РОЗЛУЧИВСЯ – УТРИМУЙ!

Останнім часом найбільша кількість звернень громадян до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді стосується питань, пов’язаних із наслідками розлучень, найбільш поширеними з яких є стягнення аліментів, поділ спільного майна, визначення порядку зустрічей з дитиною одного з подружжя тощо. 

З приводу стягування аліментів на дитину коментар надає провідний спеціаліст, юрисконсульт Центру ССДСДМ  В’ячеслав ГАЛАЙБІДА.

– Це далеко не весь перелік питань, які постають перед парою, яка розриває шлюб. Наприклад, досить багато людей розраховують на порядність колишнього чоловіка (дружини) і не звертаються до суду із заявою про стягнення аліментів, обмежуючись усною домовленістю, чим позбавляють себе можливості в майбутньому отримувати допомогу від держави. Тому що, зазвичай, розмір аліментів, відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Прожитковий мінімум, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.», становить: 

– для дітей віком до 6 років: з 1 січня – 816 грн.; з 1 квітня – 832 грн.; з 1 жовтня – 853 грн.; з 1 грудня – 870 грн.; 

– для дітей віком 6-18 років: з 1 січня – 977 грн.; з 1 квітня – 997 грн.; з 1 жовтня – 1022 грн., з 1 грудня – 1042 грн. 

Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, чи не мають можливості утримувати дитину, то їй призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Зазначена допомога призначається на підставі рішення суду про стягнення аліментів і довідки із державної виконавчої служби про неможливість їх стягнення. Звичайно, людина, яка не має рішення суду про стягнення аліментів, не має підстав звертатися до виконавчої служби по отримання відповідних довідок, і, як результат, – не може реалізувати свого права на отримання державної допомоги.

Ось ще цікавий момент. Мало хто знає про право на своє утримання від колишнього чоловіка (дружини). У ч.4 ст.76 СКУ зазначено: «якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу, і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом 3 років із дня розірвання шлюбу».

Також у сімейному законодавстві зафіксовано право на утримання дружини (чоловіка) у разі проживання з нею (ним) дитини. Про це зазначено у ст.84 та 86 СКУ. Це право зберігається до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади у фізичному або психічному розвитку, дружина (чоловік), з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка (дружини) до досягнення дитиною шести років. Право на утримання чоловік (дружина), з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він (вона) працює та незалежно від їхнього матеріального становища, за умови, що дружина (чоловік) може надавати матеріальну допомогу.

По більш детальну інформацію звертайтесь: вул.Князів Коріатовичів, 5а, Центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, тел.: 3-99-35.