Субота, 27 Квітня 2024 р.
26 Серпня 2011

ОЗЕРО НОСТАЛЬГІЇ ТА НАДІЇ

Лебедине озероКульмінацією відзначення 20-ї річниці незалежності України в місті стало відкриття гідрокомплексу «Лебедине озеро», розташованого праворуч від Новопланівського мосту (за «Укрсоцбанком»).

Складалося враження, що ввечері 24 серпня туди намагалося потрапити ледь не все місто.

Лебедине озероМіський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ, привітавши кам’янчан із державним святом, розповів про історію впорядкування цієї частини парку. 

– Рівно 54 роки тому перший секретар міськкому КПУ Григорій ТОНКОЧЕЄВ зібрав робочу нараду та запропонував на місці паркового яру створити зону відпочинку, – зазначив Михайло Євстафійович. – Керівником проекту призначили начальника міськкомунгоспу Григорія КРОТЮКА. Це була титанічна робота – в скелястому яру зробити озера та водоспади. Але Кам’янець отримав райський куточок, про який досі пам’ятають кам’янчани. На жаль, із середини 70-х років перестало блищати джерельне плесо на парковій водоймі, вона стала запливати наносним грунтом. Цілих 36 років це місце було прикрито болотом байдужості. Численні спроби відновити відпочинкову зону були безуспішними. Оголошені міською владою протягом 10 років конкурси для ділових людей щодо облаштування зони відпочинку плідно не завершилися.

Та весь цей час пам’ятали про водойму люди. Кам’янчани просили мене та депутатів міської ради відновити міський парк. 

5 травня цього року було створено робочу групу, якій поставлено завдання відновити життєдіяльність озерного комплексу. Очолив її заступник міського голови з комунальних питань Сергій БАБІЙ. Група отримала вичерпні повноваження та фінансову підтримку міської ради для здійснення реконструкції водойми (з міського бюджету на проект було виділено 200 тис.грн. – ПРИМ. РЕД.). 

70 днів – саме стільки потрібно було для того, щоб повернути 

людям красу неповторного природного ландшафту з видом на каньйон і Новопланівський міст. 

Починаючи з травня, «ПОДОЛЯНИН» неодноразово інформував читачів про хід реконструкції комплексу. І коли б не приїхали журналісти, завжди заставали на об’єкті кипучу роботу: комунальники, МНС-ники, військові,  будівельники та альпіністи самовіддано працювали для громади рідного міста.

Лебедине озеро. Фото Петра ІГНАТЬЄВА. Вони і стали справжніми героями свята. Прикро було чути невдоволені коментарі декого з кам’янчан, котрі нарікали на невелику розважальну частину відкриття. Справді, чимало часу відводилося для нагородження творців Лебединого озера. Але хіба ми втратили здатність шанувати людей за їхню працю хоча би своїми оплесками та гарним настроєм? Мало хто бачив, як ці люди стояли по пояс у багнюці чи холодній воді, мало хто знає, що деякі з них провели тут свої вихідні та відпустки…

За успішно втілений проект міський голова насамперед подякував  робочій групі на чолі з Сергієм БАБІЄМ. Сергій Віталійович отримав Почесну грамоту виконкому міської ради. 

Слова подяки від усієї громади пролунали на адресу колективу  МУ ГУМНСУ, керівник якого Олег ІВАНЮК був удостоєний відзнаки міськради «Честь і шана».

Особливо було відзначено роботу КП «Комунбуд» і його директора  Сергія КОГУТА. За словами мера, важко сказати, що тут зроблено без особистої участі Сергія Миколайовича. 

Працівники вищезгаданих колективів, особовий склад факультету військової підготовки К-ПНУ (Сергій МАЛЬЧЕНКО), так само, як і комунальних підприємств  «Міськліфтсвітло» (Володимир КРИЛОВ), «Міськтепловоденергія» (Валерій ГОРДІЙЧУК), «Комбінат благоустрою» (Євгеній ОБОДОВСЬКИЙ), отримали грамоти, відзнаки та цінні подарунки. 

Не забули і про підприємців, чия допомога сприяла втіленню проекту. Серед них депутат міськради Валерій СЛОБОДЯН,  директор ТОВ «Рокор» Олександр КОНЮШЕНКО, підприємства «Династія» (Олександр БОРШУЛЯК), підприємець Петро БАЛАН і директор ВАТ «Гіпсовик» Володимир ПОСТОВИЙ.

Приємною несподіванкою свята став виступ того самого Григорія КРОТЮКА, котрий очолював комунгосп у 60-ті. Спогади Григорія Феодосійовича навіяли ностальгію. А коли на озері з’явилася пара лебедів, сивочолі кам’янчани ніби перенеслися у свою молодість і вже не стримували сентиментальних сліз, у яких відблискували кольоровими цятками вогні святкового феєрверку.