити не лише рекламу лікарських засобів, але й біологічно активних добавок – БАДів. Звичайно, це не ліки, але від того вони не є безпечнішими. Ці препарати не проходять жодних лабораторних дослі-джень, не мають сертифікатів якості. У кращому випадку, вони взагалі ніяк не подіють на Ваш організм. А коли мова йде про заміну медичних препаратів на БАДи, то це просто самогубство.

Олег КРАСОВСЬКИЙ, завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії міської лікарні:

– У нас кожен вважає, що добре розуміється на політиці та медицині. Часто нашими пацієнтами є люди, котрі самі або за порадою друзів призначають лікування. Вони потрапляють до нас у вкрай занедбаному стані. На жаль, не завжди таких вдається врятувати. Особ-лива проблема з хворими на цукровий діабет. Без консультацій фахівця люди купують ліки або користуються рецептами народної медицини. По-тім – раптово гіпо- чи гіперкома, величезні ускладнення, навіть ампутація кінцівок. 

Пригадується останній випадок. До нас потрапив тридцятирічний чоловік із шлунково-кишковою кровотечею. Лікувався в одній із приватних фірм. Діагноз, який йому там встановили за своїми методиками, – холецистопанкреатит, запалення шлунку та дванадцятипалої кишки. На лікування витратив понад три тисячі гривень і, врешті, опинився в реанімації. Нам довелося буквально рятувати йому життя. 

Зважаючи на такі випадки, маю прохання до читачів: зі своїми проблемами звертайтеся до фахівців у лікарні, проходьте якісне обстеження, тоді Ви не лише зекономите кошти, але й врятуєте собі життя.

Віктор КОСТИНСЬКИЙ, лікар-хірург міської стоматологічної поліклініки:

– Моя медична практика нараховує сорок чотири роки. За цей період я неодноразово зу-стрічався з випадками самолікування. І кожного разу це були ускладнення, які доводилося важко та довго лікувати. На жаль, трьох людей так і не вдалося врятувати. Мова йде про таке запалення, як флегмона, або, як у народі кажуть, флюс. Інфекція локалізується в головному мозку, якщо це запалення верхньої щелепи, або досягає легенів, – коли нижньої. Виникає абсцес, з яким практично неможливо боротися. Все починається з того, що хворий зуб чомусь вигрівають, а цього в жодному разі робити не можна. Отож, замість того, щоб просто вилікувати зуб, ми змушені його рвати, чистити від гною м’які тканини, призначати антибіотикотерапію. 

Винахідливості наших людей немає меж. Іноді до хворого зуба прикладають не лише знеболювальні пігулки, але й продукти харчування, наприклад свиняче сало. Нещодавно в однієї пацієнтки на руці бачу величезний міхур. Виявляється, прикладала часник, щоб заспокоїти біль. Заспокоївся він тоді, коли зуб вирвали.

Людмила ЯБЛОНСЬКА, завідувач відділення старшого дитинства міської лікарні:

– Досить часто трапляються такі випадки, коли батьки починають самостійно лікувати дитину, а через тиждень-другий звертаються по допомогу. Час, як-то кажуть, втрачено. Якщо спочатку хворобу можна було вилікувати швидко та без використання складних препаратів, то вже потім їх доводиться призначати. Іноді батьки приводять дитину навіть після року безуспішного самолікування, приміром, гастродуоденіту чи холециститу. Розказують, які лікувальні чаї перепробували, які дієти використовували. Але ж курс лікування – це не лише дієта і чай. Хочу звернути увагу батьків на те, що сьогодні почастішали випадки захворювання нирок, особливо у дівчаток. Тому варто прислухатися до скарг своїх дітей.

– Людмило Броніславівно, Ваше ставлення до продажу в аптеках ліків без рецептів…

– Вважаю, що основна частина ліків має видаватися лише за рецептом лікаря. Більшість наших проблем виникає саме через безконтрольне вживання ліків пацієнтами. Турбує те, що наші фармацевти виконують роль лікарів-консультантів. Не-одноразово сама спостерігала за тим, як «турботливі» мами описують фармацевту симптоми хвороби дитини, а той, не задумуючись, призначає лікування. Часто фармацевтичні працівники дозволяють собі замінювати ті препарати, які призначив лікар, на інші, пояснюючи, що в інших – та сама діюча речовина. Батькам треба зрозуміти, що для аптекаря ліки – це товар, який потрібно реалізовувати, а Ваша дитина – його споживач. За такою ж схемою працює і реклама ліків. Надивившись відео-роликів, у батьків у підсвідомості закладається інформація про те, що кашель, приміром, можна вилікувати тим-то сиропом, а ангіну – тим-то спреєм. Приводячи дітей на огляд, родичі консультують нас, чим було б краще лікувати їхню дитину. Звичайно ж, лікарі на це не ведуться. Ми розуміємо, що не завжди рекламуються дієві та безпечні препарати.       

