Четвер, 28 Березня 2024 р.
1 Липня 2011

ІГРИ ДОРОСЛИХ ДІТЕЙ

1934 р. лікарі Харківського інституту медицини зняли документальний фільм про унікальний випадок – народжувала 6-річна дівчинка, якій вдалося виносити доньку вагою 3 кг і зростом 50 см. Щоправда, під час пологів немовля померло. Про цей факт свого часу говорив увесь світ. До сьогодні її «подвиг» не вдавалося повторити ще нікому. Втім останні декілька років «епідемія» ранньої 

вагітності в Україні набрала чималих обертів. Якщо говорити про Кам’янець, то 2007 р. в міському пологовому будинку народило 16 породіль віком 14-17 років, 2008-го їх було на одну більше, 2009-го – 15, а минулого року – 24. Про аборти, напевно, взагалі не варто говорити, бо, крім зареєстрованих у державному закладі, більше їх проводиться в приватних клініках – анонімно і без зайвих запитань. Хоча якраз їх має бути достатньо…

ЕХ, «ЗАЛЬОТНІ»!..

Заборонений плід, може, і справді солодкий, та дуже часто смак нектару змінюється на гіркоту полину. 80% старшокласниць, за свідченням медиків, уже живуть статевим життям. Багато з них потребують лікування в гінекологів.

Що ж підштовхує наших дітей скуштувати той заборонений плід? Психологи вважають, що в ранні статеві стосунки вступають переважно діти, котрі відчувають невпевненість, мають часті депресії, сутички з учителями та батьками. Саме самотність змушує підлітків якомога швидше стрибати в ліжко часто до таких самих малоліток, як вони. Через юнацьку наївність і неуважність дівчата зі своїми кавалерами потім зустрічаються в коридорах вендиспансерів або біля аптек, щоб разом купити тест на вагітність. Хоча, як правило, потенційна мама зі своїми підозрами щодо «зальоту» залишається сам на сам. У більшості випадків усе, на що вистачає потенційного батька, то це дати гроші на аборт. Саме до цього варіанту найчастіше вдаються «зальотні». 

В Україні понад 40% жінок дітородного віку бодай раз у житті штучно переривали вагітність, і кожен десятий такий випадок – коли дівчині ще не виповнилося 19 років. У відділеннях із лікування безпліддя переважну більшість пацієнток становлять жінки, котрі перервали першу вагітність. І хоча протягом останніх десяти років кількість абортів в Україні зменшилася, це не стосується підліткових абортів, за якими ми впевнено зберігаємо лідерство в Європі. Та це лише статистика. А за нею – дівочі страждання, безсонні ночі та сльози при погляді на чиєсь немовля.

ЗАМІСТЬ МАРШУ МЕНДЕЛЬСОНА 

Ми вже навіть якось звикли до повідомлень, що дітей народжують шести-, семикласниці, але про те, яких зусиль докладають лікарі, аби таки пологи пройшли успішно, чомусь мовчимо. 

А дарма, адже тільки лікарі знають,  наскільки небезпечні ранні пологи. У мам-школярок частіше, ніж у старших жінок, виникають серйозні ускладнення. 

І смертність серед таких породіль вища. 

Навіть коли пологи пройдуть успішно, породілля отримує статус матері-одиначки. Поламана дівоча доля, та й доля дитини, яка ростиме без батька, або, у кращому випадку, – з вітчимом. 

Деякі вагітні таки виходять заміж. І це, мабуть, ще гірший варіант. Ранні шлюби, як правило, не бувають тривалими. Діти просто «виростають» зі своєї закоханості. Тому «гра в дорослих» часто закінчується сумно: сварки, бійки, образи, розлучення. Гіркий досвід невдалого сімейного життя може спроектуватися на майбутнє: дівчина, примірявши роль приниженої та ненависної, почуватиметься так ще довго, а хлопець, котрий звик до того, що він «винен у всьому», просто деякий час буде жити у стані апатії.

