Четвер, 28 Березня 2024 р.
10 Червня 2011

НЕДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ САДКІВ

Комусь видасться дивним, але в нинішній районній дошкільній освіті є дві основні проблеми, кардинально протилежні за своєю суттю. Перша притаманна всім сільським районам нашої держави – старіння населення, низька народжуваність, висока смертність і, як результат, різке зменшення дітей. У великих населених пунктах, як, наприклад, Жванець, Оринин і приміські села, простежується зовсім інша ситуація. Вона є ніби віддзеркаленням міського стану справ у дошкільній освіті. Тут уже не просто не вистачає місць у дитячих садках – їх катастрофічно катма. 

НЕМАЄ ДІТЕЙ, АБО ДІТИ, КУДИ ВАС ПОДІТИ? 

НЕДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ САДКІВ Ситуація парадоксальна. І з кожними роком вона лише загострюється та все більше поглиблюється. А якщо нічого не робити, то такий стан справ може стати однією з причин соціально-гуманітарної катастрофи села. 

Повернемося до ситуації №1 – нестача дітей. Нині в районі нараховується 63 дошкільні навчально-виховні заклади. Самі представники влади зізнаються, що деякі з них функціонують виключно на папері. Офіційна ж версія – заборона експлуатувати заклади через невідповідність санітарно-епідеміологічним нормам. Але це, як кажуть, «відмазка». Головна ж причина криється саме у нестачі дітей. На сьогодні припинили свою діяльність дитячі садки в сс.Шутнівці, Шустівці, Великозалісся, Гринчук, Ріпинці й Тарасівка. 

Але є ще й інший бік медалі: деякі дитсадки відвідують 5-8 дітей (коли мінімально допустима їх кількість для функціонування такого закладу має складати 12-15). 

– Наприклад, у Приворотті побудовано типовий дитячий садочок на 120 дітей, – відзначає голова райради Іван РОМАНЧУК. – Сьогодні його відвідує до 30 дітей. Поруч – дитячий садок у Підпилип’ї, в який ходить 6-8 дітей. Їдальні там немає, та й інших проблем вистачає. Чому ж цих дітей не перевести в Привороття, тим паче, що сьогодні звідтіля автобус возить дітей до школи? А гроші трансфером можна перевести з однієї сільської ради в іншу. Законодавством це не забороняється. 

Протилежним полюсом цієї картини є ситуація із нестачею місць у дитячих садках або ж відсутністю дошкільних навчально-виховних закладів як таких. Наприклад, у с.Жовтневе нині немає дитячого садка, зате є 134 дитини дошкільного віку. Схожа ситуація і в с.Смотрич. Там проживає 57 дітей. Дитячого садка теж немає. У с.Кам’янка, де є 105 дітей дошкільного віку, відсутній дитячий садок, діє лише група з короткотерміновим перебуванням дитини (вчаться у спортивному залі школи). Спостерігається перевантаженість груп дошкільних закладів у сс.Довжок, Гуменці, Вербка, Оринин, Кадиївці, Слобідка-Рихтівська та Жванець. Як тут бути? Невже йти шляхом СТАЛІНА на примусове переселення?..

Якщо закрити дитячий садок просто, то відкрити не лише складно, а й затратно, особливо якщо потрібно будувати його з нуля. Там, де дитячі садки існують, але не можуть охопити всіх дітей, завідувачі змушені йти на певні хитрощі: купують 2-3-ярусні ліжка, аби хоча б таким чином задовольнити попит на дитячий садок. 

– На сьогоднішній день завершується реконструкція приміщення для дитячого садка у селі Гуменці, – говорить заступник голови РДА Павло ДОВГОПОЛ. – У другому півріччі планується відкриття додаткових груп у Довжоцькому та Слобідсько-Рихтівському дошкільних закладах.

Попри це, у приміських селах ситуація має просто утопічний вигляд. Відсутність вільних приміщень, які можна було б переобладнати під дитячі садки, або ж відсутність коштів на зведення нових роблять ситуацію патовою: діти є, а навчати їх немає де. 

ХТО ПЛАТИТЬ, ТОЙ І ЗАМОВЛЯЄ

НЕДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ САДКІВ Із прийняттям нового Бюджетного кодексу, який вступив у дію цього року, в районній дошкільній освіті відбулася низка організаційних перетворень. Звичайно, цього можна було б не помічати, якби їх вплив не був настільки значимим у подальшій долі.