 І «ТРАВКА» РІЗНОЮ БУВАЄ

Не добра то справа – зважувати, що шкідливіше, – самолікування методами народної медицини чи хімічними препаратами. «Звичайно, хімічними», – скаже більшість і, можливо, матиме рацію. Але навіть добре відомі з давніх-давен трав’яні збори мають своє підводне каміння. 

Їх вправно навчився знаходити Анатолій ТОКАРЧУК, лікар-фітотерапевт аптеки народної медицини Данила ЗУБИЦЬКОГО:

– На сьогодні досить важливим є питання радіологічного контролю зібраних трав. Купуючи такі збори на ринках, Ви до-віряєте чесному слову продавця, бо жодних документів він Вам не покаже. Якщо матеріал зібраний на придорожніх смугах або біля підприємств хімічної чи важкої промисловості, то Ви швидше отруїте свій організм, аніж вилікуєте. Трави, які потрапляють в аптечну мережу, обов’язково проходять радіологічний контроль. Також трав’яні збори мають свій термін зберігання. Недобросовісні продавці можуть запропонувати неякісний товар. Наприклад, нагідки можна зберігати не більше року. Після цього вони втрачають свої лікувальні властивості. Також часто люди консультуються в нас із приводу тих зборів, які придбали на ринку. Іноді виявляється, що в тому переліку, який додається, ми не знаходимо одного чи й більше компонентів.

– Анатолію Казимировичу, існує думка, що лікування травами якщо й не допоможе, то навряд чи зашкодить…

– Отруїтися можна навіть водою. Все залежить від її якості та кількості. Для трав’яних зборів або настоянок існують спеціальні пропорції, яких обов’язково потрібно дотримуватися. Саме в лабораторіях таких пропорцій дотримуються. Сумніваюся, що бабка, яка торгує на ринку, скрупульозно зважує кожен компонент збору по 5-10 грамів. Усе це робиться, як правило, на око.

– Чи доводилося Вам зустрічатися з випадками самолікування?

– Хоча в нас і аптека, ми не намагаємося просто продати ліки. Люди, які до нас приходять, мають при собі результати обстежень, часто встановлені лікарями діагнози. Тільки за таких умов ми пропонуємо лікування. Якось прийшла одна жінка по ліки. Розповідає, що її сусідка лікувалася в нас і мала гарні результати. Жінки між собою порадилися і вирішили, що в іншої те ж захворювання. Звичайно, що дати ті самі ліки я не міг. Згодом з’ясувалося,  що в жінки зовсім інша хвороба.

БЕЗ «ВИБАЧТЕ»

Отож, коли так чухаються руки полікуватися, пам’ятай:

• для того, щоб щось вміло робити, потрібна спеціальна освіта. Якщо ти не електрик, то не полізеш на опору високо-вольтної лінії електропередач латати пошматовані вітром дроти. Ти і не лікар…
• якщо тебе дратують довгі черги у поліклініці, використай час із користю – прочитай щось цікаве та корисне (згадай, коли ти востаннє це робив);
• якщо ціна на медикаменти, запропоновані лікарем, тебе, м’яко кажучи, бентежить, чесно про це йому скажи (нехай краще фахівець, аніж фармацевтичний працівник, підбере тобі інші препарати);
• якщо, жаліючи тебе, рідні та друзі починають пропонувати «унікальні, стовідсоткові» методи лікування, чемно їм подякуй і… цього буде достатньо;
• якщо розумний дядько з екрана телевізора дивиться тобі прямо у вічі та наполегливо рекомендує придбати саме цей препарат, переключи канал, навчися говорити «НІ!» (бо ти чітко розумієш, що по той бік екрана – продавець: сильний, вмілий, який не гребує нічим, лиш би проштовхнути свій товар);
• і, нарешті, останнє! Полюби себе, краще пізнавай науку оздоровлення, а не самолікування.

P.S. Вважаєте, що все це Вас не стосується? Ви вмієте самостійно давати лад своїм проблем? Тоді продовжуйте самоЛІКвідовуватися. Вибачте, самоЛІКуватися.

Світлана ФЕДОРИШИНА, «ПОДОЛЯНИН».