ОТАКА ВОНА, «ДЯКА» ЧОРНОБИЛЬЦЯМ
Чорнобильська трагедія 1986 р. стала важким випробуванням для нашого народу. Але і сьогодні, через багато років після страшної екологічної катастрофи, колишнім героям-ліквідаторам доводиться боротися: вже не з вогнем і радіоактивним випромінюванням, а з бюрократією і чиновницькою байдужістю. І, на жаль, це протистояння часто завершується не на користь героїв.
Про те, як «віддячує» чорнобильцям рідна держава, розповідає ліквідатор аварії на ЧАЕС ІІ категорії, кам’янчанин Микола РЯБИЙ:
– Подія, яка відбулася 24 роки тому, – не лише національна трагедія, це була кара для народу, щоб він прокинувся та оцінив праведність свого життя. Її головна суть, на мою думку, – відучити від безмірної безпечності та безвідповідальності, об’єднати народ.
Тепер зрозуміло, що урок не пішов на користь. Шевченківське «Обніміться, брати мої…» так до наших людей і не пристало. Зате вони ще більше розпорошилися за соціальною ознакою, багатством. І пихатий скоробагатько сьогодні зі зневагою дивиться на земляків, які змушені покидати країну в пошуках заробітку. Таке ж ставлення і до бомжів, яких і за людей не вважають. Тобто у нас не в моді бути милосердним і меценатом.
До чорнобильців ставлення також неоднозначне і вибіркове. Одна справа, якщо ти – колишній голова Верховної Ради Іван ПЛЮЩ або, наприклад, колишній голова колгоспу чи директор. Тоді до тебе проявляється увага і повага, з’являються серйозні пенсії та пільги. А ще – інвалідність (якщо треба). Ну, а для простих людей усе простіше.
Я і сам нещодавно оформляв пенсію. Прийшлося півроку побігати. Якби знав, то зайнявся би цим ще рік тому. Виявилося, що для оформлення пенсії посвідчення і запису у військовому квитку з печаткою замало. Отже, мені сказали, що необхідно робити запит, аби пересвідчитися, чи дійсно я проходив службу в Чорнобильській зоні. Через три місяці я таки одержав відповідь, але треба було зайнятися визначенням середньої зарплати, яка б стала основою для пенсійних нарахувань.
На початку червня пенсію я нарешті оформив, але на мене чекав сюрприз. Виявляється, що нарахування пенсії відбувається з дня представлення всіх документів, а не з дня, коли людина досягла пенсійного віку. Отже, пенсійна плата за чотири місяці пішла у фонд держави. Я не скажу, що це велика втрата, пенсія у мене зовсім не депутатська, а все ж замислився: одна держава відкомандирувала мене в пекло, а інша, за яку я завжди голосував, зробила так, щоб зекономити на моїй пенсії. Дуже цікаво, ні до кого не придерешся, все за Законом.