Насамперед усі помітили, що на початку цього року в районі відбувся своєрідний «парад розлучень» – вихід дитячих садків зі складу НВК. Пов’язаний цей крок, у першу чергу, із передачею управління фінансами з одних рук в інші: воно перейшло із відділу освіти РДА до селищної та сільських рад. Можливо, такі організаційно-фінансові кроки були би виправдані та доцільні, проте є декілька «але»… 

Ці косметичні, на перший погляд, зміни породили низку конфліктів (явних – прихованих, теперішніх – майбутніх). До прикладу, важко зрозуміти та дати аргументоване пояснення того, чому призначення-звільнення завідувача дитячого садка відбувається в кабінеті начальника відділу освіти РДА (без жодного погодження із сільським головою)? Натомість, чому призначення-звільнення усіх інших працівників проходить уже в кабінеті сільського голови? Такі юридичні казуси, які деколи можуть бути більш ніж юридичні, відзначають голова райради Іван РОМАНЧУК і заступник голови РДА Павло ДОВГОПОЛ. До речі, і самі працівники дошкільних навчально-виховних закладів говорять про парадоксальність цієї ситуації. 

Така неузгодженість комусь може здатися банальною, та це лише на перший погляд. Проти того, аби цю ситуацію прирівнювали до дріб’язкових, виступає голова райради Іван РОМАНЧУК. Як приклад він наводить сьогоднішній стан справ навколо ФАПів та амбулаторій у селах району. Від необдуманих дій, які, до речі, також пов’язані зі змінами в Бюджетному кодексі, медичні заклади значно програли. 

НЕДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ САДКІВ Виходів із цієї ситуації існує декілька. Один із них криється в тому, щоб фінансування й справді залишити за сільськими радами та узгоджувати із ними кадрові призначення. Інший варіант – увесь контроль над дитячими садками покласти на відділ освіти, в тому числі й фінансування, як це відбувається зі школами. Останній шлях, можливо, був би найдоречнішим, якби не повторював сьогоднішнього «митарства» ФАПів. За таких умов сільська рада та громада будуть просто відсторонені від дитячого сад-ка і не будуть зацікавлені вкладати в нього кошти та підтримувати його. 

ДИТЯЧИЙ САДОК – ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ?

Розмовляючи на тему мережі дитячих садків і їх майбутнього цікаву думку висловив голова райради Іван РОМАНЧУК: «Перед тим, як відкривати дитячий садок, ми повинні дати собі відповідь на таке запитання: як їх будемо закривати?. Іван Михайлович не приховує, що багато дитячих садків відкривалися і нині функціонують лише формально. Писалося, що його будуть відвідувати 12-15 дітей, а насправді туди ходить максимум 5-7. І з кожним роком відвідуваність лише зменшується. 

– Щороку в нашому районі маємо мінус 700-800 чоловік, – відзначає голова райради. – Але, попри це, штати як у медицині, так і в освіті, в тому числі дошкільній, залишаються на тому самому рівні. Так не може бути, це суперечить здоровій логіці.

Багато дитячих садків виглядає нині як філіал із працевлаштування Центру зайнятості. Ну як інакше можна пояснити, що в дитячому садку шість людей персоналу, а відвідує його п’ятеро дітей? Саме таку картину представники влади застали в Китайгородському дитсадку. Звичайно, як виправдання можна сказати, що там 2,5 ставки, але хіба можна навіть за таких обставин говорити, що кошти в дошкільній освіті використовуються раціонально? У Вихватнівцях інспекція застала схожу ситуацію, от тільки з п’яти дітей, які відвідують тамтешній дитячий садок, троє – діти персоналу. Цікаво!? Ще б пак.

Влада відзначає, що, незважаючи на скрутне фінансове положення в державі, видатки на дошкільну освіту цього року зросли. І зросли значно. Як говорить начальник фінансового управління РДА Олександр ФЕДИК, порівнюючи з минулим роком, фінансування дошкільної освіти збільшилося на 1,5 млн.грн. Загалом із Держбюджету на ці цілі передбачено 11,340 тис.грн. Сума вражаюча! Стане ще більш вражаючою, коли зазначимо, що майже 70% із неї йде на оплату праці працівників дошкільної освіти (при цьому їхній зарплаті не позаздриш). І лише 13% від цієї суми йде на харчування дітей. Мимоволі виникає запитання: не мало в ракурсі боротьби за здорову націю!? До речі, головний фінансист району відзначає, що сьогодні в дитячих садках існує проблема із раціоном, в якому переважають макаронні вироби, картопля, натомість недостатньо, а то й узагалі немає, риби та твердих сирів. До дефіциту можна віднести і фрукти. 

НЕДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ САДКІВ Ще один цікавий факт. Як не парадоксально, але завідувачі дитячих садків не зацікавлені, аби в їх навчальні заклади ходило більше дітей. І тут теж усе криється в грошах. Річ у тім, що як у медицині, так і в освіті, в тому числі й дошкільній, фінансування відбувається на людину (дитину). І тут немає значення, чи ходить ця дитина до дитячого садка, чи лише прописана в селі, кошти все одно надходять на рахунок дошкільного навчального закладу. 

У приватній розмові деякі завідувачі дитсадків і справді відзначають, що садки, де записано багато дітей, а, натомість, відвідує їх незначна кількість, мають можливість розвиватися та оновлюватися. За рахунок цих «незатребуваних» коштів можна зробити ремонт, придбати побутову техніку чи необхідний інвентар. А от у дитячих садках, де відвідуваність дотягує до 100% (наприклад, Жванець, Нігин, Сахкамінь), коштів не вистачає на елементарне. 

