П'ятница, 29 Березня 2024 р.
19 Серпня 2011

ЯКИМ МАЄ БУТИ НАШ ПРАПОР?

Із початком легальної боротьби українців за свою незалежність, іще в Радянському Союзі, на вулицях наших міст замайоріли нові прапори – блакитно-жовті та жовто-блакитні (а також червоно-чорні Органі­зації українських націоналістів). Які їхні витоки, що вони символізують і як впливають, якщо впливають, на наше життя?

Свою точку зору на ці питання я викладаю як під дещо звичним, так і, мабуть, не зовсім звичним кутом.

ПОСЛУХАЙМО ІСТОРИКІВ

У суперечках як із доброзичливцями, так і з нашими опонентами було доведено, що най­більш поширеними, найбільш вкоріненими в нашого народу барвами є дві – жовта і блакитна. Проте ці кольори використовували не лише ті, для кого вони є національними, тобто не лише українці. Наприклад, таке сер­йозне міждержавне утворення, як Об’єднана Європа, використовує саме такі кольори у своїй символіці. Можливо, цьому є причина та якесь пояснення.

Проте повернімося до наших історичних барв. Читаючи вчергове праці визначного сучас-ного історика Володимира СЕР-ГІЙЧУКА, зокрема його статтю 

«Давайте не шукати зловісних кольорів», опубліковану 5 квітня 1990 р. в газеті «Молодь України», я помітив одну цікаву, як для мене, тенденцію в україн­ській історичній геральдиці. Жовте і блакитне поєднуються у певній послідовності, а не в режимі якогось хаотичного броу­нів­ського безладу.

Герб має два основні атрибути – символ і тло (фон). Випадків, коли кольором гербового символу є жовтий, а кольором тла (фону) – блакитний або синій, в українській геральдиці (згідно з дослідженнями СЕР­ГІЙЧУКА) налічується 28. Альтернативних їм прикладів, коли кольором символу є блакитний (синій), а кольором тла (фону) – жовтий, – лише 5. Загальне спів­відношення – 28:5 на користь саме жовтого символу і синього тла.

Неабияке значення, вважаю, має факт, що саме той історичний суб’єкт, завдяки якому ук­раїнська національна символіка найбільш гучно і належно заявила про себе, – Українська Народна Республіка, мав своїм прапором саме жовто-блакитне полотнище (вгорі – жовта смуга, внизу під нею – блакитна). Саме таке поєднання барв, як пише СЕРГІЙЧУК, «закріпив своїм високим авторитетом Михайло ГРУШЕВСЬКИЙ».

Тобто бачимо чітку геральдичну традицію. Ось, як її пояснює професор СЕРГІЙЧУК у книзі «Національна символіка України» (Київ, 1992 р., с.83): «Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що, згідно із законами геральдики, барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жов­тій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі».

Поділяє цю думку і принципи такого підходу й інший науковець – кандидат історичних наук Василь ТКАЧЕНКО у статті «Українська національна символіка у пошуках форми та змісту» («Молодь України» від 2 та 3 серп­ня 1989 р.): «Згідно з правилами геральдики і прапорництва, – колір гербового тла (фону) переноситься в нижню частину прапора, а колір гербового символу – у верхню. Тобто, україн­ський прапор повинен бути дійс­но жовто-блакитним, таким, як це було затверджено Українською Центральною Радою в березні 1918 року з подачі її голови – видатного історика Михайла ГРУШЕВСЬКОГО».

Звичайно, був ще й блакитно-жовтий прапор Галичини в Австро-Угорській імперії. Пояснення цьому також маємо у Василя ТКАЧЕНКА в згаданій уже статті: «Головна Руська Рада проголосила у Львові у жовтні 1848 р. українськими емблемами герб Романовичів – золотого лева на блакитному полі. Згідно з геральдикою, це обумовлювало й кольори прапора: вгорі – жовтий знак лева, а знизу – блакитний колір. Саме такий порядок і був прийнятий, тобто прапор повинен був називатися «жовто-блакитний». Проте згодом із незрозумілих причин (можливо, під впливом 

австрійських кольорів – угорі чорний, а знизу жовтий) серед галичан поширилася назва прапора – «блакитно-жовтий».

Щодо блакитно-жовтого прапора гетьманату (у квітні-грудні 1918 р.), то його пояснено тим, що гетьман Павло СКОРОПАД­СЬКИЙ просто захотів замінити прапор Української Народної Рес­публіки якимось іншим, але яким, він ще не знав, то ж вирішив просто перевернути те, що вже було, – прапор УНР.

Сьогодні, коли наша держава має державний, офіційно затверджений малий герб – золотий тризуб на блакитному полі, вона повинна встановити й належний у такому разі державний прапор – саме жовто-блакитне знамено, і не порушувати ні своєї предківської традиції, ні законів геральдики та прапорництва…

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ КИТАЯНКИ

Після того, як я здійснив дане дослідження, несподівано наткнувся на ще один цікавий аспект цього питання. Виявляється, крім наукового історичного підходу, може бути ще один.

2000 року одна із центральних газет подала цікаву статтю, в якій ішлося, що в Києві загинула китайська художниця Мао-Мао. Вона походила із роду каліграфів. Як сказано в статті, екстравагантна китаянка одного разу на одному з вернісажів, куди привели тоді ще Президента України Леоніда КРАВЧУКА, проігнорувавши його охоронців і свиту, дуже темпераментно і вимогливо попередила про те, що під таким прапором, як нині, Україна приречена на деградацію. На що останній просто дипломатично віджартувався.

