ПРАВО НА ТУАЛЕТ

Хтось вирахував, що 3 роки свого життя людина проводить у туалеті. Саме це місце ми незмінно відвідуємо в середньому 6-8 разів на день. Мабуть, тому 2001 р. в Сінгапурі було створено Всесвітню туалетну організацію. На саміті дві сотні делегатів з Європи, Азії та Америки вирішили щорічно відзначати 19 листопада як міжнародне свято Дня туалету, до якого на всій планеті проводити заходи з наведення порядку в місцях, важливих для кожної людини. А девіз Всесвітньої туалетної організації звучить так: «Відсутність туалету – це порушення прав людини». Засновник Всесвітньої туалетної організації та її перший президент – сінгапурець Джек СІМ – вважає, що право на туалет є навіть важливішим, ніж право на свободу слова: «Якщо людина не може відвідати туалету, то про що вона може говорити?».

В Україні з туалетами завжди було сутужно. Навіть сьогодні частина мешканців нашого міста не має можливості скористатися каналізованим туалетом, досі відвідуючи «зручності надворі». Що ж казати про громадські вбиральні?..

СУМНИЙ РЕЙТИНГ

Минулого року «ПОДОЛЯНИН» вдався до екскурсії громадськими туалетами міста. Стан декількох на 100-тисячне місто «відхожих місць» виявився не просто незадовільним, а жахливим. Більш-менш чисто було лише у громадському туалеті в Центральному парку відпочинку. Цього року ми повторили екскурсію за звичним маршрутом, сподіваючись, що влада хоч якось відреагувала на проблему. Все-таки Кам’янець –  місто з претензією на туристичний центр. 

Перш за все, варто зазначити, що ми виявили всього чотири громадські вбиральні. Тим часом ще з часів СРСР санітарні норми визначали, що громадські туалети в населених пунктах мають розташовуватися через кожні 500 метрів з розрахунку: одне посадочне місце на 500 осіб. Та це вже щось із царини фантастики.

Найбільш презентабельний вигляд ззовні має туалет навпроти Ратуші в Старому місті. Втім лише зовнішнім його виглядом нам і довелося вдовольнитися, тому що двері виявилися замкненими. Минулого року ми теж не змогли потрапити усередину цієї вбиральні. За розповідями, вона працює лише влітку, коли в Старому місті спостерігається підвищення кількості туристів, решту часу замкнена. При нас намагалася потрапити до туалету і молода пара туристів. Дуже здивувалися, що замкнено.

Нічого не змінилося і в туалеті в парку, навпроти колишнього кінотеатру ім.Войкова. Гори сміття і нечистот, що вщент заповнили цю невеличку допотопну кам’яну будівлю, краще за будь-які таблички попереджають: «Не заходити! Небезпечно!». А поряд знаходиться парк розваг із атракціонами та пивом. Нормальний туалет тут був би дуже доречний.

Не виправдав наших сподівань і туалет за будівельним коледжем. Минулого року, коли ми сюди навідувалися, застали залишки старої вбиральні, а поряд – незавершену «новобудову» – новенький дерев’яний клозет. На сьогодні до «новобудови» неможливо наблизитися через  нестерпний сморід, який звідти лине. 

Кам’яна будівля громадського туалету в Центральному парку, на яку ми покладали останні надії, теж зустріла нас стійким запахом нечистот і брудом. У принципі, за дуже нагальної потреби, сюди зайти можна (на відміну від усіх інших туалетів, які ми відвідали), але враження залишаться надовго. 

ДОВГОБУД НА ВОДОЙМІ

Десь рік тому міська адміністрація вирішала, нарешті, зглянутися над кам’янчанами та гостями міста і розпочала будівництво підземного громадського туалету на Водоймі. Планувалося, що саме тут, де зупиняються туристичні автобуси (туристи далі подорожують Старим містом пішки), має бути громадська вбиральня. Зверху, над туалетом, мало розміститися кафе «Морозиво». 

Задум втілювали у життя то одні, то інші підприємці, але, вклавши кошти у будівництво, вони згодом чомусь відмовлялися від участі у проекті. Врешті, майже готова коробка  була виставлена на тендер. 

Подальша історія будівництва туалету досить темна. Фірма, що виграла тендер, продовжила будівництво. Але у депутатів міськради виникли певні сумніви щодо відповідності бюджету будівництва реальним затратам. Будівництво та фінансування було зупинено, а депутати мали створити комісію для розгляду ситуації, що склалася. Не встигли. Тепер проблему вирішуватиме новий депутатський корпус.

А що ж туристи? Як запевнив нас заступник міського голови Віктор ДИБАШ, у міської влади існує домовленість із дирекцією піцерії «Мак-смак», у туалет якої і водять організованими групами туристів. Незручно, бо туалет у піцерії маленький, а туристичні групи великі. Проте краще так, аніж шукати потім туристам темні кутки чи густі кущі в Старому місті. Але чи сприятиме така ситуація розвитку туризму, на який ми так розраховуємо?..

КУЩІВ НА ВСІХ ВИСТАЧИТЬ

Коли ми почали вивчати ситуацію з громадськими туалетами у місті, здивувало, що досі жоден підприємець не спробував заробити на їх відсутності. Здавалося б, купив декілька біотуалетів, поставив у найбільш людних місцях, і збирай собі гроші. Та, виявляється, туалетний бізнес у таких маленьких містах, як Кам’янець, – справа неприбуткова. Якщо врахувати, що біотуалет  у середньому коштує близько 500 доларів, то це скільки ж потрібно «пропустити» через нього клієнтів, щоб він хоча б окупив себе! Звісно, швидше і легше заробити, поставивши декілька гральних автоматів. 

Тому виховані гості, які відвідують маленькі міста, звикли у разі нагальної потреби користуватися вбиральнями у кафе та забігайлівках. А от де справляють природну нужду гості невиховані, краще не думати. Мабуть, там, де й невиховані кам’янчани. Але знаючи ситуацію в місті з громадськими туалетами, хіба їх осудиш?