На думку окремих спеціалістів, цю ситуацію могли би виправити зміни в бюджетному законодавстві. Як приклад наводять шлях, коли всі кошти зосереджуються в управлінні освіти, яке розприділяє їх по місцях.

– Але це ручний метод, який ми пережили, – говорить начальник фінуправління РДА Олександр ФЕДИК. – Він теж не дозволяє ефективно та раціонально використовувати кошти. Але, і формульний метод має свої недоліки, які цілком помітні на прикладі дитячих садків, адже він не повністю враховує такі параметри, як відвідуваність, система опалення, вартість доставки харчів, палива тощо.

Зрештою, ефективність вкладання коштів у ту чи іншу справу не можна підганяти лише під окрему формулу. Багато чого, якщо не більшість, залежить від менеджерських здібностей того чи іншого керівника. Наприклад, важко пояснити, чому на передплату видань у Довжоцькому садочку закладено 1,6 тис.грн. на рік, а в Подільському, де в десять разів менше дітей, – 2 тис.грн. Хіба можна такі речі відрегулювати формулами?

ДО ПОБАЧЕННЯ, ДИТСАДОК! ЗДРАСТУЙ, МЕРІ ПОППІНС!   

Міняти систему фінансування чи не міняти? Вирішення цих дилем аж ніяк не дасть нам відповіді на головне запитання: як створити дошкільну освіту сучасності?

Як би хто не намагався прикрасити нинішнього стану дошкільної освіти, вона у нас закостеніла та тримається на засадах понад півстолітньої давності, а отже, застаріла. Врешті, її можна охарактеризувати декількома наступними епітетами: неповоротка, архаїчна та, чого гріха таїти, неефективна. Нині потрібно зробити все, аби епітети були іншими: мобільна, зручна, доступна, сучасна. 

Як цього досягти?! Існує декілька способів, та, на нашу думку, найефективнішим і найкращим було б створення мережі приватних дошкільних навчальних закладів. Цей шлях одразу б допоміг вирішити інші суміжні та не дуже проблеми для села. 

НЕДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ САДКІВ Усім зрозуміло, що будівництво в приміських селах дитячих садків, де це вкрай необхідно, перспектива якщо не нездійсненна, то дуже далека. В той же час діти, які там живуть, уже сьогодні потребують знань, виховання, спілкування… За таких обставин приватні дитячі садки на дому були б якраз до речі: не потрібно витрачати коштів на капітальне будівництво. З іншого боку, можна забезпечити роботою декілька десятків педагогів. Усе це в гармонії дозволило б, підвищивши зайнятість і забезпеченість населення, дати дітям справді гарну дошкільну освіту (конкуренція заставляла б працювати ефективно, сучасно та раціонально). 

На користь приватних дитячих садків говорять усе ті ж фінанси. Згідно з нормами, на дитину, яка відвідує дитячий садок, держава виділяє 6372 грн. на рік. Припустімо, що приватний садок буде відвідувати 10 діток. За таких умов дохідна частина цього закладу складатиме близько 

64 тис.грн., і це без врахування батьківської плати. Інша арифметика говорить, що в державних установах, тобто в сьогоднішніх дитячих садках, майже 70% цієї суми, або понад 44 тисячі з 64-х, йде на заробітну плату. Ви уявляєте заробітну плату у 3,6 тис.грн.? Фантастика. Але якщо цей показник знизити до 50%, а іншу, звільнену частину, направити на дітей (харчування, інші потреби), то ми би добилися не лише економічного, а й гуманітарно-соціального ефекту. До речі, ця форма (приватний садок) була б доречною і для невеличких сіл. Навіщо утримувати, опалювати приміщення, розраховані на 50-100 дітей, коли його відвідує у 5-10 разів менше. 

НЕДИТЯЧІ ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧИХ САДКІВ Але щоб це все запрацювало, потрібне не лише бажання, а й підтримка. Чому державі не піти на нульове оподаткування такого виду приватної діяльності хоча б у селі? Контроль за навчанням, вихованням, харчуванням було би кому здійснювати, адже тут і батьки, і відділ освіти, і сільська влада. 

– Я думаю, що майбутнє справді за приватними садками, – відзначає голова райради Іван РОМАНЧУК. – Не потрібно далеко ходити, а поглянути на історію. Існували гувернантки, які займалися із 5-6 дітьми, навчали їх музики, танців, мовам, і все це робила одна особа. Чому цієї форми не повернути назад? Звичайно, надавши їй сьогоднішнього змісту та вигляду. Ми бачимо, що нині приватні садки гарно себе зарекомендували в місті та інших районах. 

Часу на прийняття рішень обмаль. Не потрібно бути великим аналітиком, аби зрозуміти: районна мережа дитячих навчальних закладів у сьогоднішньому форматі не в повному обсязі здатна виконувати покладених на неї завдань.