Художниця-каліграф дуже сер­йозно стверджувала таке: «Символіка українського прапора – небо-чоловік угорі, земля-жінка під ним – відповідає одній із найгірших шестиграм «Книги перемін» – «Пі», яка віщує зра-ду та занепад. Переверніть прапор, –  наполегливо пояснювала китаянка, – створіть знак «Тай» (жовте зверху, синє внизу). В «Іцзині» він розшифровується чудовою оптимістичною фразою «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток». У вас така багата і гарна країна, але під таким прапором у неї немає перспектив!»

Звичайно, кожен має право вибору: вірити у все, що хоче, або не вірити ні в що. Проте чому б не взяти «Книгу перемін» («Іцзин») самому і не поглянути на все власними очима? Ми, на жаль, не маємо в руках усіх тверджень Мао-Мао і не знаємо, на основі чого вона знайшла відповідність між кольорами та шестиграмами. Проте прочитавши більш детальне пояснення ситуації, яке містить у собі ця шестиграма (гексаграма), особисто я був вражений. На мою думку, охарактеризувати полі­тичну, економічну і яку хочете ситуацію в Україні краще, ніж це робить ця стародавня книжка, описуючи зміст цієї шестиграми, неможливо. Дозволю собі досить довгі цитати із книги Стівена КАРЧЕРА «Іцзин для початківців», виданої в Москві 2000 року (сторінки 145-147).

ЩО Ж КАЖЕ «ІЦЗИН»?

Отже, шестиграма №12 називається «Пі» – «ЗАНЕПАД».

Логічний ряд: перешкода, порушене спілкування; занепад, замкнутість, зів’ялість, пізня осінь.

Пі (Занепад): закривати, зупиняти, перегороджувати дорогу; перешкода тощо. 

Образний ряд: «Велике відходить, мале приходить. (…) Вам перешкоджають ниці люди з дріб­ними цілями. В ситуації не­має нічого сприятливого. Якщо Ви спробуєте діяти, то натрапите на опір і зазнаєте невдачі. Ваші слова буде відкинуто. (…) Велике і важливе відходить; мале і незначне, пов’язане лише із цьогочасною вигодою, приходить. Це означає неможливість реалізації своїх планів. (…). Ситуація виникла не з Вашої вини. Ті, хто нині керують, думають тільки про свою вигоду. Поки що їх лінія переважає».

А тепер поглянемо, яку ситуацію несе шестиграма №11 «Тай», вона називається «РОЗ­КВІТ».

Логічний ряд: процвітання, поширення; великий достаток і гармонія; плодотворне спілкування; весна, цвітіння.

Тай (Розквіт): великий, видатний, заможний, успішний, мирний, родючий. І в такому ж ключі близько десяти значень.

Образний ряд: «Мале відходить, велике приходить. Щастя. Розвиток. Потік духу приносить радість, досконалість і процвітання. Ви поєднані з цим потоком. (…) Все мале та незначне відходить; усе велике і значне приходить. (…) Шлях відкритий. Початкове (споконвічне) здійснення перетворюється 

в остаточне здійснення. (…)» 

І т.д.

Символ: небо і земля поєднуються. Розквіт.

І далі: «Шляхетна людина користується часом розквіту, що­би здійснити шлях Неба і Землі. Шляхетна людина використовує умиротворення, щоби відно-вити справедливість серед під­даних».

ПРЯМО ЧИ ДОГОРИ ДРИГОМ?

Звичайно, поставитися до цієї інформації кожен може по-своєму. Проте, як на мене, вона за­слуговує на інтерес і певний аналіз, хоча б там, де опис ситуації з мудрої стародавньої книги досить точно збігається з нашою політичною, економічною і, взагалі, якою хочете, із життєвою дійсністю.

Крім того, істотним є ще один аспект проблеми. Яке значення має пряма чи перевернута позиція символу? Візьмемо, наприклад, давні символи – руни, які досить непогано збереглися серед європейців у скандинавських народів, і колоду карт для ворожіння, де значення кожної карти написано буквально на ній самій. Як твердить відповідна література, із 24 рун 8 рун мають однаковий вигляд зверху і знизу. 16 рун мають або пряму, або перевернуту позиції. Отож, коли одна із цих 16 рун перебуває у прямій позиції, то вона несе в собі позитивну ін­формацію, а коли вона перевернута, – то негативну. Наприклад: руна F (FEHU) – прямо: благополуччя, фінансові здобутки, комфорт, родючість. Перевернуто – начебто ті ж самі значення, але із негативним знаком: втрата матеріальної стабільності або маєтку, безпліддя. Або руна W (WUNJO): досконалість, сміх, щастя, благополуччя, товарись­кість – прямо. Дисгармонія, порушення взаємостосунків, страждання – перевернуто. І т.д.

Така ж сама ситуація і з картами. Якщо, наприклад, червова дев’ятка прямо означає ра­дість, то ця ж сама дев’ятка перевернуто означає розчарування. 

Навіть, звернувши увагу, побачимо, як у деяких художніх і не зовсім фільмах послідовники сатанізму використовують не якісь там вишукані злостиві символи, а звичайний християнський хрест, тільки обов’язково перевернутий.

Я вважаю, що ми повинні серйозно підійти до правильного розташування кольорів на нашому прапорі, аби не сказали про нашу боротьбу за свій прапор мовляв: «Якщо вже так хочете мати свій національний прапор – то нехай уже буде по-вашому, візьміть уже його, тільки перевернутий».

Свої висновки про правиль­ність розташування саме жовтої смуги вверху, а синьої – внизу я роблю виходячи з першої, історично-геральдичної, частини дослідження. З другої частини дослідження робити висновки не буду.

Вважаю, що все одно рано чи пізно питання правильної поляризації кольорів нашого національного прапора буде розглянуто компетентними українсь-кими патріотичними колами на належному рівні, і буде прийнято правильне рішення. 

Олег МАЗУРИК, м.Кам’янець-Подільський.