НЕВЖЕ СПЕЦКУРС ВИРІШИТЬ УСЕ?

І в Кам’янці є юні мами, котрі у неповні 18 примудрилися народити по троє дітей. Як правило, весь тягар догляду, та й, врешті, виховання, лягає на пле-чі бабусь і дідусів. Може, пора 

бити на сполох? Дехто вже почав це робити. На адресу редакції надійшов лист від акушера-гінеколога міської жіночої консультації Ольги ЧЕРВОНЯК. Ольга Борисівна зазначає: «…Колись в 11 класі відводилося 8 годин на вивчення сімейної психології. Пам’ятаю, як ми, затамувавши подих, сиділи на заняттях. Це був перший предмет про дійсність, яка нас оточує, з можливістю проаналізувати плюси та мінуси сімейного життя своїх батьків, зрозуміти природу стосунків між чоловіком і жінкою. Два заняття були присвячені статевому акту та його безпечності, видам сексуальних задоволень і методам планування сім’ї. З нами говорили на теми, яких ніколи не порушували наші батьки, а тим паче, вчителі, теми, про які багато говорили, але насправді не знали нічого. Ці заняття не були сприйняті школярами як посібник до дій, ніхто не кинувся одразу ж шукати пригод. 

…Сьогодні лікарям доводиться зустрічатися з кричущою неграмотністю населення щодо власного організму та інтимного життя. Чому такі важливі речі, як сексуальне здоров’я, яке безпосередньо впливає на якість життя і стабільність сім’ї, не стають предметом публічних дискусій? На жаль, сьогодні публічний інший бік сексуальних стосунків – доступність і відсутність цензури. 

Сподіваюся, що в майбутньому таки введуть і наповнять правильним змістом навчальні спецкурси у школах, тим більше, що цей шлях є найбільш раціональним для профілактики ВІЛ/СНІДу, інфекцій, які передаються статевим шляхом, і ранньої незапланованої вагітності. Сексуальне виховання допоможе юнакам і дівчатам уникнути багатьох помилок і створити щасливі сім’ї».

А ДЕ Ж БАТЬКИ?

По коментар щодо цього листа ми звернулися до методиста-психолога науково-методичного центру управління освіти і науки Олени ДОЛОЖЕВСЬКОЇ: 

– Етика і психологія сімейного життя ніколи не була обов’язковим навчальним предметом. Це був факультатив, який відвідували за бажанням. Але й сьогодні ми не сидимо, склавши руки. В навчальних закладах постійно проводяться бесіди, лекції, виховні години, тренінги, інтегровані уроки, які передбачають розвиток психічного та фізичного здоров’я. Усім цим займаються практичні психологи та соціальні педагоги. Окрім того, всі вчителі мають давати такі знання в процесі викладання своїх предметів. 

Зрозумійте, ми не можемо прочитати учням лекцію про те, як не завагітніти. До таких речей потрібно підходити зважено і поступово. Та й не все залежить від учителів і психологів. За межами школи дітей виховують батьки, вулиця, Інтернет, і наше спільне завдан-

ня – сприяти формуванню правильної життєвої позиції, відповідального ставлення до життя. Як правило, до 10-11 класу в кожної дитини вже є певний життєвий досвід, а ще присутній дух авантюризму – хочеться все спробувати. На жаль, для деяких такі спроби мають гіркі наслідки.

P.S. Лікар міської поліклініки якось сказав, що в родині, де з дитиною розмовляють про все, враховуючи і сексуальні питання через призму моральності, ніколи не виросте наркоман, алкоголік чи проститутка. На жаль, у багатьох сім’ях спілкування з дітьми закінчується на етапі забезпечення їхніх фізичних потреб, а решту – діти задовольняють на вулиці, граючись у дорослих, де отримують від однолітків те розуміння і підтримку, які чомусь загубилися в рідній домівці. Може, нам, батькам, пора віднайти те загублене довір’я, щоб із часом не загубити і власних дітей?..