ЖИТТЯ НА КІНЧИКУ ГОЛКИ…

30 жовтня – День БНОН

Люди все життя чогось прагнуть, віддають силу та енергію задля здійснення мрій. Хтось мріє про гарну роботу, славу, гроші чи удачу, для когось пріоритетом є сім’я та здоров’я близьких, а для декого всі мрії зводяться до однієї – отримати дозу, «кайф».

Жахливо усвідомлювати, але ми живемо в суспільстві парадоксів, де поруч ходять здорові, сильні, амбіційні, котрі люблять життя, і ті, хто за секунду виміняв власне життя, продавши душу наркотикам…

Протягом 17 років на державному рівні ведеться боротьба із цим жахливим суспільним явищем. З кожним роком статистика поширення наркоманії серед українців малює для нас усе більш невтішні картини: кількість залежних від «кайфу» зростає в середньому на 10-15 тисяч осіб щорічно. І якщо раніше кількість наркозалежних збільшувалася в основному в промислово розвинених регіонах країни, то сьогодні їх стає все більше у сільській місцевості.

– Сьогодні питання боротьби з наркозалежними людьми набирає дещо іншого характеру, – розповідає старший опер-уповноважений СБНОН міськвідділу міліції Олексій ТВЕРДУН. – Основна увага зосереджується на профілактичній роботі серед населення. Запобігання наркозалежності серед підлітків (найбільш соціально вразливого прошарку суспільства) – одне з головних завдань, яке сьогодні стоїть перед відділами боротьби з незаконним обігом наркотиків. 

З метою посилення протидії незаконному обігу наркотиків нині триває операція з профілактичного відпрацювання навчальних закладів міста. За період її проведення виявлено три факти незаконного зберігання наркотичних речовин, з яких марихуану було вилучено в учня училища, а також на спортивних майданчиках двох шкіл міста було затримано молодиків, в яких також вилучено марихуану. Наркотичне зілля вони зберігали для власних потреб. 

За словами правоохоронців, профілактична робота серед населення дала певні позитивні результати. Так, якщо минулого року було зареєстровано 112 злочинів по лінії БНОН, то цього року – 74. Зменшилася кількість збутів наркотичних речовин та їх незаконного виробництва, виготовлення чи придбання без мети збуту. Та, незважаючи на це, статистика наркозлочинів і досі залишається невтішною. Так, за останніх 9 місяців працівниками СБНОН порушено 37 справ за ст.307 

ч.1, 2 ККУ (збут наркотичих засобiв), 

33 – за ст.309 ч.1 ККУ (зберігання наркотичних засобів без мети збуту), задокументовано один факт утримання місць виготовлення та вживання наркотичних засобів (притону). У ході розслідування кримінальних справ, порушених щодо наркозбувачів, працівниками СБНОН було накладено арешт на майно на загальну суму 174 тис.грн.

– За останні декілька років на нелегальному ринку наркотиків нашої держави відбувається переорієнтація на вживання синтетичних психотропних і сильнодіючих лікарських засобів, а особливо – трамадолу, – додає оперуповноважений СБНОН міськвідділу міліції Олександр СЕРВЕТНИК. – Це пов’язано з відмовою любителів «надзвичайних відчуттів» від ін’єкційного «зілля» та перехідом до вживання пероральних психоактивних засобів. Особовим складом міськвідділу міліції з початку року під час проведення операції «Батискаф» було вилучено 2084 пігулки сильнодіючих лікарських засобів. Також вилучено 1,7 г амфетаміну, 470 г макової соломки, 2,5 кг марихуани, 1,6 л ацетильованого опію, 62 кущі рослин коноплі.

Безперечним досягненням нашого сектору можна назвати те, що в аптеках міста більше не продають таких таблеток, як «Спазмалекс», «Ефект» і «Теофедрин». Власники аптек нарешті нас почули та зрозуміли, що таким продажем ненавмисно, але відкривали шлях до смерті наркозалежним людям, адже від таких препаратів людина йшла із життя за рік-два.

ЗАЛИШИТИСЯ СЕРЕД ЖИВИХ?..

Історії, коли люди з успішних і перспективних перетворювалися на залежних від дози, можна розповідати годинами. Вони вражаючі та жахливі кожна по-своєму. Проте їх об’єднує одне – безглуздість. Безглуздість, яка одного дня штовхає до фатального вчинку. Безглуздість, яка перетворює життя на марево. Безглуздість, яка, зрештою, легко та невимушено забирає життя…

Доля їх звела ще в дитинстві. Троє товаришів, про таких кажуть «нерозлийвода», ходили в одну школу, відвідували одну спортивну секцію з футболу, мріяли про те, як виростуть, стануть успішними та досягнуть у житті всього, чого так бажали в дитинстві. В інституті, де навчалися, вирізнялися гарними спортивними статурами, серйозністю намірів. Ніхто з одногрупників чи викладачів навіть уявити не міг, як повернеться життя кожного з них. А повернулося дуже круто, принаймні, для двох. 

Сьогодні вже й не пам’ятають, хто саме на одній зі студентських вечірок за-пропонував їм, мовби насміхаючись: «Що, спортсмени, не злякаєтеся з нами покурити травки?». Спортсмени не злякалися, і з такою ж насмішкою говорили потім, що травка – це несерйозно, залежності не викликає, і вони, якщо захочуть, курити не будуть. Але йшов час, а бажання кинути курити траву не зникало, навпаки, все більше затягувало. Не відомо, чим би все закінчилося для першого товариша, якби не армія. Саме вона дала можливість і шанс зупинитися, зіскочити з цієї слизької стежки. 

Для двох інших дорога в наркозалежність із кожним днем ставала все більше очевидною та прогнозованою. Один із хлопців був із заможної родини, тож, коли друзі вперше спробували «ширку», питання, за які гроші взяти наступну дозу, не стояло так гостро. Для батьків існувала залізна «відмазка»: син витрачає кошти на навчання. У другого хлопця батьки великих статків не мали, тож вирішення проблеми з дозою стало очевидним: він почав тягнути з дому все, що неправильно лежало. Через деякий час цінні речі почали зникати з будинків сусідів. Так бідолаха вперше потрапив за грати. З того часу життя було чітко поділене на тюрму та короткострокові виходи на волю, під час яких чергова доза, крадіжка, доза, в’язниця… Помер зовсім молодим від туберкульозу кісток.

Кожна наступна доза колись красивого молодого хлопця з кожним днем перетворювала на старого, змученого чоловіка, в очах якого лише зрідка запалювався вогник. Ні, не до життя, – до чергової дози. Помер товариш від передозування «Спазмалексом». Правоохоронці знайшли його тіло зі шприцом, що стирчав у паху, немов жорстока насмішка: «Ну, що, спортсмени, покурили травки?»…