ВОЛОНТЕРИ ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

Споконвіку благодійність, взаємодопомога та піклування про ближнього цінувалися понад усе. Людей, котрі займалися такими благородними справами, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями чи добровольцями. Настали нові часи, і сьогодні ми по-іншому називаємо таких людей – волонтерами. 

У міському Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді (ЦСССДМ), директором якого є Юлія ПОБЕРЕЖНА, довгий час діє волонтерський загін, членами якого є майже 70 молодих людей, що добровільно, без будь-якої плати допомагають людям. Хто вони – ці творці добра та гарного настрою? Студенти, учні шкіл, є й такі, що волонтерством займаються з дитинства. Всі вони різні, але всіх їх об’єднує бажання допомогти, бути корисними людям.

Напередодні Дня волонтера ми поставили декілька запитань учасникам волонтерського руху міста і ближче познайомилися з деякими із них. 

Отож запитання були такими:

1. Що Вас спонукало стати волонтером? Як давно Ви займаєтеся цією справою?

2. Що найбільше запам’яталося за час роботи?

3. Яким Ви бачите розвиток волонтерського руху в країні?

Марічка МУЛЯР, голова волонтерського загону:

1. До волонтерського руху долучилася, коли мені було 10 років, стільки часу вже і працюю. Я живу у дворі, де знаходиться Центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, тож багато моїх друзів були волонтерами. Якось вирішила зайти з ними до Центру та поцікавитися, що ж тут відбувається. Цікавість переросла у захоплення.

2. Ця робота сильно змінила моє життя. Раніше я би, можливо, пройшла повз людей, які потребують допомоги, а тепер не можу. Змінилося ставлення до багатьох речей, я стала більш толерантною, доброзичливою, терплячою. На мою думку, волонтером треба бути за покликом душі та серця. За свою роботу ми не отримуємо жодних матеріальних благ, проте отримуємо задоволення від допомоги іншим і відчуття, що ти комусь потрібен, що день прожив не даремно, подарував хвилини радості. Ми дуже багато працювали з дітьми з обмеженими можливостями. І дійсно складно бачити те, наскільки таким діткам важко в житті та як хочуть вони простого спілкування, уваги.

3. На мою думку, волонтерський рух у країні має бути більш масштабним. Школи волонтерів існують у бага-тьох містах України. Добре було б, якби час від часу організовувалися загальні збори волонтерів, щоб ми мали можливість ділитися досвідом і співпрацювати. Взагалі, хочеться, щоб кожна людина десь у глибині душі була волонтером. 

Антон КОВТУН:

1. Оскільки мої родичі працюють у Центрі, то участь у волонтерському русі брав ще змалечку. І ті заходи, які ми проводили, мені дуже подобалися. Досі не покидаю цієї благородної справи.

2. Кожен випадок роботи з людьми по-своєму цікавий. Спогадів та емоцій дуже багато, і всі вони лише позитивні. Взагалі, робота з людьми важка та легка водночас. Допомагаючи іншим, ти вчишся розуміти, співчувати, навіть просто слухати.

3. Хоч волонтерській рух у країні активно розвивається, але й досі ще залишається багато невирішених проблем. Основною з них є неправильне трактування волонтерства. Часто люди плутають це поняття із благочинністю.

Тетяна ДЕРЕНІВСЬКА:

1. Волонтером стала давно, навіть не пам’ятаю цієї дати, але можу сказати, що, в першу чергу, це був інтерес до чогось нового та цікавого, який переріс у роботу. І вона корисна не лише для мене, а й для інших 

людей.

2. Найбільше запам’яталося проведення мотиваційних акцій у навчальних закладах зі здорового способу життя та профілактики негативних явищ у моло-діжному середовищі. Наприклад, сподобалося, коли ми проводили акцію до Дня некуріння та обмінювали цигарки у курців на цукерки. 

3. Вважаю, що волонтерський рух потрібно розвивати, залучати до участі в ньому якомога більше людей, більше інформувати, адже багато хто не знає, хто такі волонтери та чим вони займаються. Також більше уваги потрібно приділяти дітям з особливими потребами.

Яна ТЮЛІНА:

1. Волонтером працюю вже два роки. Навчаюся на факультеті корекційної соціальної педагогіки та психології національного університету. Спочатку це була звичайна цікавість. Тепер це переросло в захоплення.

2. Запам’яталися ігротека для дітей, яку ми проводили на Черемушках, та акція «Діди Морози – волонтери», під час якої ми розносили подарунки дітям з функціональними обмеженнями. Коли з книжок дізнаєшся про таких дітей, це виглядає якось абстрактно, а коли на власні очі бачиш, то це стає набагато ближче.

3. Мало людей знають, що взагалі є такий рух, а якщо і знають, то не розуміють значення слова «волонтер». Має бути достатня просвітницька робота в цьому напрямку. 

Регіна ТЮЛІНА:

1. Про волонтерів розповіла сестра, бо я раніше навіть не знала, що є такі люди. Вона мене і привела у Центр. Усі акції та заходи, в яких брала участь, дуже сподобались. Тож уже півроку є волонтером.

2. Мій прихід у волонтерський рух співпав із з’їздом волонтерів Хмельницької області, який проходив влітку в Бакоті. Спілкуючись із досвідченими волонтерами, зрозуміла для себе багато нового та ще більше утвердилася в прагненні стати справжнім волонтером.

3. Вважаю, що волонтерський рух має бути більш масштабним. До цієї роботи потрібно залучати якомога більше учнів і студентів. 

Олена ЗАРІЧНА:

1. Спочатку було просто цікаво спробувати себе як волонтер, а потім це переросло в роботу, яка приносить задоволення. Для мене бути волонтером – це відпочинок, нові вміння та навички у професійній діяльності та особисте зростання.

2. Найбільше запам’яталася акція «Діди Морози – волонтери». Можливо тому, що була першою, в якій я брала участь. Ми роздавали подарунки дітям з обмеженими функціональними можливостями. І це усвідомлення того, що ти робиш комусь добро, даруєш свято, можеш бути корисним для інших, а не тільки для себе, – надихає та дарує справжню насолоду.

3. Хотілося, щоб про волонтерський рух знали якомога більше людей, щоб проводилося більше акцій і виховних заходів різного напрямку.

– Нашим волонтерам ми допомагаємо виховати в собі характер і розвинути лідерські якості, – додає директор ЦСССДМ Юлія ПОБЕРЕЖНА. –  Ми даємо знання, які допомагають їм розвивати громадянську позицію та почуття відповідальності, вдосконалювати себе, вміти вирішувати конфлікти, знайомимо з методами, які допоможуть зробити внесок у розвиток громади та суспільства. Також для молодих лідерів ми проводимо тренінги з розвитку проектів, волонтерського менеджменту та нарощування потенціалу.

Я вважаю, що волонтерська діяльність, як прояв милосердя і доброчинності, буде існувати доти, доки існує потреба людей у допомозі та соціальній підтримці, доти, доки будуть люди, спроможні, не замислюючись, віддати частку свого серця іншій людині.